Справа 206/6331/18
Провадження 2/206/183/19
26 лютого 2019 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Кушнірчука Р.О.,
при секретареві Соловйовій В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» виробничий підрозділ «Дніпровське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, індексу інфляції та трьох відсотків річних, -
за участю:
представника позивача - Заброда С.М.,
Позивач звернувся з позовом відповідно до якого, просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення на суму 2526,24 грн., інфляційні збитки - 747,55 грн., три проценти річних - 188,09 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. та судові витрати сплачені за подання заяви про видачу судового наказу в розмірі 121,80 грн.
В обґрунтування позову покликається на те, що на балансі підрозділу знаходяться об'єкти основних засобів, які використовуються для надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення населенню, що мешкає в будинку № АДРЕСА_1. До цих об'єктів зокрема відноситься насосна фільтрувальна станція, каналізаційні насосні станції, водоприймальний береговий колодязь, резервуари чистої води, будівлі для зберігання хору, аміаку. Так, за допомогою вищезазначених об'єктів відбувається надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для мешканців квартири АДРЕСА_1. Відповідачі, які проживають та зареєстровані зі адресою: АДРЕСА_1 є абонентами позивача, споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Однак вони в період з 03.03.2015 року по 01.10.2015 року, з 01.01.2016 року по 31.07.2016 року користуючись послугами позивача їх оплату не здійснювали, у зв'язку з чим за цей період утворилась заборгованість у розмірі 2526,24 грн., яка підлягає стягненню з них у судовому порядку.
Разом з тим, не погоджуючись з позовом, відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивачем пропущений строк позовної давності на звернення до суду з дійсним позовом. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження повідомлення відповідачів про наявність заборгованості та їх відмови від її сплати. Отже, з викладеного вбачається, що позивачем не приймалися заходи досудового врегулювання спору, а тому відповідачі не повинні нести витрати по сплаті судового збору. Просив відмовити у задоволенні позову та застосувати строк позовної давності.
Представник позивача подала відповідь на відзив у якій зазначила, що строк позовної давності був перерваний поданням заяви про видачу судового наказу та розпочав свій перебіг з дня скасування судового наказу - 09 серпня 2018 року. З позовом вони звернулись у листопаді 2018 року. Отже даний позов пред'явлений у межах позовних вимог. Просила вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь на відзив у яких зазначив, що пред'явлення судового наказу позивачем не перервало позовну давність, оскільки заявлені вимоги за дійсним позовом не ідентичні вимогам заявленим у заяві про видачу судового наказу.
Ухвалою судді від 10 грудня 2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві та запереченнях.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, причини своєї неявки суду не повідомили.
Суд, заслухав доводи сторін, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів, прийшов до такого.
Судом встановлено, щовідповідно до відомостей адресно-довідкового підрозділу зареєстрованим місцем проживання відповідачів є квартира АДРЕСА_2 (а.с.77-79).
Особовий рахунок № НОМЕР_4 за вищезазначеною адресою для проведення обліку наданих послуг з водопостачання та водовідведення, їх оплати відкритий на відповідача ОСОБА_1
Об'єкти основних засобів, які використовуються для надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення мешканцям квартири АДРЕСА_3 знаходяться на балансі виробничого підрозділу «Дніпровське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.37-44).
Відповідно до п. 3.2 Положення про виробничий підрозділ «Дніпровське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» до предмету діяльності підрозділу відноситься надання юридичним та фізичним особам послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (п.3.2.3), експлуатація, поточне утримання та ремонт систем водопостачання (п.3.2.4), встановлення, технічне обслуговування та ремонт приладів обліку і мережевого устаткування, повірка засобів вимірювальної техніки (п.3.2.5), здійснення контролю за якістю відпущеної води та відведення стоків на всіх пунктах водопостачання та водовідведення, отримання державних стандартів на питну воду (п.3.2.7), забезпечення стійкої роботи лабораторії хімічного та бактеріологічного аналізу води, технологічного контролю роботи очисних споруд каналізації (п.3.2.8).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
У відповідності зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію, інші послуги) стягується, крім квартирної плати, по затвердженим у встановленому порядку тарифам.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (із змінами і доповненнями) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом в період з 03.03.2015 року по 01.10.2015 року, з 01.01.2016 року по 31.07.2016 року, позивачем були надані відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, відповідачі такою послугою користувалися для задоволення своїх потреб та від неї не відмовлялися.
Відповідно до розрахунку (а.с.12) заборгованість відповідачів за вищевказаний період склала 2526,24 грн.
Проте, відповідач ОСОБА_1 заперечував проти стягнення вказаної заборгованості з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Так, як вбачається з матеріалів справи 09 серпня 2018 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська скасовано судовий наказ, виданий 25 грудня 2014 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ДП «Придніпровська залізниця» в інтересах Відокремленого структурного підрозділу «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління Нижньодніпровськ-Вузол» ДП «Придніпровська залізниця» заборгованості за отримані комунальні послуги у розмірі 5358,42 грн. (а.с.13).
З дійсним позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 03.03.2015 року по 01.10.2015 року, з 01.01.2016 року по 31.07.2016 року, позивач звернувся до суду 19 листопада 2018 року.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається, зокрема, у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Судовий наказ відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу
Подання заяви про видачу судового наказу перериває позовну давність, в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 264 ЦК України (правова позиція, висловлена у Постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14).
Однак, в даному випадку подання заяви про видачу судового наказу не перервало позовну давність, оскільки період заборгованості за дійсним позовом з 03.03.2015 року по 01.10.2015 року, з 01.01.2016 року по 31.07.2016 року, не міг бути ним охоплений судовим наказом виданим 25 грудня 2014 року, оскільки діючим законодавством не передбачено задоволення вимог стягувачів на майбутнє.
Отже, виходячи з викладеного та враховуючи заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності та те, що позивач звернувся з дійсним позовом 19 листопада 2018 року, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог у частині стягнення заборгованості за період з 01.01.2016 року по 31.07. 2016 року в розмірі 1380,13 грн.
В іншій частині позов про стягнення заборгованості за період 03.03.2015 року по 01.07.2015 року не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідачами було порушено виконання грошового зобов'язання з оплати послуг з водопостачання та водовідведення тому суд вважає, що позивач має право вимагати від відповідачів сплати індексу інфляції та трьох процентів річних.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок індексу інфляції та трьох відсотків річних суд вважає його невірним.
Так, індекс інфляції обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не сплаченого боргу за відповідний місяць на індекс інфляції за період невиплати суми боргу (інфляція місяця, за який виплачується борг, до уваги не береться).
За вказаною формулою судом здійснений розрахунком суми індексу інфляції, який за період січня 2016 року по лютий 2018 року склав 319,48 грн.
Також, за вказаний період судом розрахований розмір трьох відсотків річних за формулою (сума заборгованості, яка утворилась у відповідний місяць помножена на кількість днів прострочки, що обмежена лютим 2018 року (межами заявлених позивачем вимог), який склав 66,00 грн.
Тож, з викладеного слідує, що з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню індекс інфляції в розмірі 319,48 грн. та три відсотки річних в розмірі 66,00 грн.
Також, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати.
Так, ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року скасовано судовий наказ про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення.
При зверненні до суду за видачею вищезазначеного судового наказу позивач сплатив судовий збір у розмірі 121,80 грн. (а.с.10).
Звертаючись до суду з дійсним позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1762,00 грн., тобто в розмірі встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна позовна заява була подана.
Отже загальний розмір сплаченого позивачем судового збору склав 1883,80 грн., хоча відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» він повинен був становити 1762,00 грн.
Згідно п.1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, за таких обставин, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача витрати понесені по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 898,62 грн., а питання про повернення переплаченого судового збору в розмірі 121,80 грн., може бути вирішено судом при наявності відповідного клопотання, яке в межах розгляду даної справи не подавалось.
Щодо аргументів відповідача про відсутність підстав для стягнення судового збору у зв'язку з невжиттям заходів досудового врегулювання спору, то суд їх не приймає до уваги, оскільки за виниклими між сторонами правовідносинами закон не вимагає їх обов'язкового вжиття.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Виробничий підрозділ «Дніпровське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_4), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_4), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, місце проживання: АДРЕСА_5) на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця», виробничий підрозділ «Дніпровське територіальне управління» (ЄДРПОУ ВП 41149437 номер ідентифікації 882, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Магдалинівська,43) суму заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 1380,13 грн., індекс інфляції - 319,48 грн., три проценти річних - 66,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця», виробничий підрозділ «Дніпровське територіальне управління» витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 898,62 грн., з кожного по 299,54 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повний текст судового рішення складений 26 лютого 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.
Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук