"26" лютого 2019 р.
м. Київ
справа № 755/13620/18
провадження № 2/755/89/19
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, -
Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти в сумі 15 489,82 грн. та суму судових витрат у розмірі 1 762,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 15.11.2013 року в м. Києві по вул. Попудренка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Богдан», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить КП «Київпастранс», та за участю автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2014 року стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 51 307,93 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 8 775,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 533,08 грн., а всього на загальну суму 62 616,01 грн. Оскільки рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2014 року не було виконано КП «Київпастранс» та останній не застрахував цивільно-правову відповідальність, то 02.06.2015 року адвокат Мілевський О.М., діючи в інтересах ОСОБА_1, звернувся із заявою про відшкодування шкоди в порядку ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та МТСБУ було здійснено регламентну виплату в розмірі 15 489,82 грн. 02.09.2016 року МТСБУ було подано позовну заяву до КП «Київпастранс» про стягнення регламентної виплати у розмірі 15 489,82 грн. В ході розгляду справи в Господарському суду м. Києва було встановлено, що КП «Київпастранс» частково виконав рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2014 року та сплатив майнову шкоду у розмірі 36 000,00 грн. 05.09.2017 року Господарським судом м. Києва було ухвалено рішення про задоволення позовних вимог МТСБУ до КП «Київпастранс», яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 року було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову МТСБУ. Постановою Верховного Суду від 16.04.2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 року залишено без змін, вказуючи на те, що потерпіла скористалась своїм правом на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, тобто КП «Київпастранс», тому стягнення коштів з КП «Київпастранс» є фактично повторним притягненням останнього до відповідальності. Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_1 фактично подвійно отримала відшкодування за рахунок винної особи КП «Київпастранс» та позивача МТСБУ, тому останній звернувся з даним позовом про повернення здійснених ним виплат на користь відповідача.
09.01.2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. (а.с.82-84)
Відповідач ОСОБА_1, отримавши 31.01.2019 року копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 09.01.2019 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. (рішення ЄСПЛ по справі «Мельник проти України»)
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 15.11.2013 року в м. Києві по вул. Попудренка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Богдан», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить КП «Київпастранс», та за участю автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1
12.12.2014 року рішенням Подільського районного суду м. Києва стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 51 307,93 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 8 775,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 533,08 грн., а всього на загальну суму 62 616,01 грн.. (а.с. 48-51)
На підставі Наказу МТСБУ від 11.09.2015 року № 4566 ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 15 489,82 грн., що також підтверджено платіжним дорученням від 11.09.2015 року № 4366рв. (а.с. 70, 71, 72)
05.09.2017 року рішенням Господарського суду м. Києва стягнуто з КП «Київпастранс» на користь МТСБУ страхове відшкодування у розмірі 15 498,82 грн., сплачене 11.09.2015 року на користь ОСОБА_1
20.12.2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2017 року було скасовано та прийнято нове про відмову в позові. Так, судом встановлено, що у період з 08.06.2016 року по 16.11.2016 року на виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2014 року КП «Київпастранс» сплачено на користь ОСОБА_1 38 000,00 грн. (а.с. 52-58)
Постановою Верховного Суду від 16.04.2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 року залишено без змін та встановлено, що відкриття 04.03.2015 року на підставі виконавчого листа № 758/8751/14-ц виконавчого провадження ВП № 46712749 на виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2014 у справі №758/8751/14-ц, яким вирішено стягнути з КП «Київпастранс» у зв'язку із вчиненням водієм відповідача КП «Київпастранс» спірної ДТП на користь ОСОБА_1 (третя особа в даній справі) 62 616, 01 грн., в тому числі майнову шкоду в розмірі 51 307, 93 грн., моральну шкоду в розмірі 2000, 00 грн., витрати на правову допомогу 8 775, 00 грн. та 533, 08 грн. судового збору дає змогу дійти до висновку, що потерпілий (третя особа в даній справі) скористався своїм правом на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, в даному випадку такою особою являється КП «Київпастранс». За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що місцевий суд задовольнивши позов в частині 15 498 грн 82 коп., в порушення вимог ст. 61 Конституції України фактично повторно притягнув КП «Київпастранс» до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, що призвело до надмірної суми відшкодування потерпілій особі та надмірного стягнення коштів з КП «Київпастранс». (а.с. 59-69)
Статтею 387 Цивільного кодексу України закріплено право витребування власником свого майна у особи, яка безпідставно заволоділа цим майном.
З контексту вказаної норми вбачається, що позивачем може бути лише законний власник, особа, яка володіє майном на відповідній правовій підставі. Відповідачем виступає особа, яка заволоділа чужим майном, або набула його за відповідним правочином з третьою особою. Незаконне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на правовий титул. Незаконні володільці відповідають перед власником майна неоднаково, залежно від того, чи є вони добросовісними або недобросовісними набувачами майна.
Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із Закону або рішення суду. Таким чином, позивач має довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном. В свою чергу позивач має підтвердити своє право власності на спірне майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, даною статтею передбачена можливість виникнення недоговірних зобов'язань двох видів: внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи та внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи. Умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного набуття майна є: збільшення майна у однієї особи; втрата майна іншою особою; причинний зв'язок між збільшенням майна у однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа зобов'язана повернути безпідставно придбане або безпідставно збережене майно. Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбане майно, згодом відпала. Таким чином, стаття 1212 Цивільного кодексу України не ставить обов'язок повернути безпідставно придбане чи збережене майно в залежність від добросовісності чи недобросовісності набувача майна.
Норми цивільного законодавства про витребування майна з чужого незаконного володіння за своєю метою є такими, що спрямовані на вирішення спору між особами, які не перебувають між собою у договірних відносинах з приводу витребуваного майна. Це означає, якщо власник передав своє майно за договором іншій особі, то він має право витребувати його за підставами, передбаченими нормами, які регулюють відповідні договірні відносини.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача МТСБУ безпідставно отриманих грошових коштів, сплачених позивачем у якості страхового відшкодування на користь відповідача як особи потерпілої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність особи, винної в ДТП, не була застрахована на момент дорожньо-транспортної пригоди, - оскільки відповідач як потерпіла особа скористалась своїм правом на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоду, тому у відповідача були відсутні правові підстави на отримання такого відшкодування також і від позивача, оскільки це призвело до подвійного відшкодуванням за одне правопорушення та відповідно до безпідставного набуття майна відповідачем за рахунок позивача, наслідком чого є обов'язок відповідача повернути позивачу безпідставно отримані у якості страхового відшкодування грошові кошти у розмірі 15 489,82 грн.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи ціну позову та задоволення позову щодо вимоги майнового характеру, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним під час звернення з даним позовом до суду судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 11, 328, 387, 397, 212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, суд -
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 15 489,82 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн., а всього на загальну суму 17 251 (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят одну) гривню 82 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення складено 26 лютого 2019 року.
Суддя: В.І. Галаган