Справа № 686/25183/18
Провадження № 22-ц/4820/440/19
25 лютого 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №686/25183/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2018 року (суддя Логінова С.М.) у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
встановив:
В жовтні 2018 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з ОСОБА_4 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітків (доходів), але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до моменту досягнення дітьми повноліття.
Позов мотивовано тим, що 07 травня 2006 року вона з відповідачем ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з позивачем. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2017 року шлюб між ними розірвано. Відповідач працездатний, працює за кордоном та приховує свій дійсний заробіток. Також, у власності відповідача є транспортний засіб.
У судовому засіданні позивач змінила позовні вимоги та просила стягнути аліменти на утримання дітей у розмірі по 1500грн. на кожну дитину щомісяця.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітніх доньок: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 у сумі по 1500грн. на кожну дитину щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку з дня звернення до суду - 26 жовтня 2018 року до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що неповнолітні діти знаходяться на утриманні позивача, а відповідач за станом здоров'я і матеріальному становищі має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити рішення суду та зменшити розмір аліментів до 1000грн. на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та 1200грн. на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначив, що судом не наведено мотивів визначення розміру аліментів на дітей. Також, помилковими вважає висновки суду щодо не надання ним матеріальної допомоги на утримання неповнолітніх дітей. При визначенні розміру аліментів судом не враховано, що відповідач не працює, має тимчасові заробітки, перебуває за кордоном, а тому визначена сума аліментів ставить його у скрутне матеріальне становище.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 зазначила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованим, а рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до вимог чинного законодавства України. ОСОБА_4 не довів належними та допустимими доказами того, що він з об'єктивних причин не може сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі.
Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті справи про стягнення аліментів.
З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що 07 травня 2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб.
Під час перебування сторін у шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають із позивачем ОСОБА_5
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили 12 грудня 2017 року, шлюб між сторонами розірвано.
Відповідач не надає достатньої матеріальної допомоги на утримання дітей.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 2 і 3 статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, яких він зобов'язаний утримувати до досягнення ними повноліття.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд правомірно виходив з того, що відповідач не надає в достатній мірі позивачу кошти на утримання неповнолітніх дітей, та дійшов правильного висновку щодо стягнення аліментів на дітей у сумі по 1500грн. на кожну дитину щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку з дня звернення до суду до досягнення дітьми повноліття. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що особа не може бути визнана неспроможною сплачувати аліменти, якщо вона, будучи працездатною, не працює без поважних причин.
Тому, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано той факт, що ОСОБА_4 не має постійної роботи, має нестабільний дохід, оскільки відповідач не надав відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2019 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
Л.М. Грох