Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1687/18
Провадження № 2/553/113/2019
Іменем України
13.02.2019м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючої судді Крючко Н.І.,
при секретарі Заяц А.В., Конновій Є.В., Камуз Я.М.,
за участю представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кулішова В.П.,
відповідачки - ОСОБА_3,
представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Огризкова А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дяченко В'ячеслав Анатолійович про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна об'єктами спільної сумісної власності та визнання права власності на частку у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності,-
У серпні 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дяченко В'ячеслав Анатолійович про встановленння факту проживання однією сім'єю, визнання майна об'єктами спільної сумісної власності та визнання права власності на частку у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності, в якому просила: встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як дружини та чоловіка, в період з 01 травня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_10 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 року, визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 року: квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 48,6 кв..м, житловою площею 29,8 кв.м. та грошові кошти в розмірі 14160 доларів США, з яких 12000 доларів США вкладу та 2160 доларів США нарахованих процентів, згідно договору банківського вкладу (депозиту) №SAMDN80000731808852 «Стандарт» від 27.12.2012 року, який укладений між ОСОБА_6. та ПАТ КБ «ПриватБанк» 27.12.2012 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4, загальною площею 48,6 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м.; право спільної сумісної між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 48,6 кв.м, житловою. площею 29,8 кв.м.- припинити, встановивши за померлим ОСОБА_6 частку у власності на вказану квартиру в розмірі 1/2.; визнати за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти в розмірі 1/2 частки від 14160 доларів США, з яких 12000 доларів США вкладу та 2160 доларів США нарахованих процентів, згідно договору банківського вкладу (депозиту) №SAMDN80000731808852 «Стандарт» від 27.12.2012 року, який було укладено між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 27.12.2012 року; право спільної сумісної власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на грошові кошти 14160 доларів США, з яких 12000 доларів США вкладу та 2160 доларів США нарахованих процентів згідно договору банківського вкладу (депозиту) №SAMDN80000731808852 «Стандарт» від 27.12.2012 року, який було укладено між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 27.12.2012 року - припинити, встановивши за померлим ОСОБА_6 частку власності на вказані грошові кошти в розмірі Ѕ, стягнути судові витрати.
Ухвалою суду від 23 серпня 2018 року відкрито загальне позовне провадження, призначено справу до підготовчого провадження.
04 жовтня 2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1.
В свою чергу, позивачем у порядку підготовчого провадження подано відповідь на відзив.
Згідно ухвали суду від 24 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду, витребувано докази по справі.
Поряд з цим, 10 грудня 2018 року подано заперечення стороною відповідача на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 17 грудня 2018 року визнано явку відповідача ОСОБА_3 - обов'язковою.
В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Кулішов В.П. - позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча завчасно та належним чином була повідомлена про день та час слухання справи.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник Огризков А.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі та просили відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дяченко В'ячеслав Анатолійович в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Суд вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає до часткового задоволення за наступних обставин.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 13 березня 2018 року Подільським районним у м. Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, помер ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_12 року, про що здійснено актовий запис № 162 (а.с.11).
В судовому засіданні стороною позивача вказувалось та підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживали разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу, з травня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_10 року, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_10 року ОСОБА_6 помер.
Судом встановлено, що у ОСОБА_6 є донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_3 від 28.04.1973 року ( а.с.117).
Так, 19 січня 2007 року, ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_3, оскільки зареєструвала шлюбу з ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4, виданого виконавчим комітетом Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області ( а.с.118).
В обґрунтування позовних вимог стороною позивача вказувалось про те, що позивачка ОСОБА_1 була знайома з померлим ОСОБА_6 зі школи, разом ходили до одного класу до Сахновської середньої школи Машівського району Полтавської області, але в подальшому позивачка одружилась з ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 року.
В обгрунтування позовних вимог позивачем в позові зазначались факти життя останньої, які в свою чергу знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин справи.
Судом встановлено, що до 2009 року позивачка ОСОБА_1 проживала одна.
Позивачем ОСОБА_1 вказувалось про те, що остання протягом часу з жовтня - листопада 2007 року, працювала в селі Новий Тагамлик Машівського району в школі, та мала зустріч із рідною сестрою ОСОБА_6 - ОСОБА_10, яка здійснювала ремонтні роботи в Новотагамлицькій сільській раді Машівського району та по закінченню розмови останні обмінялись номерами телефонів. Після сливу невеликого терміну часу до позивачки зателефонувала сестра ОСОБА_6 та попрохала її дозволу дати її номер телефону останньому, на що позивачка погодилась. В ході судового розгляду справи стороною позивача вказувалось про те, що з 2007 року вони спілкувались з ОСОБА_6, а з травня 2009 року вони стали проживати спільно та разом переїхали до м. Євпаторія, де вели спільний побут та працювали на одному підприємстві. В період проживання у м. Євпаторія, до них, як до чоловіка та дружини, як вказувалось стороною позивача по справі, приїздили родичі, друзі в гості.
Вказані твердження позивача та її представника в ході судового розгляду були підтверджені свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, , які були допитані в ході судового розгляду справи.
Дані обставини, які були встановлені судом в ході з'ясування обставин справи не були спростовані стороною відповідача, шляхом подання належних та допустимих доказів у відповідності до положення ст. 81 ЦПК України.
Судом беззаперечно встановлено, що з травня 2009 року по квітень 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали у м. Євпаторія в квартирі, яка належала на праві власності ОСОБА_6 АДРЕСА_1.
Дійсними є твердження позивача ОСОБА_1, що вона та ОСОБА_6 працювали в одному підприємстві, що підтверджується Трудовим договором від 06 серпня 2009 року, який було укладено у м. Євпаторія між ОСОБА_1 та ФОП - ОСОБА_15, зазначено, що ОСОБА_1 працювала - продавцем продовольчих товарів. Даний трудовий договір зареєстрований в Євпаторійському центрі зайнятості 06 серпня 2009 року та знятий з реєстрації 18 січня 2011 року та трудовою книжкою ОСОБА_6, де мається запис про те, що останній працював у фізичної особи - підприємця ОСОБА_15 на посаді заступника директора.
Факт проживання ОСОБА_1 протягом 2010 - 2014 років в м. Євпаторія за адресою АДРЕСА_2 підтверджується медичною документацією щодо проходження останньою лікування ( а.с.21-28), тобто протягом тривалоого часу в квартирі належній ОСОБА_6, разом з останнім, як чоловіка та дружини.
Дані докази та встановлені на їх основі фактичні обставини справи не були спростовані стороною відпопідача належними та допустимими доказами. Заперечення ОСОБА_3 проти даних обставин суд визнає неспросожними за своїм змістом та безпідставними.
Крім того, факт проживання однією сім'єю в м. євпаторія ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в період з 2010 року по 2014 рік був підтверджений в ході судовоого розгляду показаннями свідків, котрі сужд визнає належними та допустимими доказами.
Вказані обставини в ході судового розгляду справи заперечувались відповідачем ОСОБА_3, оскільки на її думку наведені вище обставини підтверджують лише те, що позивачка та її батько ОСОБА_6 були лише однокласниками в школі, доказів, того, що останні проживали у м. Євпаторія та працювали разом за одним місцем роботи не має, а надані докази роботи останніх у одного підприємця є суперечливими. Оскільки, згідно трудового договору ОСОБА_1 06.08.2009 року уклала трудовий договір з ФОП ОСОБА_16, який було розірвано 15.01.2011 року. При цьому, її батько ОСОБА_6 з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року працював в ТОВ «Агропромислова фірма «Кримбжолопродукт ХХІ сторіччя», вказане не підтверджує проживання позивача в період з 2011 року по 2014 року у м. Євпаторія.
Дані твердження сторони відповідача суд визнає неспроможними по своїй природі та такими, що суперечать дійсним обставинам справи в сукупності.
Так, судом встановлено, що в зв'язку з окупацією Криму позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_6 переїхали до м. Полтава і в квітні 2014 року придбали квартиру АДРЕСА_4 і з 30 квітня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_10 року проживали разом в цій квартирі, як чоловік та дружина.
Таким чином, з 2009 року позивачка та ОСОБА_6 проживали разом однією сім'єю, вели спільне господарство та побут.
Статтею 3 СК України визначено, що сім'єю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
В судовому засіданні позивачкою вказувалось про те, що вона, як дружина померлого, займалась його похованням.
Так, згідно дозволу Прокурори Полтавської місцевої прокуратури від 10.03.2018 року , дозволено видачу трупа ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Манилівка, Машівського району Полтавської області, який був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_4, (хвороба патологічні стани), що призвели до смерті згідно лікарського свідоцтва про смерть № 328 від 10.3.2018 року: гостра серцево- судинна недостатність, атеросклеротична хвороба серця/ дружині померлого - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженці с. Сахновщина Машівського району, Полтавської області, яка зареєстрована АДРЕСА_7, та проживає у АДРЕСА_4 після судово - медичного розтину трупа та отримання біологічних зразків для проведення гістологічних та інших біологічних судово - медичних досліджень та встановлення причин смерті ( а.с.41).
Допомогу на поховання померлого ОСОБА_6 отримувала ОСОБА_1, що підтверджується Витягом з державного реєстру цивільного стану від 13 березня 23018 року ( а.с. 44).
Поряд з цим, відповідачкою ОСОБА_3, яка доводиться померлому ОСОБА_6 - дочкою, не заперечувався факт того, що похованням батька займалась ОСОБА_1 та понесла всі витрати на його поховання. Таким чином, фактично, визнавши факт, що ОСОБА_1 була близькою людиною для її батька ОСОБА_6, з якою він проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_6 був зареєстрований у АДРЕСА_4 з 30.04.2014 року по 02.04.2018 року. При цьому, за даною адресою ОСОБА_6 був зареєстрований після того, як прибув з АР Крим, міста Євпаторія ( а.с.35,36). Факт проживання ОСОБА_6 у АДРЕСА_4 на момент смерті підтверджується Лікарським свідоцтвом про смерть № 328 від 10.03.2018 року ( а.с.42).
При цьому, в ході судового розгляду справи стороною позивача вказувалось про те, що в них з померлим ОСОБА_6 були довірливі відносини, вони разом вели спільний побут та господарство, вирішували проблеми та питання спірного характеру, зокрема матеріального характеру. Так, на предмет чого, ОСОБА_6 було надано нотаріально посвідчену довіреність від 31 березня 2015 року, яка була посвідчена Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шкляром Ю.В., згідно якої ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_18, який є юристом, для представництва його інтересів в судах.
На підтвердження, реалізації прав ОСОБА_6 на представництво в судах його представником ОСОБА_1, останньою було надано рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 вересня 2017 року по цивільній справі № 553/2338/16-ц, в якому ОСОБА_1 зазначена представником позивача ОСОБА_6. Зокрема, даним рішенням було встановлено, що у померлого ОСОБА_6 наявний в ПАТ КБ «ПриватБанк» депозит 12000,00 доларів США, а також нараховані проценти 2160 доларів США, всього 14160 доларів США.
При цьому, ОСОБА_19 та ОСОБА_6 переїхавши до м. Полтава, проживали у квартирі, що у АДРЕСА_4, яку разом умебльовували та поліпшували умови проживання у ній, на підтвердження чого ОСОБА_19 було надано товарні чеки на придбання меблів та побутової техніки (а.с.45,46,47-48).
Вказані вище обставини були підтверджені в судовому засіданні свідками ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22.
Надані позивачем докази та зазначені обставини не були спростовані в судовому засіданні належними та допустимими доказами стороною відповідача. Відповідачем по справі не було надано належних та допустимих доказів, щодо спростування встановлених судом фактичних оставин.
Згідно п .2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що у разі виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Так, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік(, які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема відчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї. тощо.
Крім того, у відповідності до ст. 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
Так, законодавцем визначено, що у відповідності до ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Статтею 3 Сімейного кодексу визначено поняття сім'ї, з якого вбачається, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До загальних ознак у розумінні цієї норми, яким має відповідати зв'язок між фізичними особами, щоб вони вважалися сім'єю, належать: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом; взаємні права та обов'язки. Діти належатимуть до членів сім'ї своїх батьків у будь-якому випадку окремого проживання, незалежно від поважності його причин.
Крім того, п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема: вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Наведені вище обставини справи та норми законодавства, які регулюють дані правовідносини, вказують на те, що позивачка ОСОБА_1. є спадкоємицею четвертої черги після померлого ОСОБА_6, як така, з якою вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як чоловік та дружина.
Більше того, встановлені судом обставини були підтверджені в судовому засіданні свідками та матеріалами справи в їх сукупності, що в свою чергу спростовує твердження відповідачки та її представника про безпідставність позовних вимог, оскільки такі, на думку представника відповідача, не узгоджується з нормами чинного законодавства.
Вказані твердження сторони відповідача суд не приймає до уваги та визнає по своїй природі неспроможними оскільки вони не були доведені іншими доказами на спростування доказів сторони позивача та обставин встановлених в ході судового розгляду.
Таким чином, наведені вище обставини, підтверджують факт проживання ОСОБА_1. з померлим ОСОБА_6 однією сім'єю.
Поряд з цим, позивачем вказувалось про те, що за час проживання з ОСОБА_6, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ними було придбано квартиру АДРЕСА_4 та зроблено вклад в ПАТ КБ «ПриватБанк» загальною сумою з відсотками 14 160 доларів США, в зв'язку з чим позивачем було заявлено вимогу про визнання даного майна об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та визнання права власності на вказане майно за позивачем по справі.
При цьому, суд приходить до висновку про передчасність позовних вимог ОСОБА_1 . про визнання об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 нерухомого майна та про визнання права власності в порядку спадкування за законом, оскільки нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_6 з підстав відсутності рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю разом із спадкодавцем не менше п'яти років.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини право позивача на отримання свідоцтва про спадщину за законом після померлого ОСОБА_6 є непорушним та рішення у даній справі є підставою по своїй природі для звернення до нотаріуса з питань оформлення спадкового права.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині визнання об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та припинення спільної сумсної власності за позивачем та визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 є передчасними.
Положенням статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у відповідності до п. 3 частини 2 статті 41 ЦПК України у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги те, що судовий збір відноситься до виду судових витрат у справі, та застосовуючи правила розподілу судових витрат пов'язаних з розглядом справи у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392, 1220, 1264 ЦК України, ст. 3 СК України, ст.ст. 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дяченко В'ячеслав Анатолійович про визнання майна об'єктами спільної сумісної власності та визнання права власності на частку у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності- задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як дружини та чоловіка, в період з 01 травня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_10 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 704,80 грн..
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за передчасністю.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30- денний термін. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко