Провадження № 11-кп/4820/82/19
Справа № 688/2243/18 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України Доповідач ОСОБА_2
20 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі :
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018240000000067 від 13.04.2018 року за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_9 на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 12 жовтня 2018 року, -
Вироком Шепетівського міськрайонного суду від 12 жовтня 2018 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малі Юначки Красилівського району Хмельницької області, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні 1 неповнолітню дитину, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України та призначено йому покарання:
- за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України - 7 років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.263 КК України - 3 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до набрання вироком чинності, залишено попередню - тримання під вартою.
Строк покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з 12 жовтня 2018 року та зарахувати в строк відбування покарання час утримання під вартою з 13 квітня 2018 року по 11 жовтня 2018 року включно.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 (проживає по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду в сумі 5 599 грн та моральну шкоду в сумі 300 000 грн, а всього на загальну суму 305 099 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь державного бюджету 8 715 грн 73 коп. судових витрат за проведення експертиз.
Арешт накладений на камуфльовану куртку темно зеленого кольору, футболку темно синього кольору, одну пару літнього взуття темного кольору, одну пару робочих рукавиць оранжевого кольору, один головний убір у вигляді камуфльованої панами, які належать потерпілому ОСОБА_9 ; один предмет схожий на складову частину від патрона до мисливської рушниці, виявлений у лівій руці потерпілого лікарями: куртку військового типу із тканини жовтого кольору, футболку червоного кольору, штани коричневого кольору, типу брюки, мобільний телефон марки «Нокіа» ІМЕІ № НОМЕР_2 , стартовий пакет мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 , які належать підозрюваному ОСОБА_7 , відповідно до ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2018 року - скасовано.
Речові докази:
- диск з відеозаписом слідчого експерименту з участю підозрюваного ОСОБА_7 від 14 квітня 2018 року; диск з відеозаписом обшуку в кв. АДРЕСА_3 ; диск з відеозаписом слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_9 від 08 червня 2018 року, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишено при матеріалах провадження;
- одну пару літнього взуття темного кольору, одну пару робочих рукавиць оранжевого кольору, головний убір у вигляді камуфльованої панами, ручну пилку по дереву марки «Inertool», камуфльовану куртку темно зеленого кольору, футболку темно синього кольору, які передані на зберігання в камеру речових доказів Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області - передано ОСОБА_9 , як власнику;
- куртку військового типу із тканини жовтого кольору, мобільний телефон марки «Нокіа» ІМЕІ № НОМЕР_2 , стартовий пакет мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 , футболку червоного кольору, брюки чорного кольору, які передані на зберігання в камеру речових доказів Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області - передано ОСОБА_7 , як власнику;
- марлеві тампони із змивом з обличчя та рук підозрюваного ОСОБА_7 , марлевий тампон протягнутий кріз ствол обрізу від мисливської гладкоствольної рушниці, пластикова пляшка, об'ємом 0,5 л, із написом «Артезіанська», марлевий тампон із змивом з рукоятки пилки по дереву марки «Inertool», два зразки марлевих тампонів, зрізи нігтьових пластин із пальців обох рук підозрюваного ОСОБА_7 , які передані на зберігання в камеру речових доказів Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області - знищено;
- Обріз, виготовлений саморобним способом шляхом укорочування ствола до залишкової довжини 303 мм та вкорочення приклада до шийки ложі із мисливської гладкоствольної одноствольної куркової рушниці 16 калібру, моделі «ЗК», виробництва Іжевського механічного заводу, маркувальні позначення на внутрішній частині колодки «А 67158», стріляну гільзу мисливського патрона 16 калібру, патрон до нарізної стрілецької вогнепальної зброї - 7,62 мм (використаний під час проведення експертизи зброї, як наслідок залишились гільза і куля 7,62мм), стріляну гільзу мисливського патрона 32 калібру; клейтух мисливського патрона 16 калібру, гільзу 16 калібру, експерементально відстріляну із обрізу мисливської рушниці 16 калібру, моделі «ЗК», маркувальні позначення на внутрішній частині колодки «А 67158», які передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів ВЛМТЗ ГУНП в Хмельницькій області - знищено.
За вироком суду, в невстановленому місці, за невстановлених обставин та часу ОСОБА_7 , всупереч положенням п.1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII, відповідно до п.п. 1-4 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» від 12.10.1992 № 576, вогнепальна зброя та бойові припаси до неї відносяться до предметів, на які поширюється дозвільна система, та право на володіння вогнепальною зброєю і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України, всупереч положенням п.п. 1.1, 2.1, 8.1 - 8.3, 8.8.2, 8.9, 10.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України від 21.08.1998 р. № 622, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, умисно, придбав, носив без передбаченого законом дозволу обріз, виготовлений саморобним способом шляхом укорочування ствола до залишкової довжини 303 мм та вкорочення приклада до шийки ложі із мисливської гладкоствольної одноствольної куркової рушниці 16 калібру, моделі «ЗК», виробництва Іжевського механічного заводу, маркувальні позначення на внутрішній частині колодки «А 67158», який являється нестандартною вогнепальною зброєю придатною до стрільби, а також один патрон калібру 7,62 мм, який являється боєприпасом до нарізної стрілецької вогнепальної зброї - 7,62 мм гвинтівковим патроном із кулею «ЛПС» зі сталевим осердям, придатний для стрільби. Вказану зброю та боєприпаси ОСОБА_7 зберігав за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_3 .
Крім того, 13 квітня 2018 року близько 17 год., ОСОБА_7 , з метою переховати обріз мисливської рушниці моделі «ЗК», сховав його під куртку та вийшов із власної квартири і попрямував до господарського приміщення в дворі будинку.
Під час руху по двору багатоквартирного будинку за АДРЕСА_4 ОСОБА_7 зустрів свого брата ОСОБА_9 який працював по господарству, із яким вже на протязі тривалого часу перебуває у неприязних відносинах.
Після зустрічі, між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , на ґрунті тривалих неприязних відносин виникла словесна суперечка, під час якої у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_9 . В подальшому ОСОБА_7 , дістав з під куртки обріз мисливської рушниці моделі «ЗК», споряджений мисливським патроном 16 калібру, скерував ствол вказаного обрізу у сторону ОСОБА_9 та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків у вигляді смерті останнього, умисно здійснив цілеспрямований постріл в область грудної клітини ОСОБА_9 , де знаходяться життєво-важливі органи людини.
Внаслідок здійсненого ОСОБА_7 пострілу, ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючого кульового поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням нижньої і верхньої долі лівої легені, гемотораксу (наявність крові в плевральній порожнині), ран грудної клітини зліва, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння та наскрізної рани на рівні верхньої третини лівого плеча по передній поверхні (вхідна рана) і задній поверхні (вихідний отвір), які за своїм характером відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Після здійснення пострілу ОСОБА_7 , не намагаючись вжити будь-які заходи щодо надання допомоги ОСОБА_9 , зник з місця події.
Таким чином, ОСОБА_7 виконав всі дії, які вважав необхідними для умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_9 , до кінця, передбачав та бажав настання смерті останнього, однак такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин.
Після отримання вогнепального поранення ОСОБА_9 направився до Старокостянтинівської ЦРЛ, де останнього було госпіталізовано та надано своєчасну медичну допомогу.
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить: вирок Шепетівського міськрайонного суду від 12 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_7 в частині кваліфікації його дій за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України змінити - перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження та призначити покарання ближче до мінімальної межі санкції вказаної статті; на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з встановленням іспитового строку терміном на три роки; скасувати вирок суду стосовно ОСОБА_7 в частині визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та в цій частині закрити кримінальне провадження.
При цьому вказує, що вирок суду в частині кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України та призначення йому покарання за вказаною статтею не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Суд незаконно та безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
Так в судовому засіданні обвинувачений визнав, що обріз в нього знаходиться вже тривалий час, а саме з 1989 року та визнав факт спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, проте зазначив, що не мав наміру позбавляти брата життя, а хотів лише його налякати, умислу вбивати не мав. Також ОСОБА_7 зазначив, що в каналі ствола рушниці знаходився холостий патрон без будь-якого заряду.
Покази обвинуваченого в частині нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , а не замаху на вбивство підтверджуються і іншими доказами по справі. Зокрема потерпілий сам стверджував, що після пострілу, який здійснив обвинувачений, останній не вчиняв жодних дій аби довести злочин до кінця, а саме таких дій які вказують, що ОСОБА_7 мав умисел позбавити життя свого брата ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_10 підтвердила, що обвинувачений ОСОБА_7 після вчинення злочину залишився на місці події, нікуди не тікав, особисто їй повідомив щоб вона направлялась в лікарню до потерпілого.
Тому посилання суду на те, що ОСОБА_7 зник з місця події є незаконним.
Суд не врахував, що: поранення, яке отримав потерпілий ОСОБА_9 не могло призвести до летальних наслідків, оскільки потерпілий був при свідомості, самостійно залишив місце пригоди; спосіб та знаряддя вчинення злочину є спонтанними; ОСОБА_7 здійснив лише один постріл, після чого він не здійснював жодних протиправних дій відносно потерпілого, які були б спрямовані на позбавлення його життя; обвинувачений самостійнго припинив насильницькі дії з власної волі; потерпілий не вчиняв дій, які б завадили ОСОБА_7 довести свій умисел на вбивство до кінця; Крім того обвинувачений знав, що в стволі обрізу не має картечі, дробі і вистрелив лише пластмасовим контейнером. Стосунки між обвинуваченим та потерпілим тривалий час є неприязними і якщо б ОСОБА_7 мав би умисел позбавити життя свого брата він би це зрорбив раніше. Вказані обставини підтверджують відсутність наміру ОСОБА_7 позбавити життя свого брата та свідчать про те, що обвинувачений при здійсненні пострілу діяв з непрямим невизначеним умислом, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України за наслідками які настали.
Обвинувачений свідомо наніс ОСОБА_9 тілесні ушкодження, про що щиро кається.
Суд безпідставно посилається на висновок експерта №71 від 08 червня 2018 р., як на доказ, оскільки у вказаному висновку експерт робить припущення.
Під час розгляду справи не встановлено, що в руці потерпілого чи в будь-якій іншій частині тіла є шротина (дробини) чи картеч.
В порушення ст.66 КК України суд не врахував пом'якшуючі обставині такі як щире каяття обвинуваченого в скоєнні злочину, активне сприяння розкриттю злочину, те, що на утриманні у нього перебуває неповнолітня дитина, а вчинення злочину відбулося у тому й числі внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин.
При визнанні ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України суд не взяв до уваги, що жоден із законів України не містить вказівок на необхідність отримання фізичними особами дозволів на дії, пов'язані з обігом вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, так само як і щодо параметрів такої зброї та боєприпасів, що робить неможливим притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які не мають таких дозволів. За таких обставин кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України підлягає закриттю.
Також в апеляційній скарзі зазначається, що у випадку перекваліфікації дій ОСОБА_7 на ч.1 ст.121 КК України слід врахувати вимоги ст.65 КК України та визнати обставинами, які пом'якшують покарання - повне визнання обвинуваченим своєї вини в частині нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень та щире каяття.
Обвинувачений ОСОБА_7 у поданій ним апеляційній скарзі просить вирок Шепетівського міськрайонного суду від 12 жовтня 2018 р. в частині кваліфікації його дій за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України змінити - перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження та призничити покарання ближче до мінімальної межі санкції вказаної статті. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з встановленням іспитового строку терміном на три роки.
Зазначає, що вирок суду в частині кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України та призначення йому покарання за вказаною статтею не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Суд прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_7 вчинив умисне поранення життєво важливих органів свого брата і кваліфікував такі дії як закінчений замах на умисне вбивство.
Між обвинуваченим та потерпілим тривають неприязні стосунки досить тривалий час, проте ОСОБА_7 ніколи не хотів вбивати свого брата, а лише хотів налякати його та нанести тілесні ушкодження, про що щиро жалкує.
13 квітня 2018 р. ОСОБА_7 сам спровокував сварку з потерпілим, але умислу його вбивати не мав, оскільки після пострілу не вчиняв жодних дій аби довести злочин до кінця, з місця злочину не тікав, все розповів працівникам поліції та вказав де знаходиться обріз, нічого не приховуючи.
Здійснюючи постріл обвинувачений знав, що в стволі обрізу не має картечі, дробі і вистрелив лише пластмасовим контейнером.
Суд першої інстанції не врахував, що обвинувачений свідомо наніс тілесні ушкодження своєму братові.
Враховуючи викладене дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України.
При ухваленні вироку суд не врахував жодної обставини, які пом'якшують покарання, а саме повне визнання вини в частині нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Крім того на утриманні обвинуваченого перебуває неповнолітня донька, а також син від цивільного шлюбу. Вчинення злочину відбулося в тому й числі внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин
Потерпілий ОСОБА_9 у поданій ним апеляційній скарзі просить змінити вирок Шепетівського міськрайонного суду від 12 жовтня 2018 року та призначити ОСОБА_7 покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Вказує, що залишивши місце події ОСОБА_7 вчинив завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, коли він сам (обвинувачений) поставив потерпілого в небезпечний для життя стан. Таке діяння кваліфікується за ч.1 ст.135 КК України та є обтяжуючою покарання обставиною. Проте суд першої інстанції обтяжуючих покарання обставин не встановив.
У вироку суду відсутній висновок щодо дійового каяття обвинуваченого, його щирого розкаянняу скоєному та наявності бажання добровільно усунути тяжкі наслідки злочину.
Тому призначене судом покарання за своєю м'якістю не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 , у якому просить апеляційну скаргу потерпілого залишити без задоволення.
В запереченнях на апеляційні скарги захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілий просить апеляційні скарги останніх залишити без задоволення. Також потерпілий просить розгляд кримінального провадження проводити без його участі у зв'язку з відрядженням.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають в силу наступних підстав.
Вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненому злочині при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково та показав суду, що у 1989 року поблизу с. Пашківці він знайшов обріз мисливської рушниці, який до останнього часу зберігав за місцем свого проживання в кв. АДРЕСА_3 . Також він зберігав в своєму помешканні патрон калібру 7,62мм. Йому було відомо, що для зберігання зброї та боєприпасів потрібен відповідний дозвіл, однак зазначені речі він зберігав без такого дозволу.
13 квітня 2018 року близько 17 год. він вийшов з квартири у власних справах, і захопив із собою обріз рушниці, який мав намір заховати в сарайному приміщенні поблизу будинку. В дворі будинку він побачив брата - ОСОБА_9 , який обрізав дерева. Він першим звернувся до брата, і між ними виникла суперечка, в ході якої вони ображали один одного нецензурною лайкою. З метою налякати брата, він переступив через огорожу, і наближаючись до нього дістав з під куртки обріз мисливської рушниці, який направив в сторону брата дещо ліворуч. Зашпортавшись, він оступився і в цей час раптово відбувся постріл. Брат схопився за плече і побіг за ріг будинку, а він злякавшись залишив місце події. Визнав факт спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, однак зазначив, що не мав наміру позбавляти брата життя, а хотів лише його налякати. Також зазначив, що в каналі ствола рушниці знаходився холостий патрон, а яким чином був зведений курок і відбувся постріл він пояснити не може.
Разом з тим вина обвинуваченого в інкримінованих злочинах підтверджується наступними доказами:
Показами потерпілого ОСОБА_9 , який суду вказав, що у нього з ОСОБА_7 тривалий час - близько 10 років, існують напружені відносини, через зневажливе, образливе ставлення останнього до нього та матері, а також вчинення щодо них ганебних вчинків.
13 квітня 2018 року близько 17 год. він перебував на присадибній ділянці, по АДРЕСА_4 , де здійснював санітарну обрізку дерев. В цей час до нього підійшов ОСОБА_7 , який в образливій формі почав звертатися до нього. На його прохання припинити таку поведінку ОСОБА_7 не реагував. Він перестав звертати увагу на брата і продовжував обрізати дерева, а ОСОБА_7 знаходився поруч і продовжував ображати його та провокувати на конфлікт. З метою припинення суперечки він повернувся до брата обличчям та здійснив крок назустріч. ОСОБА_7 наблизившись до нього на відстань близько 4м. відхилив куртку, і без жодних попереджень, дістав обріз, який направив йому в груди та вистрілив. Помітивши зведений курок рушниці, він встиг відхилитися і постріл прийшовся в ліве плече. Маючи відповідну військову підготовку з навиками надання медичної допомоги, він зрозумів, що поранення є небезпечним. У зв'язку з цим залишив місце події та вибіг у сусідній двір, де за допомогою одягу та знайденого поблизу дроту, він затомпував рану і наклав саморобний жгут. В цей час поруч проїжджав його знайомий, який відвіз його у лікарню. При обранні міри покарання просив суворо покарати обвинуваченого. Крім того, зазначив, що обвинувачений через свої знайомих придбав незареєстровану мисливську рушницю, з якої особисто зробив обріз.
Показами свідка ОСОБА_11 , яка суду суду показала, що очевидцем події, яка відбулась між її синами ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вона не була. Вказала, що між синами тривалий час існують напружені відносини, причина виникнення яких їй невідома. 13 квітня 2018 року близько 17год. вона пішла до будинку по АДРЕСА_4 , в якому розташовані квартири її синів. Біля будинку вона зустріла ОСОБА_7 , який був розгублений, наляканий, і сказав їй іти в лікарню. Жодних обставин ОСОБА_7 їй не повідомив. В лікарні вона дізналась, що між її синами виникла в ході якої ОСОБА_12 заподіяв ОСОБА_13 вогнепальне поранення.
Протоколом огляду місця події від 13 квітня 2018 року з план-схемою до нього з яких видно, що місцем огляду є прилегла територія будинку АДРЕСА_4 . Під час огляду працівниками поліції вилучено пластикову пляшку із надписом «Артезіанська» та пилку по дереву марки «Inertool».
Відповідно до даних протоколу огляду від 13 квітня 2018 року з фото-таблицями до нього вбачається, що працівниками поліції в приміщенні Старокостянтинівської ЦРЛ оглянуто та вилучено одяг потерпілого ОСОБА_9 , а також предмет схожий на полімерний клетух. Одяг ОСОБА_9 , а саме камуфльована куртка та футболка темно-синього кольору, містить механічні пошкодження, а також плями бурого кольору.
Даними протоколу обшуку від 13 квітня 2018 року та відеозаписом слідчої дії з яких вбачається, що в помешканні ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_1 , працівниками поліції виявлено та вилучено предмет схожий на обріз мисливської рушниці, в каналі ствола якого знаходилась стріляна гільза 16 калібру, марлеві тампони зі змивом з курка та ручки обріза, гільза 32 калібру та патрон калібру 7,62.
Даними висновку експерта №3.1/3.2-0060:18 від 13 червня 2018 року, відповідно до яких наданий на експертизу предмет є нестандартною вогнепальною зброєю - обрізом, виготовленим саморобним способом шляхом укорочування ствола до залишкової довжини 303 мм та вкорочення приклада до шийки ложі із мисливської гладкоствольної одноствольної куркової рушниці 16 калібру, моделі «ЗК», виробництва Іжевського механічного заводу, маркувальні позначення на внутрішній частині колодки «А 67158».
Обріз мисливської рушниці придатний до проведення пострілів.
Представлена гільза є складовою частиною боєприпаса, а саме стріляною гільзою мисливського патрона 16 калібру, яка відстріляна із обрізу мисливської одноствольної куркової рушниці 16 калібру, моделі «ЗК», виробництва Іжевського механічного заводу.
Для виконання пострілу із наданого на експертизу предмету, схожого на обріз мисливської гладкоствольної рушниці при натиску на спусковий гачок необхідне зусилля 1-1,2кг.
Представлений на експертизу патрон є боєприпасом до нарізної стрілецької вогнепальної зброї - 7,62 мм гвинтівковим патроном із кулею «ЛПС» зі сталевим осердям, виробництва - Новосибірського заводу низьковольтної апаратури, м.Новосибірськ, Росія, 1969 р.в.; до гвинтівки конструкції Мосіна зразка 1891/1930 років, карабінів зразків 1938 та 1944 років, ручного кулемету «РКД», снайперської гвинтівки «СГД» та іншої автоматичної зброї; придатний для стрільби.
Вилучений з руки ОСОБА_9 предмет - є складовою частиною боєприпаса, а саме клейтухом мисливського патрона 16 калібру.
Висновком експерта № 71 від 08 червня 2018 року за яким на лицевій поверхні складових частин камуфляжної військової куртки, типу «афганка» та темно-синьої трикотажної футболки потерпілого ОСОБА_9 виявлено проникаюче-наскрізні вхідні вогнепальні пошкодження тканини, як накладної кишені середньої третини лівої поли, так і верхньої та середньої третин передньої і задньої половинок лівого рукава куртки - могли утворитись одночасно але в невідомій послідовності один від одного від сукупної: пробивної і розривної - механічної дії осипу із декількох (не менше дев'яти) окремих твердих, тупих, травмуючих предметів, що мали значну кінетичну енергію та обмежену контактну поверхню округлої або овальної форми.
Такими предметами, в даному випадку, можуть бути і шротини (дробини) чи картеч з набою для не нарізної (гладко-ствольної) зброї, в тому числі і мисливської рушниці, що діяли як окремі травмуючі снаряди, тобто перебували в складі «осипу» шротового (дробового) заряду.
Шляхом зіставлення між собою пошкодження куртки та футболки ОСОБА_9 встановлено, що по своєму характеру і локалізації, за умови пошарового розташування цих двох предметів верхнього плечового одягу один на одному, вони співпадають між собою, а це дає змогу вважати, що дані вхідні вогнепальні пошкодження - утворились одномоментно від сукупної: пробивної та розривної - механічної дії одного і того ж самого твердого, тупого, травмуючого предмету, що мав значну кінетичну енергію та обмежену контактну поверхню округлої або овальної форми, у вигляді шроту (дробини) чи картечі з набою для не нарізної (гладко-ствольної) зброї, в тому числі і мисливської рушниці.
Висновком експерта №64 від 23 червня 2018 року відповідно до якого в ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого кульового поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням нижньої і верхньої долі лівої легені, гемотораксу (наявність крові в плевральній порожнині), ран грудної клітини зліва, які могли виникнути від одноразової травматичної дії кулі вогнепальної зброї, а саме, при пострілі з обрізу мисливської гладкоствольної рушниці, за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння.
Тілесні ушкодження у вигляді наскрізної рани на рівні верхньої третини лівого плеча по передній поверхні (вхідна рана) та задній поверхні (вихідний отвір) могли виникнути від одноразової (як продовження раньового каналу грудної клітини) травматичної дії кулі вогнепальної зброї, могли утворитись при пострілі з обрізу мисливської гладкоствольної рушниці, за своїм характером відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Виявлені тілесні ушкодження на тілі потерпілого ОСОБА_9 могли утворитись за обставин, на які вказав останній та на які вказав підозрюваний ОСОБА_7 під час проведення за їх участю слідчих експериментів, а саме, при здійсненні підозрюваним ОСОБА_7 одного пострілу з обрізу мисливської гладкоствольної рушниці в ліву половину грудної клітини потерпілого ОСОБА_9 .
Даними висновку експерта №5.1-0520:18 від 05 травня 2018 року, відповідно до якого в ході проведення експертизи продуктів пострілу на марлевому тампоні протягнутому крізь ствол представленої на експертизу зброї, марлевих тампонах зі змивами з рук ОСОБА_7 та на куртці останнього є продукти пострілу.
Висновком експерта №192 від 19 квітня 2018 року, за яким кров ОСОБА_7 відноситься до групи В з ізогемаглютинінами анти-А за ізосерологічною системою АВ0.
Даними висновку експерта №283 від 02 липня 2018 року, відповідно до якого на змивах, здійснених із спускового гачка та дерев'яного руків'я обрізу мисливської гладкоствольної рушниці, які були вилучені під час обшуку 13 квітня 2018 року, виявлені клітини з ядрами, генетичні ознаки яких збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка сухої крові підозрюваного ОСОБА_7 .
Даними протоколу слідчого експерименту від 14 квітня 2018 року та відеозапису слідчої дії, якими підтверджується, що ОСОБА_7 , в присутності понятих та захисника, із застосуванням відеозйомки, що виключало можливість вчинення будь-якого тиску та примусу на нього, в деталях вказав місце, спосіб та механізм спричинення потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
Даними протоколу слідчого експерименту від 08 червня 2018 року та відеозапису слідчої дії, якими підтверджується, що ОСОБА_9 , в присутності понятих, в деталях вказав місце, спосіб та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №294 від 10 травня 2018 року, ОСОБА_7 хронічно протікаючим душевним захворюванням (психічним захворюванням) або недоумством не страждає, не страждав таким і на момент вчинення інкримінованого йому злочину, в період вчинення злочину міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, на момент вчинення інкримінованого йому злочину в стані фізіологічного афекту, фрустрації, психологічного стресу не знаходився. Застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру не потребує.
Суд дав належну оцінку усім зібраним по справі доказам та вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині та за ч.1 ст.263 КК, як носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та особи винного.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання судом першої інстанції не встановлено, не знаходить таких і суд апеляційної інстанції.
При призначенні покарання суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню доньку, позитивно характеризувався за попереднім місцем роботи, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, думку потерпілого, який просив суворо покарати обвинуваченого, тяжкість вчинених ним злочинів, та прийшов до правильного висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_7 більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.
Тому безпідставними є доводи апеляційної скарги потерпілого про те, що призначене судом покарання за своєю м'якістю не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Не впливають на законність вироку суду твердження потерпілого про те, що залишивши місце події ОСОБА_7 вчинив завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, коли він сам (обвинувачений) поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і таке діяння кваліфікується за ч.1 ст.135 КК України та є обтяжуючою покарання обставиною.
Оскільки такий наслідок кримінального правопорушення як смерть потерпілого покладено в основу кваліфікації діяння за ч.1 ст.115 КК України, дії обвинуваченого по залишенню потерпілого без допомоги є продовженням злочину проти особи та не утворює сукупності злочинів.
Тому, дії обвинуваченого ОСОБА_7 додаткової кваліфікації за ч.3 ст.135 КК України не потребують і залишення потерпілого без допомоги не є обтяжуючою покарання обставиною.
Не підлягають до задоволення доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 про перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України ( умисне тяжке тілесне ушкодження).
Так суд першої інстанції правильно у вироку вказав, що про наявність умислу в діях обвинуваченого ОСОБА_7 на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_9 свідчить спосіб, характер та механізм заподіяння тілесного ушкодження, те що обвинувачений перший безпричинно розпочав суперечку, спровокував конфлікт, а після здійснення пострілу заходів щодо спроби врятувати життя потерпілого не вжив, у тому числі не викликав швидку медичну допомогу, а покинув місце злочину.
ОСОБА_7 виконав всі дії, які вважав необхідними для вбивства ОСОБА_9 , однак такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин.
Обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та правильно сприймав наслідки таких дій.
Умисне поранення життєво важливих органів потерпілого, внаслідок чого могла настати смерть, суд першої інстанції обґрунтовано розцінив як свідчення умислу винного на позбавлення життя та кваліфікував такі дії як закінчений замах на умисне вбивство.
Тому безпідставними є і доводи апеляційних скарг про те, що після здійснення обвинуваченим пострілу, останій не вчиняв жодних дій аби довести злочин до кінця, а саме таких дій які вказують на умисел обвинуваченого позбавити життя свого брата.
Посилання на те, що обвинувачений не мав наміру позбавляти життя свого брата, а хотів лише його налякати свідчить про намір обвинуваченого зменшити свою відповідальність за вчинений злочин.
Необгрунтованими є твердження обвинуваченого та його захисника про те, що обріз був споряджений холостим патроном, оскільки вони спростовуються висновком експерта № 71 від 08 червня 2018 року, відповідно до якого на одязі потерпілого виявлені проникаюче-наскрізні вхідні вогнепальні пошкодження тканини, які могли утворитись від пробивної і розривної - механічної дії осипу не менше дев'яти травмуючих предметів, якими можуть бути і шротини чи картеч з набою для мисливської рушниці.
Висновок експерта № 71 від 08 червня 2018 року відповідає вимогам ст.ст. 101, 102 КПК України і підстав не брати його до уваги колегія суддів не вбачає.
Отже не заслуговують на увагу посилання обвинуваченого та його захисника на те, що суд безпідставно послався на вищевказаний висновок експерта.
Не спростовують висновків суду доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про те, що в порушення ст.66 КК України суд не врахував пом'якшуючі обставині такі як: щире каяття обвинуваченого в скоєнні злочину, активне сприяння розкриттю злочину, повне визнання вини в частині нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень те, що на утриманні у обвинуваченого перебуває неповнолітня донька та син від цивільного шлюбу, що вчинення злочину відбулося у тому й числі внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції призначено відповідно до вимог ст.65 КК України.
З урахуванням особи винного, тяжкості вчиненених ним кримінальних правопорушень, обставин кримінального провадження суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України у виді семи років позбавлення волі, яке є мінімальною межею санкції ч.1 ст.115 КК України, за ч.1 ст.263 КК Україи - три роки позбавлення волі та на підставі ст.70 КК України остаточно визначив покарання у виді позбавлення волі на вісім років.
Безпідставними є твердження захисника обвинуваченого про те, що при визнанні ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України суд не взяв до уваги, що жоден із законів України не містить вказівок на необхідність отримання фізичними особами дозволів на дії, пов'язані з обігом вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, так само як і щодо параметрів такої зброї та боєприпасів, що робить неможливим притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які не мають таких дозволів, а тому кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України підлягає закриттю.
Розуміння терміну закон, який використаний у ч.1 ст.263 КК України включає в себе не лише законодавчі акти а й нормативно-правові акти, які регулюють питання щодо отримання фізичними особами дозволів на дії, пов'язані з обігом вогнепальної зброї та боєприпасів до неї.
Тому носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає, що вина обвинуваченого доведена повністю, покарання призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, а тому підстав для зміни або скасування вироку суду колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 12 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: