Провадження № 11-кп/4820/77/19
Справа № 461/7340/16-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія : ухвала Доповідач ОСОБА_2
21 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
з участю секретаря ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
захисників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
обвинувачених: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 52016000000000003 від 11.01.2016 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - начальника відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2018 року, -
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2018 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 52016000000000003 від 11.01.2016 року по обвинуваченню ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, повернуто прокурору через невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_16 про зміну запобіжного заходу задоволено, змінено обраний на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов'язання, покладено на ОСОБА_16 визначені зобов'язання.
Повернуто заставодавцю ОСОБА_19 грошові кошти в сумі 507 500 грн., внесені ним як застава 13 травня 2016 року у кримінальному провадженні №52016000000000003 від 11 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу задоволено, змінено обраний на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2016 року запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов'язання, покладено на ОСОБА_15 визначені зобов'язання.
Повернуто заставодавцю ОСОБА_20 грошові кошти в сумі 689 000 грн., внесені ним як застава 29 лютого 2016 року у кримінальному провадженні №52016000000000003 від 11 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_17 про зміну запобіжного заходу задоволено, змінено обраний на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов'язання, покладено на ОСОБА_17 визначені ухвалою зобов'язання.
Повернуто заставодавцю ОСОБА_21 грошові кошти в сумі 149 000 грн., внесені ним як застава 16 травня 2016 року у кримінальному провадженні №52016000000000003 від 11 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Повернуто заставодавцю ОСОБА_22 грошові кошти в сумі 21 000 грн., внесені нею як застава 16 травня 2016 року у кримінальному провадженні №52016000000000003 від 11 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Повернуто заставодавцю ОСОБА_23 грошові кошти в сумі 149 000 грн., внесені ним як застава 16 травня 2016 року у кримінальному провадженні №52016000000000003 від 11 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, своє рішення суд мотивував тим що, обвинувальний акт містить істотні недоліки, фактично в обвинувальному акті викладені зміст та формулювання обвинувачення, які є неконкретними, суперечливими, а також суперечать зазначеній в акті правовій кваліфікації дій обвинувачених. Виклад фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення є неконкретним, не чітким та не зрозумілим, що обмежує суд та захист оцінити характер дій, умисел, роль у вчиненні злочину, спосіб його вчинення кожним із обвинувачених, унеможливлює здійснити вірний аналіз складу злочину. Відсутність чіткого сформульованого обвинувачення, викладення змісту та формулювання обвинувачення, яке суперечить правовій кваліфікації, зазначеній в обвинувальному акті, порушує один з основних конституційних принципів - право обвинувачених на захист та на справедливий судовий розгляд, позбавляє права обвинувачених знати, в яких конкретно діях їх обвинувачують та за якими фактичними обставинами, подальшій можливості викладення своїх показань, заперечень, в тому числі, щодо прийнятих процесуальних рішень, а також позбавляє суд належним чином встановити істину в кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і направити обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52016000000000003 від 11.01.2016 року на новий судовий розгляд. Вказує, що висновки суду є безпідставні та зроблені без належного обґрунтування. Зазначає, що обвинувальний акт містить усі складові передбачені ст. 291 КПК України, зокрема щодо фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими. Зауважує, що посилання суду на вимоги ч.1 ст. 91 КПК України є недоцільними, оскільки під час підготовчого засідання суд не досліджує фактичні обставини та не дає оцінку доказам, здобутим під час досудового розслідування. Звертає увагу, що суд, надаючи оцінку деталям вчинення злочину, допустив порушення однієї із загальних засад кримінального провадження, а саме безпосередності дослідження фактичних обставин. Крім того наголошує, що безпідставним є посилання суду на неконкретизоване обвинувачення та порушення права підозрюваних на захист, з огляду на відсутність клопотань чи зауважень сторони захисту.
Заслухавши суддю доповідача, прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та їх захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, вона задоволенню не підлягає за таких підстав.
В силу імперативного припису, викладеного у п. «а» ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, крім іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд наголосив, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого суду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пільсьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).
Оскільки спірний обвинувальний акт цій конвенційній нормі та нормі чинного кримінального процесуального закону не відповідав, то суд першої інстанції, слідуючи положенням п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, підставно повернув його прокурору для виконання цих вимог чинного законодавства.
Таке його рішення, на думку колегії суддів, є правильним, а викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи, про зворотнє не переконують.
Так, обвинувативши ОСОБА_14 , в тому, що він будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, своїми умисними діями, що виразились в одержанні неправомірної вигоди в великому розмірі для себе та третіх осіб, за вчинення та не вчинення ним в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 368 КК України. А обвинувачені ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 обвинувачувались в тому, що своїми умисними діями, що виразились в пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди в великому розмірі для себе та третіх осіб, за вчинення та не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища за попередньою змовою групою осіб, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України, хоча зазначено, що ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , кожен зокрема, виконував свою заздалегідь визначену роль, з визначенням, що всі дії обвинувачених охоплювались єдиним умислом. Окрім того, допущено суперечності щодо посади, які обіймали ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , оскільки викладено, що вони обіймали посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, тобто вони являлись службовими особами. В подальшому, що вже разом з ОСОБА_24 - службовими особами, що займали відповідальне становище; відсутнє зазначення такої кваліфікуючої ознаки ОСОБА_24 та ОСОБА_16 , є незрозумілість щодо інкримінування такої ознаки ОСОБА_18 , зважаючи на відсутність такої в останньому абзаці формулювання обвинувачення.
Фактично в обвинувальному акті викладений зміст обвинувачення та формулювання обвинувачення, які суперечать правовій кваліфікації дій, зазначеній в обвинувальному акті.
За таких обставин, вказана правова кваліфікація дій обвинувачених не узгоджується та прямо суперечить викладеним фактичним обставинам вчиненого злочину викладеного в обвинувальному акті, ролі кожного у вчиненні кримінально караних діянь, що є істотним та прямим порушенням процесуального закону.
При тому, що названі обставини є обов'язковим для доказування інкримінованого складу злочину, а звідси, складовими сформульованого обвинувачення.
Відсутність чіткого сформульованого обвинувачення, викладення змісту обвинувачення та формулювання обвинувачення, яке суперечить правовій кваліфікації, зазначеній в обвинувальному акті, порушує один з основних конституційних принципів - право обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд, позбавляє права обвинуваченого знати, в яких конкретно діях його обвинувачують та за якими фактичними обставинами, подальшій можливості викладення своїх показань, заперечень, в тому числі щодо прийнятих процесуальних рішень, а також позбавляє місцевий суд належним чином встановити істину в кримінальному провадженні. Це суперечить загальним засадам кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, яке знаходить свій прояв не лише в наданні можливості обвинуваченому мати захисника, а й можливості реалізувати інші надані йому права, зокрема - право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.
Більше того, відповідно до положень ст. 42 КПК України, обвинувачений має право, у тому числі, знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, збирати й подавати слідчому, прокурору, суду докази, а в силу імперативного припису п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, і подія кримінального правопорушення, як то: час, місце, спосіб, інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
Як обвинувачені ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та їх захисники можуть скористатися цими правами, коли кваліфікація їх дій зазначена в обвинувальному акті не узгоджується та прямо суперечить фактичним обставинам кримінального правопорушення визнаного прокурором доведеним, в тому числі щодо розподілу ролей та дій кожного в процесі вчинення злочину.
Вказані обставини позбавляють можливості і суд роз'яснити обвинуваченим суть обвинувачення згідно положень ч. 1 ст. 348 КПК України, що є обов'язком суду. При тому, що ряд обвинувачених під час апеляційного розгляду зазначали про незрозумілість пред'явленого їм обвинувачення.
Твердження прокурора про те, що він вправі змінити обвинувачення в процесі судового розгляду не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню. Оскільки наперед надаючи перевагу прокурору у здійсненні його прав порушується один із фундаментальних принципів - рівності сторін. При тому, що якщо прокурор таким правом не скористається, це позбавить можливості обвинувачених захистити свої права, а суд ухвалити законне, об'єктивне та обґрунтоване рішення.
Більше того, передбачене кримінальним процесуальним законодавством право прокурора змінити в процесі судового розгляду обвинувачення не дає йому права при складанні обвинувального акта нехтувати вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та не є підставою для скасування оскарженого судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що висновки суду про відсутність в обвинувальному акті належного формулювання обвинувачення, що порушує право на захист, є обґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора не вбачається.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2018 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 52016000000000003 від 11.01.2016 року по обвинуваченню ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, прокурору через невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - начальника відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
ОСОБА_6