Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Справа № 191/4118/18
Провадження № 2/191/1194/18
Іменем України
20.02.2019 м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Твердохліб А.В.
за участю секретаря Яришевої Н.В.
згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області в загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею,-
19.10.2018 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що йому на праві власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 25.03.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Лівінською Л.М. Станом на 25.06.2018 року у вказаному будинку, згідно довідки №1926 зареєстровані: ОСОБА_2 (колишня дружина), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (дочка). 24.04.2012 року позивач розлучився із відповідачем ОСОБА_2, внаслідок чого вона та їх спільні діти у 2015 році виїхали із вказаного будинку, забравши всі свої речі. На даний час реєстрація у належному позивачу будинку відповідачів, створює для нього перешкоди у його продажі, в зв'язку із чим, ОСОБА_1 просить суд, на підставі ст. 405 ЦК України, визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_4.
До початку проведення судового засідання позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про підтримання позовних вимог, відсутність заперечень проти заочного розгляду справи та розгляд справи без його присутності.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи без їх присутності, відзиву на позов не надали, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно умов та порядку, визначених ст.ст. 280, 281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, встановив наступне.
Відповідно до копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 15.02.2008 року Комунальним підприємством «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації» встановлено, що 15.02.2008 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4, на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.1996 року, посвідченого Другою Синельниківською державною нотаріальною конторою (а.с.9).
У вказаному будинку є зареєстрованими ОСОБА_2, 1960 року народження (колишня дружина), ОСОБА_3, 1984 року народження (син), ОСОБА_4, 1980 року народження (дочка), що встановлено із довідки виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 25.06.2018 року (а.с.10).
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 28 серпня 2012 року за актовим записом №24, що вбачається із копії стор. 10 паспорта громадянина України ОСОБА_1 (а.с.7).
Довідкою, виданою виконавчим комітетом Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області 26.06.2018 року підтверджено, що ОСОБА_2, 1960 року народження (колишня дружина), ОСОБА_3, 1984 року народження (син), ОСОБА_4, 1980 року народження (дочка), з 2015 року по теперішній час не проживають за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.11).
Згідно ст. 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Окрім того, положення статті 405 ЦК України регулює взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (Постанова Верховного Суду від 17.10.2018 року №521/17805/16-ц).
У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.
Згідно ст. 7 Закону України від 11. 12. 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», питання про зняття з реєстрації колишніх членів сім'ї власника залежить від вирішення питання про їх право проживання в цьому будинку (відсутність такого права, втрата права користування), яке регулюється ст. ст. 71, 72, 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України.
Виходячи з того, що закон №1382-ІV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, судом встановлено, що позивач є власником зазначеного вище будинку, реєстрація в ньому відповідачів, як колишніх членів сім'ї власника, створює позивачу ОСОБА_1 перешкоди у розпорядженні ним, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, ст. 41 Конституції України, ч. 2 ст. 405 ЦК України, ст. 3 СК України, Закон України від 11. 12. 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 189, 259, 263-268, 280, 281 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, 1960 року народження, ОСОБА_3, 1984 року народження, ОСОБА_4, 1980 року народження, такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_4.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: А. В. Твердохліб