Справа № 191/4311/18
Провадження № 2/191/1234/18
19 лютого 2019 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Твердохліб А.В.
за участю секретаря Яришевої Н.В.
згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області в загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
02.11.2018 року позивач звернулася до суду з позовом, вимоги у якому уточнила 19.02.2019 року, до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18.07.1991 року, посвідченим державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори, зареєстрованим КП «Синельниківське МБТІ» 15 серпня 1991 року у книзі Д-10, стор. 149. У 2008 році син позивача, ОСОБА_3, одружився з відповідачем ОСОБА_2, і вони почали проживати разом у вказаному будинку до червня 2018 року. Реєстрація ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, здійснена 18.03.2008 року. На початку 2018 року шлюбні відносини між вказаними особами фактично припинилися, тому відповідач змінила місце свого проживання, переїхавши за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Довженко, 13. 23 жовтня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано шлюб, про що Синельниківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області, складено відповідний актовий запис №83 від 23.10.2018 року. Оскільки відповідач перестала бути членом родини позивача, вона запропонувала ОСОБА_2 в добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку за місцем реєстрації, але вона відмовилась. Наявність реєстрації місця проживання відповідача, перешкоджає позивачу отримати субсидію на оплату комунальних послуг. Посилаючись на ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 316, 317 321, 391 ЦК України, позивач просить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
До початку проведення судового засідання позивач ОСОБА_1 надала суду заяву про підтримання уточнених позовних вимог та розгляд справи без її присутності.
Відповідач ОСОБА_2 до початку проведення судового засідання надала суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги не визнає, просить розгляд справи здійснювати без її участі.
Третьою особою ОСОБА_3 надано заяву про відсутність заперечень проти позову.
Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Згідно копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 липня 1991 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори, зареєстрованого 15.08.1991 року Синельниківським МБТІ, встановлено належність позивачу ОСОБА_1 на праві власності житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).
У вказаному будинку є зареєстрованими, окрім позивача ОСОБА_1, її син ОСОБА_3, та відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 18.03.2008 року (а.с.6-8).
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано 23.10.2018 року, про що цієї ж дати видано Синельниківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.10).
Відповідно до довідки, виданої квартальним комітетом №11 Синельниківської міської ради Дніпропетровської області від 26.10.2018 року, а також акту, складеного за підписами свідків та підписом голови квартального комітету №12 Синельниківської міської ради Дніпропетровської області від 19.02.2019 року, підтверджено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає АДРЕСА_2 без реєстрації (а.с.9).
Згідно ст. 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Окрім того, положення статті 405 ЦК України регулює взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (Постанова Верховного Суду від 17.10.2018 року №521/17805/16-ц).
У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.
Згідно ст. 7 Закону України від 11. 12. 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», питання про зняття з реєстрації колишніх членів сім'ї власника залежить від вирішення питання про їх право проживання в цьому будинку (відсутність такого права, втрата права користування), яке регулюється ст. ст. 71, 72, 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України.
Виходячи з того, що закон №1382-ІV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, судом встановлено, що позивач є власником зазначеного вище будинку, реєстрація в ньому відповідача, як колишнього члена сім'ї власника, створює позивачу ОСОБА_1 перешкоди у користуванні ним, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, ст. 41 Конституції України, ст. 3 СК України, ч. 2 ст. 405 ЦК України, Закон України від 11. 12. 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 189, 259, 263-268, 280, 281 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту копії рішення суду.
Суддя:А. В. Твердохліб