Справа № 755/7681/18
1кп/755/329/19
"22" лютого 2019 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, перебуваючого у цивільному шлюбі, працюючого неофіційно, з неповною вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 28.12.2002 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 141 КК України (1960 р.), ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, вироком Апеляційного суду м. Києва від 16.04.2003 року вирок змінений - ч. 2 ст. 296 КК України перекваліфікована на ч. 1 ст. 296 КК України, 05.12.2006 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;
05.12.2007 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;
19.10.2011 року Сокальським районним судом Львівської області за ст. ст. 391, 71 КК України до покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі, 04.07.2012 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;
26.08.2015 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;
02.07.2017 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ч. 4 ст. 84 КК України звільнений від покарання, призначеного цим вироком у виді 5 років позбавлення волі, як особа яка після вчинення злочину захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання;
28.03.2018 Київською місцевою прокуратурою № 9 в порядку ст. 291 КПК України направлено до Солом'янського районного суду м. Києва суду обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та 20 листопада 2018 року ухвалено вирок за ч. 3 ст. 187 КК України, який на даний час оскаржено в апеляційному порядку;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Грузії. м. Кутаісі, грузина, громадянина Грузії, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2014 р.н. та 2017 р.н., з середньою освітою, працюючого водієм таксі у ПП « ОСОБА_5 », зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , 01.11.2014 року повідомлений про підозру Київською місцевою прокуратурою № 8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3. ст. 185 КК України; 22.02.2017 року Київською місцевою прокуратурою № 9, у порядку ст. 291 КПК України, направлено до Солом'янського районного суду м. Києва суду обвинувальний акт за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, вони на даний час не зникли, провадження не закінчено, перебуваючи на свободі, можуть вчиняти інші кримінальні правопорушення, можуть ухилятися від суду, вливати на потерпілу та свідків, а тому підстав для зміни запобіжного заходу на інший більш м'який відсутні. Зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання до 6 років позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_7 заперечив щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки останній хворіє і тому просив змінити йому запобіжний захід на більш м'який.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю підтримав думку свого захисника.
Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 вже тривалий час проживає на території України, має сім'ю, дітей і до затримання мав ще й місце роботи. Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнає у повному обсязі і переховуватись від суду він не буде, тому, просив змінити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_9 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, впливати на потерпілу та свідків.
Крім того, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам, у тому числі: 1) переховуватися від суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 4) міцність соціальних зв'язків; 6) репутацію обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , суд виходить з того, що на теперішній час наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування обвинувачених від суду, оскільки будучи обізнаними про можливу міру покарання, яка загрожує їм у разі їх засудження, можуть переховуватися від суду, а також вони обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, на даний час не в повній мірі дослідженні докази сторони обвинувачення, захисту, не допитано потерпілу та свідків, на яких вони можуть впливати, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченим, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід, у тому числі й на домашній арешт.
Зокрема, відносно ОСОБА_3 20 листопада 2018 року Солом'янським районним судом м. Києва ухвалено вирок за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, який на даний час оскаржено в апеляційному порядку.
Крім того, відносно ОСОБА_4 місцевою прокуратурою № 9, у порядку ст. 291 КПК України, направлено до Солом'янського районного суду м. Києва суду обвинувальний акт за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, в якому триває судовий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 199, 331, 369 КПК України, суд, -
Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців - до 21 квітня 2019 року включно.
Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців - до 21 квітня 2019 року включно.
Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців - до 21 квітня 2019 року включно.
Визначити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожному окремо, заставу у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153 680 гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинувачених, на кожного окремо, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченим, кожному окремо, що у разі порушення ними обов'язків, покладених на них у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: