Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 525/1561/18
Провадження № 1-кп/553/100/2019
Іменем України
25.02.2019 року м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
з участю прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника адвоката - ОСОБА_7 ,
перекладача - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтави кримінальне провадження № 12018170120000257 по обвинуваченню ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України, -
В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , яке надійшло на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 10.12.2018 року для розгляду по суті та передано з Великобагачанського районного суду Полтавської області у зв'язку зі зміною територіальної підсудності
Під час досудового розслідування ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14.09.2018 року відносно ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 13 листопада 2018 року, який був продовжений ухвалою Шишицького районного суду Полтавської області від 12.11.2018 року та ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 08.01.2019 року.
В судовому засіданні прокурор звернулася до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , посилаючись на те, що ризики, які стали підставою для його обрання, не зникли.
В обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 прокурор послалася на дані про особу обвинуваченого, який не працює та не має постійного джерела доходу, не одружений, не має міцних соціальних зв'язків, не проживає за зареєстрованим місцем проживання, періодично змінює своє місце перебування та проживання, вчинив ряд злочинів в різних містах України і відносно нього є нерозглянуті кримінальні провадження в Солом'янському районному суді м. Києва, Краматорському міському суді Донецької області та у Київському районному суді м. Полтави, вказує, що він обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України, за один з яких передбачене покарання на строк до 15 років позбавлення волі. Вказане в сукупності дає підстави стверджувати про те, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, а усвідомлюючи невідворотність покарання - здійснити спробу переховуватися від суду. Зазначила, що інші більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти зазначеним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Обвинувачений не погоджуючись з продовженням строку тримання під вартою посилався на незадовільний стан здоров'я та недоведеність причетності до інкримінованого йому кримінального правопорушення. Захисник наголошував на недоведеності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого за умови застосування відносно нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
При вирішенні клопотання суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 в їх сукупності, у тому числі: відсутність у нього постійного місця роботи та сталого джерела доходу, вік, відсутність міцних соціальних зв'язків в місці проживання, репутацію, майновий стан, а також бере до уваги ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що загрожує йому в разі доведення винуватості.
Згідно відповіді на запит Полтавської міської медичної частини № 23 Філії державної установи "Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України" в Полтавській області за вих. № 10 від 08.02.2019 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку та лікуванні в медичній частині з приводу діагнозу: ХХН. Хронічний пієлонефрит. Кіста лівої нирки. Захворювання лівої нирки. Уретральний катетер. Стан здоров'я на теперішній час задовільний, приймати участь в судових засіданням може з дотриманням відповідних умов транспортування.
Надані захисником відповідь з КНП "Полтавська центральна районна клінічна лікарня" Полтавської районної ради № 272 від 05.02.2019 року та виписка з історії хвороби ОСОБА_6 містять інформацію про лікування обвинуваченого та оперативне вручання у період з 05.03.2018 року по 04.04.2018 року.
Оцінюючи доводи обвинуваченого та його захисника про необхідність зміни запобіжного заходу через неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою через його незадовільний стан здоров'я, суд бере до уваги, що відповідні твердження жодними об'єктивними доказами не підтверджуються, навпроти, наявні у справі медичні документи щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 не містять відомостей про наявність у нього захворювань, які перешкоджають можливості утримання в умовах ДУ "Полтавська установа виконання покарань № 23".
Відповідно до положень ст. ст. 11, 21 Закону України "Про попереднє ув'язнення", особи, які перебувають під вартою, мають право на надання їм медичної допомоги, обов'язок забезпечення якої покладається на адміністрацію установи, де особа утримується під вартою.
При цьому, достовірних відомостей про те, що обвинувачений позбавлений належної медичної допомоги, суду не надано.
Враховуючи викладене, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , не зникли, а застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі домашнього арешту, є неможливим, оскільки не здатне запобігти можливості ухилитись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора, наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 331 КПК України, та оскільки судовий розгляд справи не закінчений, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також повного, всебічного та об'єктивного судового розгляду даної справи в розумні строки, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 звернувся з клопотанням про повернення обвинувального акту а доопрацювання як такого, що оформлений не у відповідності з вимогами ст. 291 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання підтримав.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на його безпідставність.
При вирішенні клопотання захисника колегія суддів враховує наступне.
Як встановлено в п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
Згідно змісту обвинувального акту в кримінальному провадженні № 12018170120000257 обвинувачений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Цхакая Республіки Грузія та за національністю є грузин.
Обвинувальний акт складений 27.11.2018 року українською мовою, копія вказаного обвинувального акту вручалась ОСОБА_6 29.11.2018 року згідно з розпискою, яка приєднана до обвинувального акту.
ОСОБА_6 в судовому засіданні 26.12.2018 року заявив, що погано володіє українською мовою, в силу цього йому складно читати та розуміти зміст процесуальних документів у справі, виконаних українською мовою, він фактично не ознайомлений з обвинувальним актом, позаяк він не наданий йому у перекладі на рідну грузинську мову, якою він вільно володіє.
ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі перекладача, яке було задоволено.
Відповідно до вимог п.18 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
В ст. 68 КПК України визначено, що у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
Ухвалою суду від 26.12.2018 року до участі у кримінальному провадженні № 12018170120000257 в справі № 553/1561/18 залучено перекладача ОСОБА_10 з метою здійснення перекладу пояснень, показань та документів з української мови на грузинську мову.
В судовому засіданні 25.02.2019 року обвинуваченому ОСОБА_6 вручений обвинувальний акт в перекладі на грузинську мову.
Обґрунтовуючи клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, захисник вказував про неконкретний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, некоректний виклад формулювання обвинувачення та явно невірну правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Вказані доводи не позбавлені підстав, натомість аналіз змісту норми ст. 291 КПК України свідчить про те, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Вказані відомості наявні в обвинувальному акті, затвердженому прокурором Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області 27.11.2018 року, як власне і прізвища, імена та по батькові слідчого та прокурора, а також інші відомості, передбачені в ч. 2 ст. 291 КПК України.
Питання доведеності пред'явленого обвинувачення та правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає перевірці під час судового розгляду справи та оцінці при ухваленні остаточного рішення у справі.
Інші обставини, наведені захисником в обґрунтування клопотання, в тому числі щодо складення обвинувального акту не на офіційному бланку, неналежного оформлення реєстру матеріалів досудового розслідування, не можуть бути взяті до уваги судом, позаяк не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору в порядку, визначеному п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Враховуючи викладене, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника.
Керуючись ст. 331 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, починаючи з 16 год. 35 хв. 25 лютого 2019 року по 16 год. 35 хв. по 25 квітня 2019 року.
В задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1