Справа № 755/7681/18
1кп/755/1024/18
"27" грудня 2018 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, перебуваючого у цивільному шлюбі, працюючого неофіційно, з неповною вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 28.12.2002 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 141 КК України (1960 р.), ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, вироком Апеляційного суду м. Києва від 16.04.2003 року вирок змінений - ч. 2 ст. 296 КК України перекваліфікована на ч. 1 ст. 296 КК України, 05.12.2006 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;
05.12.2007 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;
19.10.2011 року Сокальським районним судом Львівської області за ст. ст. 391, 71 КК України до покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі, 04.07.2012 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;
26.08.2015 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;
02.07.2017 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ч. 4 ст. 84 КК України звільнений від покарання, призначеного цим вироком у виді 5 років позбавлення волі, як особа яка після вчинення злочину захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання;
28.03.2018 Київською місцевою прокуратурою № 9 в порядку ст. 291 КПК України направлено до Солом'янського районного суду м. Києва суду обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Грузії. м. Кутаісі, грузина, громадянина Грузії, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2014 р.н. та 2017 р.н., з середньою освітою, працюючого водієм таксі у ПП « ОСОБА_5 », зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , 01.11.2014 року повідомлений про підозру Київською місцевою прокуратурою № 8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3. ст. 185 КК України; 22.02.2017 року Київською місцевою прокуратурою № 9, у порядку ст. 291 КПК України, направлено до Солом'янського районного суду м. Києва суду обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.
У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність продовження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, останні обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину і, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ними кримінальне правопорушення, знаходячись на волі, останні з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть навмисно ухилятися від суду, можуть незаконно впливати на потерпілу, свідків, перебуваючи на волі, можуть вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поклалися на розсуд суду.
Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.
Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу та його продовженні, суд вважає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченим, відсутні.
Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, зокрема, враховує їх особи, крім того, останні, знаючи про можливу міру покарання, можуть переховуватись від суду та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, можуть ухилятися від суду, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дає підстави для збереження обраного обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання останнім під вартою.
Тому, з урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що дані ризики не зменшилися, що виправдовує обраний раніше вид запобіжного заходу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, у зв'язку з чим, не вбачає підстав для застосування до обвинувачених іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Зокрема, на даний час, докази, передбачені ст. 84 КПК України, у цей період, у повному обсязі не досліджені, тому з урахуванням наведених даних, суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 199, 331, 369 КПК України, суд, -
Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців - до 26 лютого 2019 року включно.
Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців - до 26 лютого 2019 року включно.
Визначити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожному окрема, заставу у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 140 960 гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинувачених, на кожного окремо, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченим, кожному окремо, що у разі порушення ними обов'язків, покладених на них у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: