Дата документу НОМЕР_1.02.2019 Справа № 316/672/18
Єдиний унікальний № 316/672/18 Головуючий у 1 інстанції: Вільямовська Н. О.
провадження № 22-ц/807/635/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
НОМЕР_1 лютого 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
Кочеткової І.В.
при секретарі: Бєловій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 22 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Енергодарське БТІ» Енергодарської міської ради Запорізької області, про визнання права на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку,-
У травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позову зазначив, що він є наймачем житлового приміщення - кімнати НОМЕР_1 площею 13,2 кв. м у гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3. В зазначену кімнату, яка тоді була пронумерована за № НОМЕР_2, він вселився на підставі ордеру на житлове приміщення в гуртожитку, виданого на підставі рішення адміністрації та цехкому ЦТАІ ВП ЗАЕС від 30.07.2007 року. Згідно рішення Енергодарської міської ради від 24.07.2015 року № 193 «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності гуртожитку «Славутич 1.2.3» від ВП «Запорізька ЛЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», даний гуртожиток прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Енергодар.
Рішенням Енергодарської міської ради від 07.12.2016 року № 14 «Про залишення гуртожитку «Славутич 1,2,3», розташованого за адресою: м. Енергодар, вул. Цен-тральна, 2, у статусі «гуртожиток» та надання дозволу на приватизацію його приміщень» вирішено: залишити гуртожиток «Славутич 1,2,3», розташований за адресою: АДРЕСА_3 у статусі «гуртожиток» та дозволити приватизацію його житлових і нежитлових приміщень його законними мешканцями в порядку, визначеному законодавством України.
Згідно рішення виконавчого комітету ЕМР від 14.03.2018р. № 87 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 25.01.2018р. № 23 «Про житлові питання», вирішено підп. 2 п. 1 р. 11 викласти у новій редакції: - «видати ордер на житлове приміщення - кімнату № НОМЕР_1, корп. АДРЕСА_3, житлова площа - 13,2 кв. м ОСОБА_3, електрослюсарю з обслуговування автоматики та засобів вимірювання електростанцій 6-ї групи, підрозділ: ЦТВ ВП ЗАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом», склад сім'ї - одна особа», на підставі якого йому було видано новий ордер.
До вселення в вищеназвану кімнату він був зареєстрований та фактично мешкав за наступними адресами: з 12.12.1985р. до 19.06.1993р. мешкав з батьками за адресою: АДРЕСА_4; з 19.06.1993р. по 12.01.1999 р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; з 12.01.1999р. по 24.07.2007р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.
З 07.09.2007р. він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3. кім. НОМЕР_2; з 01.02.2018р. по теперішній час - за адресою: АДРЕСА_3, кім. НОМЕР_1.
Згідно довідок від 27.11.2017р., виданих Державним унітарним підприємством «Єдиний інформаційно-розрахунковий центр» м. Севастополь, він не зареєстрований за жодною адресою у м. Севастополі, оскільки знятий з обліку 24.07.2007р. у зв'язку із переїздом, що також доводиться відомостями його паспорту.
Маючи на меті приватизувати кімнату у гуртожитку, у якій на підставі ордеру мешкає з 2007р., він у квітні 2018 року звернувся до органу приватизації з цього питання, але йому було відмовлено в реалізації права на приватизацію, оскільки не було надано доказів на підтвердження невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за попередніми місцями проживання в АРК Крим у період з 19.06.1993 по 2007 рік.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 22 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість у зв»язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити його позов.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Силкіну Н.І., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши нові докази з метою з»ясування доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до ордеру на житлове приміщення від 30.07.2007 року ОСОБА_3 було надано для тимчасового проживання кімнату № НОМЕР_2 у корпусі АДРЕСА_3 площею 12 кв. м (а.с. 8).
Відповідно довідки № 3619 від 12.04.2018 року ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, кім. НОМЕР_2 з 07.09.2007р. по 01.02.2018р. (а.с. 12).
Згідно рішення Енергодарської міської ради від 24.07.2015р. № 193 «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності гуртожитку «Славутич 1.2.3» від ВП «Запо-
різька ЛЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», даний гуртожиток прийнято у комунальну власність територіальної громади м. Енергодар.
Рішенням Енергодарської міської ради від 07.12.2016 року № 14 «Про залишення гуртожитку «Славутич 1,2,3», розташованого за адресою: АДРЕСА_3, у статусі «гуртожиток» та надання дозволу на приватизацію його приміщень» вирішено: залишити гуртожиток «Славутич 1, 2, 3», розташований за адресою: АДРЕСА_3 у статусі «гуртожиток» та дозволити приватизацію його житлових і нежитлових приміщень його законними мешканцями в порядку, визначеному законодавством України.
Рішенням виконавчого комітету ЕМР від 14.03.2018р. № 87 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 25.01.2018р. № 23 «Про житлові питання», вирішено підп. 2 п. 1 р. 11 викласти у новій редакції: - видати ордер на житлове приміщення - кімнату № НОМЕР_1, корп. АДРЕСА_3, житлова площа - 13,2 кв. м ОСОБА_3, електрослюсарю з обслуговування автоматики та засобів вимірювання електростанцій 6-ї групи, підрозділ: ЦТВ ВП ЗАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом», склад сім'ї - одна особа.
Відповідно паспорту ОСОБА_3 та довідки сектору реєстрації Енергодарської міської ради № 3618 від 14.04.2018 року, підтверджується факт реєстрації останнього з 01.02.2018 року і по теперішній час за адресою: АДРЕСА_3, кім. НОМЕР_1 (а.с. 4, 5, 13).
Згідно довідок від 27.11.2017 року паспортного відділу м. Севастополь зазначено, що ОСОБА_3 був зареєстрований: в період з 19.06.1993р. по 12.01.1999р. за адресою: АДРЕСА_1, в період 12.01.1999р. по 24.07.2007р. - за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6, 7).
На звернення ОСОБА_3 від 05.07.2018 року до Комунального підприємства «Енергодарське бюро технічної інвентаризації» щодо приватизації житлового приміщення в гуртожитку, було надано відповідь у вигляді листа № 01-20/335 від 13.07.2018 року, де зазначено, що відповідно до п.п. 17, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитку у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства житлово-комунального господарства від 16.12.2009 № 396, при зверненні громадян необхідно подавати певний перелік документів, але у ОСОБА_5 відсутня довідка з попереднього місця проживання у АР Крим, що унеможливлює прийняття заяви на приватизацію. Тому позивачу відмовлено у прийнятті заяви на приватизацію та роз'яснено право звернення до суду про визнання права на приватизацію.
На підставі цього ОСОБА_3 звернувся із цим позовом про визнання права на приватизацію на займану ним кімнату у гуртожитку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не отримав рішення про відмову у приватизації від органу приватизації, оскільки йому було відмовлено лише у прийнятті самого пакету документів, у якому були відсутні довідки з попереднього місця проживання в АРК Крим. Таких доказів не було надано суду першої інстанції щодо підтвердження невикористання житлових чеків на приватизацію житлового фонду за попереднім місцем мешкання, тому суд вважав вимоги позивача недоведеними.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що він на законних підставах вселився до гуртожитку, у якому мешкає з 2007р., та гуртожиток належить до комунальної власності територіальної громади, а тому є об»єктом приватизації, яку дозволено оформлювати за постійними мешканцями гуртожитку рішенням органу місцевого самоврядування - Енергодарської міської ради. Вказує, що іншого житла він не має, а з останнього місця мешкання у АРК Крим він знявся з реєстрації ще 24.07.2007р.
Вказані обставини дійсно підтверджуються матеріалами справи та були на їх підставі правильно встановлені судом, та жодним учасником справи не оспорюються.
Між тим, право на приватизацію у гуртожитку не обмежується цими обставинами.
Відповідно до ч. 1 статті 1 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку», сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх
сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.
Пунктом 13 статті 1-1 вказаного Закону надано визначення терміну «особи, які не мають власного житла» для цілей цього Закону, згідно з яким - це мешканці гуртожитку та члени їхніх сімей, у яких немає будь-якого житла на праві власності на території України, розмір якого з розрахунку на одну особу є більшим за розмір, встановлений для визнання їх такими, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до статті 34 ЖК УРСР.
Встановлено, що у Запорізькій області норма житла, яка дає право на поліпшення житлових умов, становить 8 кв. м. Норма забезпечення житлом однієї особи в Україні згідно зі ст. 47 ЖК УРСР становить 13,65 кв. м без урахуванням допоміжних приміщень, а санітарна норма забезпеченості для приватизації визначена у 21 кв. м загальної площі.
З долучених до справи в ході апеляційного розгляду документів на спростування висновків суду щодо відсутності відомостей про житлові приміщення у м. Севастополі, у яких був зареєстрований позивач до переїзду до м. Енергодару, встановлено наступне.
Перше зареєстроване місце мешкання ОСОБА_3 в м. Севастополі: квартира АДРЕСА_1 площею 30,8 кв. м була приватизована сім»єю ОСОБА_3, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_3 (позивач), ОСОБА_7, що про їм було видано свідоцтво про право власності від 24.05.1996р. ( а.с. 122).
Отже, ОСОБА_3 частково використав своє право на приватизацію житла на 10,2 кв. м, та міг би скористатись правом на приватизацію кімнати в гуртожитку в межах залишку неотриманої площі.
Але з подальших документів встановлені наступні обставини.
Так, квартира АДРЕСА_2, у якій позивач був зареєстрований в період 12.01.1999р. по 24.07.2007р., була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.1998р., у якому покупцем виступала ОСОБА_6, яка діяла відносно себе та неповнолітніх ОСОБА_3 (позивача), ОСОБА_7.
В пункті 8 договору купівлі-продажу зазначено, що квартира придбавається по одній третій частці на кожного покупця.
Загальна площа вказаної квартири становить 68 кв. м, тобто на позивача припадає 22,6 кв. м, що становить більше ніж санітарна норма житла.
З пояснень адвоката Силкіної Н.І. з»ясовано, що позивач будь-яким способом не відчужував свою частку у житлі на території Криму.
Отже, з урахуванням вказаних обставин вбачається, що позивач є власником житла на території України такої площі, яка позбавляє його статусу особи, яка має право на приватизацію помешкання в гуртожитку.
За таких обставин, позивач з набуттям у власність вказаної частки у іншій квартирі, яка перевищує розмір, встановлений для визнання його таким, що потребує поліпшення житлових умов, втратив право на отримання у власність шляхом доприватизації недоотриманої площі при проведенні першої приватизації, що, зокрема, прямо випливає з положень ч. 2 статті 4 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», якою визначено, що громадяни, які мають житло на праві власності, можуть використати одержані житлові чеки для придбання частки майна державного підприємства, земельного фонду.
Виходячи з встановлених при апеляційному розгляді справи обставин, усунувши
неповноту в її розгляді шляхом ретельного дослідження питання щодо наявності у позивача права на приватизацію, колегія приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з інших правових підстав, у зв»язку з чим у відповідності з вимогами п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України змінює оскаржуване рішення суду в частині правового обгрун тування відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 22 жовтня 2018 року
у цій справі змінити в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 25 лютого 2019 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Кочеткова І.В.