Справа № 450/2224/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/643/18 Доповідач: ОСОБА_2
22 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2018 року відносно останнього,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
вищевказаним вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого, ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_6 від відбування основного покарання призначеного, за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2018 року, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України у вигляді: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк ухвалено обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.
Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 20.11.2017 року близько 17 год. 15 хв., керуючи автомобілем марки «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі «Львів-Пустомити-Щирець-Меденичі-Стрий» у напрямку міста Пустомити Львівської області у с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області, неподалік будинку №42А вулиці Лесі Українки даного села, порушив вимоги Розділу 1 пунктів 1.5, 1.10; Розділу 2 пункту 2.3 ( підпунктів «б», «д»); Розділу 12 пунктів 12.3, 12.4, 12.5 ( підпункту «б») Правил дорожнього руху, які виразилось в тім, що він під час руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, невчасно виявив пішохода ОСОБА_8 , який став безупинно рухатись через проїжджу частину дороги зліва на право до подальшої траєкторії руху його автомобіля у темпі швидкого кроку, своєчасно не зменшив швидкості та не зупинив керований ним автомобіль, що призвело до подальшого наїзду на даного пішохода.
В результаті порушення водієм ОСОБА_9 Правил дорожнього руху, пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця та крововиливу на обличчі, перелому склепіння та основи черепа, забою головного мозку, закритого перелому правої стегнової кістки та відкритого перелому правої великогомілкової кістки, які згідно висновку судово - медичної експертизи №518/17 від 26.12.2017 року відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.
За таких обставин ОСОБА_6 будучи особою, яка керує транспортним засобом, своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому ОСОБА_8 тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.
Не погоджуючись із даним вироком, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2018 року змінити та призначити покарання за скоєне ним кримінальне правопорушення у виді штрафу.
Вважає покарання надто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності для виправлення винного.
На підтримання доводів апеляційної скарги зазначає, що обставиною, яка пом'якшує покарання, є визнання вини в повному обсязі, щире каяття, активне сприяння слідству у розкритті злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.
Окрім цього, обвинувачений у своїй апеляційній скарзі в обґрунтування своїх апеляційних вимог звертає увагу й на те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується добре, має стійкі соціальні відносини, постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, інвалід 3-ої групи. На обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Зазначає, що у потерпілого немає жодних претензій до нього та усі витрати щодо лікування повністю відшкодовані.
Судове засідання з розгляду поданої апеляційної скарги проводилося у відсутності обвинуваченого, його захисника та потерпілого, які належним чином були повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.п.80-82), про причини неявки суд не повідомили, що не позбавляє можливості розгляду справи без їх участі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає таку безпідставною, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду, що ніким не оспорюються.
Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
В силу вимог ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні основного покарання у виді позбавлення волі, яке відповідно до санкції ч.2 ст.286 КК України є безальтернативним, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, думку потерпілого, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі ті, на які посилається апелянт. Зокрема,суд першої інстанції зважив на те, що вчинене кримінальне правопорушення є тяжким злочином,скоєним із необережності, ОСОБА_6 раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей,має постійне місце проживання, являється інвалідом 3-ї групи, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Врахував суд і обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Належним чином оцінивши викладене, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_6 мінімальне, в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, основне покарання у виді позбавлення волі та звільнив обвинуваченого від його відбування з випробуванням з іспитовим строком.
Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
З аналізу ст.69 КК України вбачається, що призначення більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції відповідної норми, можливе лише у тому випадку, якщо встановлені по справі обставини, зокрема, що пом'якшують покарання, та характеризують особу-винного, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
На переконання колегії суддів, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, відшкодування завданої шкоди, наявність утриманців та стан здоров'я обвинуваченого, це обставини, які враховуються при призначенні покарання, однак такі не свідчать про істотне зниження ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 шляхом відбування менш суворого покарання, не передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, а отже не можуть бути безумовними підставами для застосування ст.69 КК України.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за своєю суворістю відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є справедливим та необхідним для виправлення особи винного, відтак доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Ураховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржуваний вирок в частині визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначення йому покарання є законним, обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог ОСОБА_6 не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України,
вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4