Справа № 676/3293/18
Провадження № 22-ц/4820/442/19
21 лютого 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Журбіцький В.О.
з участю учасників справи: позивача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, представників відповідачів Горячої Ж.С., Нагай І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 6 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Подільський цемент», третя особа Федерація профспілок Хмельницької області, про визнання незаконними та скасування рішення та наказів ПАТ «Подільський цемент», поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
У травні 2018 року ОСОБА_4, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що з 1 січня 1995 року по день звільнення перебував у трудових відносинах із ПАТ «Подільський цемент» обіймаючи посади заступника начальника дільниці охорони та заступника начальника служби безпеки ПАТ «Подільський цемент» .
8 грудня 2017 року згідно наказу № 653 «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату працівників підприємства» було ліквідовано дільницю охорони підприємства. Зазначає, що підставою для даного наказу було рішення правління ПАТ «Подільський цемент» від 6 жовтня 2017 року, оформлене протоколом №06-10/2017 року.
19 квітня 2018 року ПАТ «Подільський цемент» видав наказ №120, яким позивача було звільнено з займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Зазначав, що відповідач розірвав трудовий договір з особистих мотивів, на підставі підроблених документів, з порушенням вимог ч. 2 ст. 40, ст. 49-2, ст. 42 КЗпП України.
У зв'язку з цим, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Правління ПАТ «Подільський цемент» від 6 жовтня 2017 року «Про проведення заходів, спрямованих на скорочення чисельності та штату працівників ПАТ «Подільський цемент», зокрема ліквідації Охорони, оформлене протоколом №06-10/2017 засідання Правління ПАТ «Подільський цемент» № 653 від 8 грудня 2017 року «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату працівників» та наказ № 120-к про його звільнення з роботи з посади заступника начальника служби безпеки дільниці охорони ПАТ «Подільський цемент»; поновити його на посаді заступника начальника служби безпеки дільниці охорони ПАТ «Подільський цемент»; стягнути з відповідача на користь позивача оплату за вимушений прогул з 19 квітня 2018 року по 18 травня 2018 року у розмірі 17348 грн. 10 коп.; стягнути з ПАТ «Подільський цемент» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 10000 грн., а рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника начальника служби безпеки дільниці охорони ПАТ «Подільський цемент» визначити до негайного виконання.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.
Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, неповно з'ясовані обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Апелянт посилається, що відповідач при прийняті рішення про скорочення дільниці документи про скорочення виготовив з порушенням вимог до їх виготовлення і рішення прийняв з порушенням процедури прийняття.
Посилається на те, що його було звільнено з роботи з особистих мотивів, як помсти за викриття незаконних дій під час демонтажу старого обладнання заводу, до яких були причетні посадові особи ПАТ «Подільський цемент», критику дій Членів Правління підприємства з приводу організації роботи по охороні підприємства на підставі підроблених документів.
Апелянт зазначає, що одержавши повідомлення про наявність вакантних посад на підприємстві, він надав згоду на переведення його на іншу роботу, а саме на вакантну посаду - начальника відділу планово- попереджувальних ремонтів і обслуговування, що підтверджується повідомленням, на якому є резолюція голови Правління, а також дата згоди на переведення на вакантну посаду, що на думку ОСОБА_4 свідчить про досягнення між ним та головою Правління підприємства його подальшого працевлаштування, яке не відбулось.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «Подільський цемент» вказує, що відповідачем було належним чином виконано вимоги законодавства, зокрема ст. 40 та 49-2 КЗпП України, тому твердження позивача щодо незаконного переведення його на іншу роботу є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи, просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підприємство, відповідно до ч. 3 ст. 64 ГК України, має право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників та штатний розпис.
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з частинами першою і третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Пленум Верховного Суду України в п.19 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 1 листопада 1992 року зі змінами, роз'яснив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані за звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що з 1 січня 1995 року по день звільнення ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із ПАТ «Подільський цемент» обіймаючи посади заступника начальника дільниці охорони та заступника начальника служби безпеки ПАТ «Подільський цемент» (а. с. 16-20 Т.1).
2 жовтня 2017 року в.о. голови правління ПАТ «Подільський цемент» було прийнято наказ №533/1 «про введення в дію «Програми добровільного вивільнення працівників» (а. с. 155-156 Т.1)
6 жовтня 2017 року на засіданні Правління ПАТ «Подільський цемент» оформлене протоколом № 06-10/2017 прийнято рішення про ліквідацію дільниці «Охорони» скорочення штатів (Т.1 а. с. 22 - 24, 158 - 159).
8 грудня 2017 року наказом № 653 «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату працівників підприємства» скорочено з 14 лютого 2018 року 25 посад, в тому числі 23 посади дільниці охорони (а. с. 25 Т.1).
13 грудня 2017 року видано наказ № 658 «Про затвердження списку працівників, які підлягають звільненню в зв'язку із скороченням штату працівників підприємства, та попередження працівників про звільнення у зв'язку із скороченням штату працівників підприємства» (а. с. 167-168 Т.1).
28 грудня 2017 року представниками підприємства ПАТ «Подільський цемент» складено акт про відмову ОСОБА_4 від підпису про повідомлення про наступне звільнення за скороченням ( Т. 1 а. с. 170).
26 січня та 28 лютого 2018 року відповідачем направлено голові профспілкової організації ПАТ «Подільський цемент» подання на ОСОБА_4 про надання згоди на його звільнення за скороченням (а. с. 173, 178 Т.1).
9 лютого та 13 березня 2018 року профспілковим комітетом ПАТ «Подільський цемент» було прийнято рішення про повернення без розгляду подань щодо звільнення позивача в зв'язку з тим, що він не є членом профспілки ПАТ «Подільський цемент» (а. с. 176-177 Т.1).
5 березня 2018 року адміністрацією підприємства на адресу ОСОБА_4 направлено повідомлення про відкриття вакансій (а. с. 180-182 Т.1).
19 квітня 2018 року ПАТ «Подільський цемент» видав наказ №120, про звільнення позивача з займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 21 Т.1).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що звільнення позивача за скороченням відбулось без порушення вимог діючого трудового законодавства, відповідачем було дотримано всіх вимог чинного законодавства, у тому числу ознайомлення про наступне вивільнення, окрім того суд першої інстанції зазначає, що відповідно до змін в організації підприємства скороченню підлягала вся дільниця охорони, а посада менеджера безпеки та охорони підприємства на час попередження позивача про звільнення була зайнята.
Хмельницький апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дійсно у відповідача мали місце ліквідація дільниці «Охорони» та скорочення штатів, ним додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, позивач попереджався за 2 місяці про наступне вивільнення, що звільнення позивача за ч. 1 ст. 40 КЗпП України з посади відповідачем було проведено правомірно, з дотриманням вимог діючого законодавства, а тому його вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Хмельницький апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта, що його було звільнено з особистих мотивів, як помста за викриття незаконних дій, до яких були причетні посадові особи ПАТ «Подільський цемент», оскільки належних доказів на підтвердження зазначеного не надано.
Доводи позивача не спростовують обставин, наведених відповідачем, щодо відсутності особистих мотивів звільнення.
Твердження апелянта, що одержавши 19 квітня 2018 року повідомлення про наявність вакантних посад на підприємстві він надав згоду на переведення його на іншу роботу, а саме на вакантну посаду - начальника відділу планово-попереджувальних ремонтів і обслуговування, що підтверджується повідомленням, на якому є резолюція голови Правління, а також дата згоди на переведення на вакантну посаду, що на думку ОСОБА_4 свідчить про досягнення між ним та головою Правління підприємства його подальшого працевлаштування, яке не відбулось, не заслуговує на увагу з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу адміністрацією підприємства 19 квітня 2018 року було надано повідомлення про наявність вакансій, однак ОСОБА_4 не надав ніякої відповіді. У зв'язку з цим комісією підприємства 19 квітня 2018 року було складено акт про відмову від запропонованих вакансій. Свою згоду на посаду начальника відділу планово-попереджувальних ремонтів та обслуговування апелянт подав наступного дня, що підтверджується печаткою вхідної кореспонденції, а саме 20 квітня 2018 року за № 1137, на той час ОСОБА_4 вже був звільнений ( Т. 1 а. с. 183, 184).
Посилання апелянта про відсутність його підпису про ознайомлення з наказом про звільнення спростовується актом про відмову від підпису про ознайомлення з зазначеним документом ( Т. 1 а. с. 186).
Інші доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 6 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2019 року.
Судді А.В. Купельський
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк