Справа № 601/1711/15-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/24/19 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст.191 КК України
20 лютого 2019 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
при секретарі - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі Тернопільського апеляційного суду 20 лютого 2019 р. кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Тернопільської області на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2018 року, яким
ОСОБА_6 , року народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Новий Олексинець Кременецького району Тернопільської області, житель АДРЕСА_1 , раніше не судимий
засуджений за ч.1 ст.191 КК України на 2 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади, пов”язані з організацією лісогосподарського виробництва.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік із покладенням на нього відповідних обов”язків, передбачених ст. 76 КК України.
В апеляційних скаргах та зміні до них:
-захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_7 просить вирок місцевого суду скасувати, а провадження закрити, оскільки вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, зазначає, що судом залишено поза увагою той факт, що збитків підприємству заподіяно не було, оскільки лісопродукція була реалізована саме цим підприємством, а тому склад злочину, передбачений ч.1 ст.191 КК України, відсутній.
Вказує, що згідно з актом звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2015 - 20.03.2015 між ДП «Кременецьке лісове господарство», товарно-транспортної накладної ТРА 140972 від 5 березня 2015 року та наряду на реалізацію лісопродукції від 5 березня 2015 року слідує, що дані документи виписані 5 березня 2015 року о 19 годині 12 хвилин. З довідки ДП «Кременецьке лісове господарство» № 01-159 від 10.03.2015 року вбачається вартість лісоматеріалів та згідно даних єдиної державної системи «Електронний облік деревини» по Почаївському лісництві станом на 05 березня 2015 року о 19.12.07 була проведена реалізація лісопродукції «Пиловик сосна» ОСОБА_10 .
Поряд з цим зазначає, що оскільки відбулась реалізація вказаної продукції, то незаконним є рішення щодо конфіскації грошових коштів, які були вилучені з приміщення службового кабінету в сумі 1 570 (одна тисяча п'ятсот сімдесят) гривень, які зберігаються в філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі.
Крім того, вказує, що в ході судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 було встановлено, що докази, які складають об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, після скасування вироку Кременецького районного суду від 26 листопада 2015 року ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 16 березня 2016 року відсутні.
З метою збирання доказів винуватості ОСОБА_6 під час судового засідання, яке відбулося 12 грудня 2017 року, прокурором ОСОБА_5 на порушення таких засад кримінального провадження як верховенство права, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини з метою встановлення об'єкту злочину, яке згідно обвинувального акта розтратив ОСОБА_9 , з порушенням вимог статей 17, 333 КПК України було заявлено клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів під час судового провадження.
13 грудня 2017 року ухвалою суду клопотання прокурора ОСОБА_5 , на думку захисту, було безпідставно задоволено, що свідчить про упередженість суду та протирічить практиці Європейського суду, зокрема, рішенню «Фей проти Австрії», в якому ЄСПЛ вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Все це свідчить про незаконність вироку суду, який підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі;
- прокурор просить вирок Кременецького районного суду Тернопільської обл. від 29 жовтня 2018 р. змінити в частині вирішення питання про долю речових доказів, грошові кошти в сумі 1570 грн, які зберігаються у філії АТ “Укрексімбанк” в м. Тернополі, повернути законному володільцю ОСОБА_10 .
Мотивує свою скаргу тим, що судом неправильно вирішено долю речових доказів щодо конфіскації грошових коштів, оскільки ОСОБА_10 , не будучи обізнаним із злочинними намірами обвинуваченого ОСОБА_6 , передав останньому за п”ять колод ділової деревини породи сосни особисто 1570 грн, вилучених в подальшому органом досудового розслідування в кабінеті лісничого Почаївського лісництва ДП “Кременецький лісгосп”, сплативши повторно зазначену суму за деревину через банк на рахунок ДП “Кременецький лісгосп”. В решті просить вирок залишити без змін.
Згідно вироку суду ОСОБА_6 , працюючи згідно наказу №50-к від 29 липня 2014 року старшим майстром лісу Почаївського лісництва ДП «Кременецький лісгосп» з 28 липня 2014 року та будучи згідно договору про повну індивідуальну відповідальність від 28 липня 2014 року матеріально відповідальною особою за забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей, а також відповідно до ст. 89 Лісового Кодексу України, п. 5 Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976 та ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», працівником державної лісової охорони - працівником правоохоронного органу, з корисливих мотивів вчинив розтрату ввіреного йому державного майна за наступних обставин.
Згідно вимог пункту 3.9 Тимчасової інструкції з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженої Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 202 від 27 червня 2012 року (далі Інструкція), відпуск лісопродукції відбувається на підставі договорів постачання, інформація про які завантажується з електронної бази даних підприємства до КПК відповідного складу на підставі наряду на відпуск лісопродукції (форма ЛГ-11), де вказується назва покупця, місце реалізації, строк вивезення, порода, асортимент, сорт, довжина, група діаметрів, ціна та кількість лісопродукції.
Реалізація лісопродукції здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної. Формування даних до товарно-транспортної накладної здійснюється шляхом створення у КПК специфікацій.
Зазначений порядок реалізації застосовується незалежно від місця відвантаження та покупця (фізичної чи юридичної особи).
3 березня 2015 року житель с. Лідихів Кременецького району ОСОБА_10 , знаючи, що в лісовому масиві, а саме в урочищі «Турова гора», що поблизу с. Лідихів Кременецького району Тернопільської області, проводиться прохідна рубка лісу, звернувся до старшого майстра лісу Почаївського лісництва ДП «Кременецький лісгосп» ОСОБА_6 з пропозицією придбати для себе лісопродукцію, а саме - п'ять колод породи сосна для використання у господарстві.
В цей час у старшого майстра лісу Почаївського лісництва ДП «Кременецький лісгосп» ОСОБА_6 , який достовірно обізнаний з порядком відпуску лісопродукції лісництва, виник злочинний умисел, спрямований на розтрату державного майна, яке йому ввірене, з корисливих мотивів, а саме на реалізацію ОСОБА_10 лісопродукції, що належить ДП «Кременецький лісгосп», без будь-яких документів та в порушення встановленого Інструкцією порядку.
В подальшому цього ж дня, виконуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_10 , щоб останній приїхав наступного дня до нього і йому заготують необхідну лісопродукцію.
5 березня 2015 року ОСОБА_10 трактором марки ЮМЗ 6АЛ, який перебуває у його користуванні та користуванні ОСОБА_11 , за попередньою домовленістю приїхав до лісового масиву в урочище «Турова гора», що поблизу с.Лідихів Кременецького району Тернопільської області, де проводилася прохідна рубка лісу.
Тоді ж ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що відпуск лісодеревини з території лісництва проводиться тільки на підставі заяви, погодженої директором ДП «Кременецький лісгосп», попередньо здійсненої оплати, наряду на відпуск лісопродукції, а також на підставі виписаних товарно-транспортних накладних та специфікацій-накладних, усвідомлюючи, що він не уповноважений на прийняття у громадян коштів та реалізацію лісопродукції, 5 березня 2015 року в період з 12.00 год. по 17.00 год. відвантажив на транспортний засіб ОСОБА_10 п'ять колод ділової деревини породи сосни загальною кубомасою 2,74 м. куб. вартістю 1569 грн. 60 коп. Отримавши від ОСОБА_10 , який не був обізнаний із злочинними намірами ОСОБА_6 , грошові кошти в сумі 2600 гривень, останній не надав при цьому ОСОБА_10 товарно-транспортної накладної та будь-яких інших документів, необхідних для вивозу лісопродукції з лісництва, дав можливість безперешкодно покинути територію лісництва з лісодеревиною породи сосна.
В подальшому в с.Лідихів Кременецького району близько 18.00 год. трактор марки ЮМЗ 6АЛ під керуванням ОСОБА_10 , завантажений деревиною породи сосна загальною кубомасою 2,74 м.куб., без будь-яких підтверджуючих документів на деревину було затримано працівниками ВДСБЕЗ Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області.
Вказаними діями старшого майстра лісу Почаївського лісництва ДП «Кременецький лісгосп» ОСОБА_6 було завдано матеріальних збитків ДП «Кременецький лісгосп» на загальну суму 1569 грн. 60 коп.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який просить задовольнити його змінену апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, а апеляцію захисника обвинуваченого залишити без задоволення; захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 , яка підтримала свою апеляційну скаргу і просить скасувати вирок суду в частині засудження ОСОБА_6 за ч.1 ст. 191 КК України за відсутністю складу злочину і справу закрити; обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримує скаргу захисника, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляційних скарг, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає до повного задоволення, а апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 - до часткового.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції відповідно до правил п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Судове рішення, відповідно до ст. 411 КПК України ?вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:
1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
2. Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
При перевірці матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, та кваліфікацію його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, у тому числі з точки зору їх належності, допустимості та достатності, про що у вироку суду наведено докладні мотиви. Вони є обгрунтованими і мотивованими відповідно до ст. 374 КПК України.
Не дивлячись на повне невизнання обвинуваченим своєї провини, його вина підтверджується в повному обсязі доказами, дослідженими і перевіреними в ході судового розгляду.
Так, в основу вироку покладені дані, встановлені із показань свідка ОСОБА_12 , який суду пояснив, що він з 2015 по квітень 2016 року працював директором ДП «Кременецький лісгосп». У березні 2015 року ОСОБА_10 працював старшим майстром лісу Почаївського лісництва ДП «Кременецький лісгосп». Реалізація лісопродукції здійснюється у наступному порядку: особа пише заяву на ім'я лісничого або керівника ДП «Кременецький лісгосп», він накладає резолюцію на заяву і передає заяву у відділ економіки і збуту, де видавався відповідний наряд про кількість, якість і ціну товару. Після цього особа через банк оплачує вартість продукції. Без оплати можна отримати наряд, але відпуск продукції без оплати не здійснюється. Інформацію про оплату продукції можна отримати за допомогою кишенькового і персонального комп'ютера. На підприємстві ненормований робочий день, однак відділ економіки і збуту працює з восьмої до сімнадцятої години. Відпуск продукції можливий і після сімнадцятої години при умові, якщо наряд виданий до сімнадцятої години та проведено оплату продукції через банк. ОСОБА_6 грубо порушив процедуру реалізації деревини.
Свідок ОСОБА_13 щодо порядку реалізації та відпуску лісопродукції дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_12 . Крім того, пояснив, що в березні 2015 року він працював лісничим Почаївського ДП «Кременець лісгосп». Ним відповідно до лісорубочного квитка №47 від 02 лютого 2015 р. було виписано ОСОБА_6 розпорядження про прохідну рубку в 1 кварталі, 5 виділі. 05 березня 2015 року після 18 год. до нього на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_6 та повідомив, що він реалізував лісопродукцію і попросив внести дані в комп'ютерну базу. Оскільки за ним був закріплений кишеньковий персональний комп'ютер №10, за його вказівкою помічник лісничого ОСОБА_14 05 березня 2015 року вніс до єдиної державної системи «Електронний облік деревини» інформацію про реалізацію п'яти колод ділової деревини породи сосна. Наряд був виданий після того, як була зупинена машина із лісопродукцією. Заяву від ОСОБА_10 ОСОБА_6 привіз біля 19 години вже після того, як були внесені відомості в базу даних, та передав йому гроші в сумі 1570 гривень. Цими своїми діями ОСОБА_9 порушив порядок відпуску лісопродукції.
Свідок ОСОБА_14 пояснив, що у березні 2015 року він працював помічником лісничого. 5 березня 2015 р. ввечері він отримав усну вказівку від лісничого ОСОБА_13 внести в базу даних відпуск лісопродукції ОСОБА_10 . На виконання даної вказівки ним була роздрукована накладна та специфікація, і документи були передані ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що йому був потрібен ліс. З цього приводу він звернувся до ОСОБА_6 , який сказав під'їхати через декілька днів і 05 березня 2015 року близько 12 години дня він отримав деревину, яку вивіз трактором. ОСОБА_6 провів обмір колод, сказав почекати, поки випише накладну. За сосну він заплатив йому гроші в сумі чи то 2000 грн., чи 1800 грн. Оскільки вечоріло і погіршувалась погода, він вирішив не чекати ОСОБА_6 та їхати додому. По дорозі був затриманий працівниками поліції. Заяву на відпуск лісу писав в себе вдома на прохання ОСОБА_6 вже після затримання. Повторно заплатив вартість деревини через банк, деревину забрав та використав для власних потреб.
Крім зазначених показань винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 суд підтвердив сукупністю інших, як прямих, так і непрямих доказів, а саме:
- з наказу № 73 від 30 травня 2013 року вбачається, що з 1 червня 2013 року проведено об'єднання Почаївського та Розтоцького лісництв в Почаївське лісництво. Закріплено за відповідальними працівниками квартали та урочища Почаївського лісництва (майстерські дільниці) згідно додатку №1. Майстерська дільниця №3 - кв.1, 2, 29-39, пл. 460 га закріплена за майстром лісу ОСОБА_6 ;
- з наказу № 50-к про переведення на іншу роботу від 29 липня 2014 року ОСОБА_6 вбачається, що обвинувачений переведений з 28 липня 2014 року з посади майстер лісу на посаду старшого майстра.
Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 28 липня 2014 року ОСОБА_6 , який займає посаду старшого майстра, є матеріально відповідальною особою за забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей.
З лісорубного квитка №47 від 02 лютого 2015 року серії 02 ЛКБ № 481891 вбачається, що ДП «Кременецький лісгосп» дозволяє Почаївському лісництву рубати в рахунок Лісосічного фонду 2015 року ростучу деревину, лісотаксовий пояс 1, розряд такс 2 в 1 кварталі, 5 виділі, площа ділянки 3,4 гектару. Строк закінчення заготівлі 31 грудня 2015 року.
З протоколу огляду місця події від 5 березня 2015 року з фототаблицями до нього вбачається, що при в'їзді в с. Лідихів Кременецького району виявлено причіп до трактора, на якому знаходились 5 соснових колод довжиною 7 метрів. Колоди не клеймовані, без бірок та надписів.
З протоколу огляду місця події з фототаблицями до нього від 7 березня 2015 року вбачається, що в квадраті 1 виділу 5 урочища «Турова гора» по ліву сторону дороги в напрямку до житлових будинків с. Лідихів виявлено та вилучено 5 пнів із зрізами світлого кольору породи «Сосна».
З акту звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2015 - 20.03.2015 між ДП «Кременецьке лісове господарство», товарно-транспортної накладної ТРА 140972 від 5 березня 2015 року та наряду на реалізацію лісопродукції ОСОБА_10 від 5 березня 2015 року слідує, що дані документи виписані 5 березня 2015 року о 19 годині 12 хвилин.
З довідки ДП «Кременецьке лісове господарство» № 01-159 від 10.03.2015 року вбачається вартість лісоматеріалів та згідно даних єдиної державної системи «Електронний облік деревини» по Почаївському лісництві станом на 05 березня 2015 року о 19.12.07 була проведена реалізація лісопродукції «Пиловик сосна» ОСОБА_10 ..
З довідки ДП «Кременецьке лісове господарство» № 05-152 від 06.03.2015 року вбачається, що заяви на отримання лісопродукції від ОСОБА_10 не отримували і наряд на відпуск лісопродукції особам не видавали.
Згідно Статуту ДП «Кременецьке лісове господарство», затвердженого Наказом Державного комітету лісового господарства України 07.11.2007 року №660, змін до Статуту, затверджених Наказом Державного агенства лісових ресурсів України 09.06.2011 року № 298, ДП «Кременецьке лісове господарство» засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 № 133 «Про організаційну структуру управління лісового господарства України», належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і входить до сфери управління Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.
Таким чином, вина ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного злочину доведена дослідженими в судовому засіданні як показаннями свідків, так і сукупністю письмових доказів.
Таким чином, суд ретельно і належним чином дослідив ці докази у провадженні з точки зору їх належності та допустимості, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку. Зазначені докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та виключають сумніви у причетності ОСОБА_6 до умисного скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому правильно обґрунтував ними його обвинувачення.
За встановлених судом фактичних обставин справи дії обвинуваченого ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.191 КК України, а саме: за ознакою розтрати чужого майна, яке було ввірене особі.
Твердження захисту про те, що судом в процесі розгляду кримінального провадження в порушення вимог ст.ст.17, 333 КПК України було задоволено клопотання прокурора про тимчасовий доступ до речей і документів, не грунтується на законі, оскільки із змісту ст. 160 КПК України вбачається, що сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу.
До зайнятої ОСОБА_6 позиції щодо невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину суд першої інстанції поставився критично, оскільки вона спростовується дослідженими доказами у їх сукупності, і, на думку колегії суддів, така позиція є його особистою тактикою захисту з метою уникнути покарання.
Також ретельно суд перевірив і доводи сторони захисту про відсутність умислу на розтрату чужого майна, яке було ввірене особі, і визнав їх безпідставними, виходячи з наявності сукупності доказів у справі. З такими висновками, перевіривши матеріали кримінального провадження, погоджується і колегія суддів.
Таким чином, наведені у апеляційній скарзі і інші доводи невинуватості обвинуваченого не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування судових рішень у справі, про що йдеться в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, тому апеляційну скаргу в цій частині не може бути задоволено.
На думку колегії суддів, призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за своїм розміром є необхідним і достатнім для виправлення його і попередження нових злочинів відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Разом з тим, відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Зі змісту ч.9 ст.100 КПК України вбачається, що питання про долю речових доказів вирішує суд під час ухвалення рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Оскільки ОСОБА_10 не був обізнаний із злочинними намірами обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно місцевим судом всупереч вимогам ст. 413 КПК України не був застосований закон, який підлягає застосуванню, а тому неправильно вирішено долю речових доказів, а саме щодо конфіскації грошових коштів в сумі 1570 грн, які зберігаються у філії АТ “Укрексімбанк” в м. Тернополі, та належать ОСОБА_10 , які підлягають поверненню останньому.
Відповідно. вирок місцевого суду в цій частині підлягає зміні з огляду на п.4 ч.1 ст.408 КПК України, де зазначено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Аналогічна позиція сформована і в судовій практиці. Зокрема, у п.15 Інформаційного листа ВССУ “Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України” від 21.11.12 р. № 10-1717/0/4-12 вказується, що суд апеляційної інстанції змінює вирок, якщо його зміна не погіршує становища обвинуваченого, зокрема в разі зміни рішення про долю речових доказів і документів згідно зі ст.100 КУПК України.
Керуючись ст.ст. 100,405,407,408,409,413 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 задовольнити частково, а апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Тернопільської області - повністю.
Вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2018 року про засудження ОСОБА_6 за ч.1 ст.191 КК України в частині вирішення питання щодо конфіскації 1570 грн. в доход держави- змінити.
Грошові кошти в сумі 1570 грн, які зберігаються в філії АТ “Укрексімбанк” в м. Тернополі, повернути законному володільцю ОСОБА_10 .
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи