Справа № 460/2945/17 Головуючий у 1 інстанції: Гоцко В.І.
Провадження № 22-ц/811/510/18 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія: 39
31 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р.,Приколоти Т.І.
за участі секретаря: Фейір К.О.
з участю: ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 31 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Нагачівської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме спадкове майно, -
В липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просила постановити рішення, яким визнати за нею право власності на нерухоме спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті її матері - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_5 проживала в індивідуальному житловому будинку по названій адресі.
Ще за життя, її мати, на випадок своєї смерті, зробила заповітне розпорядження згідно якого, все своє майно, з чого б воно не складалося і де б не знаходилося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла їй - ОСОБА_6.
ІНФОРМАЦІЯ_5 року мати померла і вона фактично прийняла спадщину, проживаючи, час від часу, у названому житловому будинку в АДРЕСА_1, підтримуючи будинок у належному стані, здійснюючи необхідні платежі, але як спадкоємець за заповітом, документально оформити за собою право власності на цей житловий будинок не мала можливості, із-за відсутності правовстановлюючих документів, тому змушена була звертатися до суду.
Оскаржуваним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 31 липня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2, як спадкоємцем за заповітом, після смерті її матері - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, право власності на нерухоме спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_1.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_4
В апеляційній скарзі посилається на те, що він ОСОБА_4, від дня свого народження зареєстрований і проживає у спірному будинку АДРЕСА_1, що стверджується Довідкою виконкому Нагачівської сільської ради Яворівського іону Львівської області від 04 грудня 2017р. №1472. Так, як при розгляді вищевказаної цивільної справи у Яворівському районному суді Львівської області його не було залучено до участі до справи, а розгляд справи стосується будинку АДРЕСА_1, в якому він з народження зареєстрований і проживає по даний час.
Вважає, що оскаржуваним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 31липня 2017р. його права, свободи інтереси прямо порушуються, так як після набрання чинності даним рішення ОСОБА_2, незаконно стала власником будинку, виганяє його інваліда 2 групи з дитинства разом з членами його сім'ї, які також є інвалідами з батьківського дому, а сама ОСОБА_2 не проживає в даному будинку, так як зареєстрована і проживає в АДРЕСА_2.
Покликається, що він ОСОБА_4, є онуком померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5. Після смерті його бабці ОСОБА_5, спадкоємцями першої черги є його батько ОСОБА_7 та його тітки: ОСОБА_2, ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Ще за життя, а саме 24 жовтня 2008 року його бабця ОСОБА_5, зробила заповітне розпорядження про те, що все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті, і на що вона за законом матиме право заповіла своїй дочці і його тітці - позивачу по справі ОСОБА_6.
Через 1 місяць після смерті його бабці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер його батько ОСОБА_7, що стверджується Свідоцтвом про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_4 Однак, після смерті його бабці ОСОБА_5, батько, як її син, не встиг звернутися ані із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері, а його бабці відповідно, ані із заявою про відмову від обов'язкової частки на будь-чию користь.
До дня смерті його батько ОСОБА_7 був зареєстрований та проживав у спірному будинку АДРЕСА_1.
Також, зазначає, що суд першої інстанції жодним чином не з'ясував та не дослідив чи були інші спадкоємці після смерті його бабці ОСОБА_5, а саме не з'ясував ту обставину щодо обов'язкової частки на спадщину після смерті ОСОБА_5, яка б належала моєму батькові ОСОБА_7.
Окрім того, суд першої інстанції не дослідив, а відтак і не надав належної оцінки тому факту, що за життя його померла бабця ОСОБА_5, не набула права власності на оспорюваний будинок АДРЕСА_1.
Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки Довідці виконкому Нагачівської сільської ради Яворівського району Львівської області, в якій вказується, що житловий будинок АДРЕСА_1 числиться за померлою ОСОБА_5, та зовсім не надав жодної оцінки Довідці ОКП «БТІ та ЕО» від 01 червня 2017р. №292, в якій вказано, що станом на 29.12.2012 року житловий будинок АДРЕСА_1 на праві особистої власності не зареєстровано і свідоцтво про право власності не видавалося.
Окрім того, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.01.2018р. право власності на вищевказаний оспорюваний будинок було зареєстровано вперше на підставі власне оскаржуваного рішення Яворівського районного суду Львівської області від 31 липня 2017року. А відтак, це свідчить про той факт, що за його померлою бабцею ОСОБА_5 не було зареєстровано право власності на вищевказаний оспорюваний будинок. На день смерті його бабці ОСОБА_5 будинок АДРЕСА_1 не був зареєстрований відповідно до законодавства, а відтак не було набуто останньою права власності на нього.
Враховуючи наведене, просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 31 липня 2017 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
19 лютого 2018 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_11.
Стверджує, що ОСОБА_4 не має права на прийняття спадщини щодо обов»язкової частки у спадщині свого батька, оскільки спадкова трансмісія на обов»язкову частку не поширюється.
Звертає увагу, що саме відсутність правовстановлюючих документів, які б посвідчували право власності спадкодавця ОСОБА_5 на спадкове майно у вигляді житлового будинку, зумовили необхідність звернення до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері.
Просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 31 липня 2017 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника позивача на спростування доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 31 липня 2017 рокускасуванню на підставі п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення по справі.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд виходив з тих обставин, що остання, як спадкоємець за заповітом, після смерті її матеріа - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року має право на визнання за нею права власності на нерухоме спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_1.
З таким висновком суду погодитися не можна виходячи із наступних підстав.
Відповідно до норм ЦПК України в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, ст. ст. 11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року в АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 зареєстрована і проживає в АДРЕСА_2.
З копії заповіту від 24 жовтня 2008 року вбачається, що ОСОБА_12, яка проживала в АДРЕСА_1, на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження, що все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідає ОСОБА_6.
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року в АДРЕСА_2, про що у виконавчому комітеті Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області, складено відповідний актовий запис за №1.
Як вбачається з будинкової книги для прописки громадян, що проживають по АДРЕСА_1, ОСОБА_5 з 1974 року являлася головою двору.
Суб'єкт права власності, яким є заповідач (спадкодавець), на випадок своєї смерті має право шляхом вчинення заповіту розпоряджатися своєю власністю - спадщиною, до складу якої законом віднесені усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 318, 1218, 1233, 1235, 1236 ЦК України).
Заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин; заповідач має право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, на заповідальний відказ, на покладення на спадкоємця інших обов'язків, а також право на скасування заповіту тощо (частина перша статті 1235, статті 1236, 1237, 1240, 1254 ЦК України).
За своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому вона не є абсолютною. Кодексом визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов'язкову частку у спадщині. Право на обов'язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка) (абзац перший частини першої статті 1241 ЦК України).
Отже, принцип свободи розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту передбачає широкий обсяг правомочностей заповідача, згідно з якими він своїм волевиявленням може вплинути на зміст спадкових правовідносин. Однак застосування цього принципу обмежується законодавчо встановленою для окремої категорії спадкоємців гарантією, за якою, незалежно від змісту заповіту, особи, визначені в частині першій статті 1241 Кодексу, спадкують половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом. Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлений указаними положеннями Кодексу, є вичерпним і дає підстави віднести цих осіб до членів сім'ї чи найближчих родичів спадкодавця.
В даному випадку, особою яка на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, має право на обов»язкову частку є син падкодавця, ОСОБА_7, який в момент смерті спадкодавця був повнолітньою непрацездатною особою.
Також встановлено, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_7. ОСОБА_4 30 вересня 1986 року був зареєстрованим і проживав від дня народження в АДРЕСА_1.
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року в селі Ногачів Яворівського району Львівської області, про що у виконавчому комітеті Ногачівської сільської ради Яворівського району Львівської області, складено відповідний актовий запис за №6.
З виданої виконкомом Ногачівської сільськох ради Яворівського району, Львівської області довідки, вбачається, що ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, до дня смерті постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Окрім цього, за даною адресою зареєстровані та постійно проживають такі особи:
ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7;
ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8;
ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_9.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що довідка за №1548 від 20 липня 2017 року видана виконкомом Нагачівської сільської ради Яворівського району, Львівської області, гр. ОСОБА_6 про те, що житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 числиться за померлою ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, не є належним та допустимим доказом в підтвердження наявності безспірного одноособового права володіння, користування та розпорядження згаданого будинку, з врахуванням того, що померла була головою двору за згаданою адресою, а також що в ньому зареєстровані та проживають інші особи, одним з яких являється ОСОБА_4, який не був залучений до участі в розгляді даної справи і права якого були порушені у зв»язку з визнанням за ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_4підлягає до задоволення, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 31 липня 2017 рокускасуванню на підставі п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ст.374, 75, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 31 липня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Нагачівської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме спадкове майно - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 22 лютого 2019 року.
Головуючий : Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.