Справа № 305/1294/17
Іменем України
25 лютого 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючої - Готри Т.Ю.
суддів - Джуги С.Д., Куштана Б.П.,
з участю секретаря - Юрочко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 в особі представника адвоката Буришина Віталія Васильовича на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2018 року (головуючий суддя Бліщ О.Б.), в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : Рахівська міська рада Закарпатської області, ОСОБА_4, про припинення права власності на нерухоме майно та видалення запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна,-
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що він є власником житла, розташованого за адресою : АДРЕСА_1. Також йому зі слів відомо, що власником квартири АДРЕСА_3 в цьому ж будинку є ОСОБА_4
Відповідно до відомостей з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку є відповідачка ОСОБА_3, яка здійснила самовільне знесення належної їй квартири та приналежних до неї споруд без будь-яких погоджень суміжних власників багатоквартирного будинку та будь-яких дозвільних документів на таке самовільне знесення.
30 червня 2017 року комісією Рахівської районної ради в складі депутатів міської ради ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, провідного спеціаліста із земельних питань ОСОБА_9 та головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління ДАБІ у Закарпатській області Клементєва Я.В. було здійснено обстеження на місцевості, за результатами якого було виявлено, що відповідачка ОСОБА_3 демонтувала 1/8 частину спареного житлового будинку, а саме належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2.
У березні 2017 року ним, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було подано до Рахівської районної ради заяви про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний житловий будинок.
Однак, відповідно до змісту розглядуваних на засіданні постійної комісії Рахівської міської ради питань з регулювання земельних відносин та містобудування, згоди щодо розподілу даної земельної ділянки між власниками будинку знайдено не було, у зв»язку з чим комісія констатувала відсутність згоди та неможливість формування висновку про подання на розгляд сесії питання про надання згоди на розробку проекту землеустрою. Комісія рекомендувала для вирішення цього питання звернутися до суду.
Після виявлення факту самовільного знесення відповідачкою ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2, він неодноразово звертався до неї з вимогою про те, щоб вона у встановленому законом порядку звернулась із заявою про внесення відомостей про припинення права власності на знесене нею нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, як це передбачено статтею 349 ЦК України, оскільки відповідно до п.4 ч.1 ст.346 ЦК України підставами припинення права власності, в тому числі, є знищення майна.
Однак, відповідачка ОСОБА_3 всупереч положенням законодавства не звертається до державного реєстратора про внесення таких змін, чим порушує його право на можливість здійснення приватизації земельної ділянки до житлового будинку.
Посилаючись на наведене, позивач просив припинити право власності ОСОБА_3 на АДРЕСА_2. Видалити запис про право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач в особі представника адвоката Буришина В.В. просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновків про те, що право власності на знищене майно припиняється виключно за наявності відповідної заяви власника майна про внесення змін про припинення власності до державного реєстру, а також, що позивач не довів, що його право на приватизацію земельної ділянки для обслуговування належної йому квартири АДРЕСА_1 спірного будинку буде відновлене у разі припинення права власності відповідача на квартиру АДРЕСА_2 цього будинку.
Висновки суду, на думку позивача, спростовуються положеннями п.4 ч.1 ст.346, ст.349 ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Адже з моменту знищення майна його власником у останнього відразу припиняється дійсна можливість ним володіти, користуватись та розпоряджатись. Момент припинення цих прав і припиняє право власності на знищене майно в цілому. Оскільки власник квартири АДРЕСА_2 - відповідачка ОСОБА_3 здійснила знищення частини житлового будинку, а саме знищила належну їй квартиру АДРЕСА_2, чим змінила режим права спільної сумісної власності житлового будинку, зменшивши кількість фактичних власників будинку з трьох осіб (ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3) до двох осіб (ОСОБА_1 і ОСОБА_4), тому вона втратила право на користування прилеглою до будинку земельною ділянкою. Однак відповідачка ОСОБА_3 юридично не бажає виконувати свого обов'язку з повідомлення органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про факт розпорядження своїм нерухомим майном у вигляді його знищення, тим самим залишаючись юридично у статусі одного з співвласників житлового будинку та одного з землекористувачів прилеглої земельної ділянки до нього, чим порушує його земельні права на приватизацію прилеглої до вищевказаного будинку земельної ділянки. На його думку, відповідачка вчинила та вчиняє до цього часу зловживання правом власності у такий спосіб. Посилаючись на те, що є наявним порушення та невизнання майнових прав позивача ОСОБА_1 на приватизацію землі відповідачем ОСОБА_3, тому позов підлягає задоволенню.
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник Буришин В.В. апеляційну скаргу підтримали.
Відповідачка ОСОБА_3, представник Рахівської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_4 у судове засідання не з»явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином (під розписку), а тому їх неявка згідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, його представника Буришина В.В., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не довів, що його право на приватизацію земельної ділянки для обслуговування належної йому квартири АДРЕСА_1 буде відновлене в разі припинення права власності відповідачки на квартиру АДРЕСА_2.
Закарпатський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки такого суд дійшов з додержанням вимог закону.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є власниками квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2. Право власності ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на квартири АДРЕСА_1 і 3 у вказаному будинку стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.07.2017 року (а.с.5-7).
З акту обстеження земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_4 від 30 червня 2017 року, складеного комісією Рахівської районної ради в складі депутатів міської ради ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, провідного спеціаліста із земельних питань ОСОБА_9 та головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління ДАБІ у Закарпатській області Клементєва Я.В. слідує, що комісією було здійснено обстеження на місцевості, за результатами якого було виявлено, що відповідачка ОСОБА_3 демонтувала 1/8 частину спареного житлового будинку, а саме належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 (а.с.8).
З листа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 17.08.2017 року, адресованого ОСОБА_1 на його звернення, слідує, що з 10 по 16 серпня 2017 року відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 та направлення для проведення позапланового заходу від 09.08.2017 №276/1007, проведено позапланову перевірку на об'єкті будівництва за адресою : АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_3
Відповідно до акта, складеного за результатами позапланового заходу державного контролю щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт від 16.08.2017 №267/1007 встановлено, що ОСОБА_3 без належно затвердженої проектної документації та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) здійснює будівельні роботи з реконструкції власної квартири АДРЕСА_2 (демонтовано несучі конструкції квартири та влаштовано фундамент), що є порушенням ч.1 ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 7,9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та абз.2 п.5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466.
Приписом від 16.08.2017 року №129-П/1007 забудовника зобов'язано усунути порушення виявлені під час проведення перевірки у двох місячний термін, а також складено протокол про адміністративне правопорушення від 16.08.2017 року (а.с.132).
Також з матеріалів справи слідує, що 22 вересня 2017 року ОСОБА_3 було видано будівельний паспорт на реконструкцію житлового будинку за адресою : АДРЕСА_4.
Однак, у зв»язку із відкриттям Закарпатським окружним адміністративним судом провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Рахівської районної державної адміністрації, 3-х осіб ОСОБА_3, ОСОБА_1, Рахівської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов'язання вчинити дії ухвалою від 12 квітня 2018 року, та виявленими обставинами майнового спору щодо житлового будинку за адресою : АДРЕСА_4 між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, відділ містобудування та архітектури управління економічного розвитку райдержадміністрації : - наказом від 26 квітня 2018 р. №9/01-05 скасував будівельний паспорт від 22.09.2017 р.№164 на реконструкцію житлового будинку в АДРЕСА_4, замовник ОСОБА_3; - наказом від 26 квітня 2018 року №10/01-05 скасував містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 29.08.2017 №25 на реконструкцію вказаного житлового будинку; - наказом від 26 квітня 2018 року №11/01-05 скасував містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва, затверджені наказом відділом містобудування та архітектури райдержадміністрації від 29.08.2017 р. АДРЕСА_2/01-29 на реконструкцію вказаного житлового будинку (а.с.141-144).
Отже судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що відповідачкою ОСОБА_3 здійснювалися роботи з реконструкції належної їй на праві власності квартири.
Також судом встановлено, що до АДРЕСА_4 прилягає земельна ділянка, згоди щодо поділу якої між співвласниками житлового будинку досягнуто не було, у зв»язку з чим комісія Рахівської міської ради рекомендувала ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 дійти згоди та звернутися до міської ради із спільною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що стверджується витягом із протоколу №29 від 07.03.2017 року (а.с.10-11).
Позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що з моменту знищення майна його власником у останнього відразу припиняється дійсна можливість ним володіти, користуватись та розпоряджатись. Момент припинення цих прав і припиняє право власності на знищене майно в цілому. Оскільки власник квартири АДРЕСА_2 - відповідачка ОСОБА_3 здійснила знищення частини житлового будинку, а саме знищила належну їй квартиру АДРЕСА_2, чим змінила режим права спільної сумісної власності житлового будинку, зменшивши кількість фактичних власників будинку з трьох осіб (ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3) до двох осіб (ОСОБА_1 і ОСОБА_4), тому вона втратила право на користування прилеглою до будинку земельною ділянкою. Однак відповідачка ОСОБА_3 юридично не бажає виконувати свого обов'язку з повідомлення органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про факт розпорядження своїм нерухомим майном у вигляді його знищення, тим самим залишаючись юридично у статусі одного з співвласників житлового будинку та одного з землекористувачів прилеглої земельної ділянки до нього, чим порушує його земельні права на приватизацію прилеглої до вищевказаного будинку земельної ділянки.
Проте такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку про те, що власник за своїм бажанням має право визначити фактичну та юридичну долю речі. Знищення майна належить до таких способів припинення права власності, коли власник за своїм бажанням, добровільно припиняє своє право власності, або ж право власності припиняється поза волею власника в результаті випадку, непереборної сили або неправомірних дій інших осіб.
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначив, що права його порушені і підлягають захисту саме в такий спосіб.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки встановив, що ОСОБА_1 не доведено, що його право на приватизацію земельної ділянки для обслуговування належної йому квартири АДРЕСА_1, буде відновлене в разі припинення права власності відповідачки на квартиру АДРЕСА_2.
Крім того, судом правильно зазначено, що право власності на знищене майно припиняється тільки за наявності відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.375 ЦПК України слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 без задоволення, оскільки рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2019 року.
Головуюча : Судді :