Дата документу 25.02.2019 Справа № 332/814/18
Є.У.№332/814/18 Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В.
№ 22-ц/807/852/19 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
25 лютого 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про припинення кредитного договору та договору застави.
В грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Ідея Банк» про припинення кредитного договору та договору застави.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 17 жовтня 2012 року між ним та публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № 910.18909 про надання кредиту у сумі 57 096 (п'ятдесят сім тисяч дев'яносто шість) гривень 00 копійок на строк 60 місяців.
Згідно п. 1 параграфу 4 кредитного договору № 910.18909 позичальник був зобов'язаний отримати кредит і погашати заборгованість за даним договором у вигляді ануїтетних платежів в розмірі 1609 гривень 24 копійки відповідно до графіку щомісячних платежів. Датою сплати платежу згідно вказаного графіку було визначено 17 число кожного місяця. Останній платіж необхідно було сплатити 17 жовтня 2017 року.
Зазначений графік щомісячних платежів було зафіксовано в Додатку № 1 до кредитного договору № 910.18909 від 17.10.2012 року.
24 жовтня 2012 року між позивачем та публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено договір застави транспортного засобу № 910.18909.
Згідно п.1 параграфу 1 договору застави для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 910.18909 від 17.10.2012 року Заставодавець передав у заставу Заставодержателю наступне майно (далі -« ТЗ» або «Предмет застави»); транспортний засіб марку GEELY, моделі СК 1.5L, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер № НОМЕР_2, зареєстрований Запорізьким ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області 16.10.2012 року. Цей транспортний засіб належить Заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію засобу серії НОМЕР_3, виданого Запорізьким ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області 16.10.2012 року. Предмет застави зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно пункту 2 параграфу 1 договору застави, заставна вартість предмету застави становить 64 900,00грн.(шістдесят чотири тисячі дев'ятсот гривень 00 копійок).
Згідно пп. пункту 3 параграфу 1 договору застави суть та розмір зобов'язань забезпечених заставою ТЗ - є повернення кредиту в сумі 57 096,00 грн. (П'ятдесят сім тисяч дев'яносто шість гривень 00 копійок), виданого на придбання ТЗ на строк 60 місяців.
31 жовтня 2013 року ПАТ «Ідея Банк» своїм листом за № 161-06/87 868 повідомило позивача про зміну графіку ануїтетних платежів за кредитним договором та надіслало мені новий графік сплати ануїтетних платежів від 29 жовтня 2013 року.
Згідно нового графіку датою внесення платежу стало 30 число кожного місяця замість 17 числа. При цьому щомісячний платіж було збільшено на 37 гривень 24 копійки і він став дорівнювати 1646 гривень 88 копійок. Останній платіж згідно нового графіку необхідно було внести, як і згідно попередньому графіку, 17 жовтня 2017 року.
17 жовтня 2017 року позивач сплатив банку 60-тий останній ануїтетний платіж в сумі 1650 (одна тисяча шістсот п'ятдесят) гривень.
19 жовтня 2017 року позивач звернувся до банку з проханням надати йому документ про повне погашення отриманого кредиту.
14 листопада 2017 року банк надіслав позивачу листа за № 12.1.4/141044.
В цьому листі він повідомив позивача про те, що станом на 15 листопада 2017 року у нього існує якась заборгованість перед банком за кредитним договором в сумі 14 049 (чотирнадцять тисяч сорок дев'ять) гривень 12 копійок. Позивач фактично сплатив банку 99 053 ( дев'яносто дев'ять тисяч п'ятдесят три) гривні, банк за 60 (шістдесят) місяців нарахував йому платежів на суму 98 361 (дев'яносто вісім тисяч триста шістдесят одна) гривня 12 копійок. Переплата дорівнює 691, 88 грн.
Посилаючись на зазначені обставини просив суд, припинити кредитний договір та договір застави.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено.
Визнано кредитний договір № 910.18909 від 17.10.2012 року, який було укладено між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_3 припиненим.
Визнано договір застави № 910.18909 від 17.10.2012 року транспортного засобу марки Geely, моделі СК 1.5L, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер № НОМЕР_2, зареєстрований Запорізьким ВРЕР № 1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області 16.10.2012 року, який було укладено між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_3 припиненим.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ «Ідея Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 жовтня 2012 року між позивачем та публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № 910.18909 про надання кредиту у сумі 57 096 (п'ятдесят сім тисяч дев'яносто шість) гривень 00 копійок на строк 60 місяців.
Згідно п. 1 параграфу 4 кредитного договору № 910.18909 позичальник був зобов'язаний отримати кредит і погашати заборгованість за даним договором у вигляді ануїтетних платежів в розмірі 1609 гривень 24 копійки відповідно до графіку щомісячних платежів. Датою сплати платежу згідно вказаного графіку було визначено 17 число кожного місяця. Останній платіж необхідно було сплатити 17 жовтня 2017 року.
Зазначений графік щомісячних платежів було зафіксовано в Додатку № 1 до кредитного договору № 910.18909 від 17.10.2012 року.
24 жовтня 2012 року між позивачем та публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено договір застави транспортного засобу № 910.18909.
Згідно п.1 параграфу 1 договору застави для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 910.18909 від 17.10.2012 року Заставодавець передав у заставу Заставодержателю наступне майно : транспортний засіб марку GEELY, моделі СК 1.5L, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер № НОМЕР_2, зареєстрований Запорізьким ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області 16.10.2012 року. Цей транспортний засіб належить Заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію засобу серії НОМЕР_3, виданого Запорізьким ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області 16.10.2012 року. Предмет застави зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно пункту 2 параграфу 1 договору застави, заставна вартість предмету застави становить 64 900,00грн.(шістдесят чотири тисячі дев'ятсот гривень 00 копійок).
Згідно пп. пункту 3 параграфу 1 договору застави суть та розмір зобов'язань забезпечених заставою ТЗ - є повернення кредиту в сумі 57 096,00 грн. (П'ятдесят сім тисяч дев'яносто шість гривень 00 копійок), виданого на придбання ТЗ на строк 60 місяців.
31 жовтня 2013 року ПАТ «Ідея Банк» своїм листом за № 161-06/87 868 повідомило позивача про зміну графіку ануїтетних платежів за кредитним договором та надіслало мені новий графік сплати ануїтетних платежів від 29 жовтня 2013 року.
Згідно нового графіку датою внесення платежу стало 30 число кожного місяця замість 17 числа. При цьому щомісячний платіж було збільшено на 37 гривень 24 копійки і він став дорівнювати 1646 гривень 88 копійок
Останній платіж згідно нового графіку необхідно було внести, як і згідно попередньому графіку, 17 жовтня 2017 року.
17 жовтня 2017 року позивач сплатив банку 60-тий останній ануїтетний платіж в сумі 1650 (одна тисяча шістсот п'ятдесят) гривень та повністю виконав свої зобов'язання перед банком, що підтверджується наданим позивачем розрахунком та квитанціями про оплату.
У оскаржуваному судовому рішенні, суд першої інстанції наводить повний перелік платежів за укладеним між сторонами договором з зазначенням розміру платежів з урахуванням строку їх внесення та наданих позивачем доказів.
Дослідивши зазначені обставини, суд першої інстанції зробив висновок про те, що 17 жовтня 2017 року позивач повністю виконав своє зобов'язання перед банком.
З посиланням на положення ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 545, ч. 1 ст. 598 ч. 1 ст. 599 ЦК України суд першої інстанції зробив висновок про припинення договірних відносин сторін у зв'язку з виконанням боржником свого зобов'язання.
Відповідачем заперечувалося повне виконання обов'язку позичальником як при розгляді справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не доведені власні доводи про існування невиконаних зобов'язань позивача за кредитним договором.
Так, наданий відповідачем розрахунок (а.с. 75) не містить жодних відомостей ані про розмір ануїтетних платежів, ані про строки їх внесення позивачем як за графіком погашення боргу, так і за фактом їх сплати. Відсутній належний розрахунок щодо наявності заборгованості зі сплати будь-яких санкцій чи річних процентів.
У апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що в період дії кредитного договору було збільшено процентну ставку, але в будь-якому разі жодних доказів на підтвердження зміни графіку платежу, зміни умов договору тощо відповідач не надає.
Натомість суд першої інстанції правильно виходив з того, що за кредитним договором позивач повинен був сплачувати ануїтетні платежі.
Ануїтетний платіж - це погашення кредиту шляхом внесення фіксованих розрахованих платежів. При таких виплатах щомісячно платиться однакова сума, що включає в себе частину основного боргу і нарахований відсоток.
Банк, не зважаючи на те, що при ануїтетних виплатах щомісячно платиться однакова сума, яка включає в себе частину основного боргу і нарахований відсоток окремо вираховує залишок по тілу кредиту та залишок по процентах, однак за умовами договору не сплачується окремо погашення кредиту та оплата процентів по кредиту, а сплачується обрахована Банком загальна сума щомісячних нарахувань.
Суд першої інстанції правомірно вважав, що п. 10 параграфу 10 Кредитного договору № 910.18909 від 17 жовтня 2012 року передбачено, що невід'ємною частиною цього договору є додатки до нього (додаток № 1 - графік щомісячних платежів, додаток № 2 - Положення про загальні умови кредитних договорів та забезпечення кредитів заставою транспортних засобів).
В додатку № 1 до Кредитного договору № 910.18909 від 17 жовтня 2012 року (а.с. 11) зазначено, що платежі з повернення кредиту та сплати процентів здійснюються Позичальником на окремі рахунки в Банку, в складі щомісячних ануїтетних платежів у сумах і в строки (терміни) визначені згідно з наступним графіком.
Протягом строку дії договору графік було встановлено, а згодом змінено банком, але в жодному випадку не змінювалися умови щодо встановлення ануїтетних платежів.
Тож суд першої інстанції надав критичну оцінку доводам відповідача про те, що у позивача є залишки окремої непогашеної заборгованості по процентах та окремо по тілу кредиту тому що вони спростовуються також умовами самого кредитного Договору № 910.18909 від 17 жовтня 2012 року.
Апеляційна скарга мотивована лише тим, що позивачеві було збільшено процентну ставку , яка вплинула на розмір боргу в тому числі по тілу кредиту та процентам.
Посилання в апеляційній скарзі на право банку збільшувати розмір процентів суперечить умовам договору.
Так, відповідач посилається на положення п. 1-3 § 6 Кредитного договору, але зазначені положення договору надають банку лише право ініціювати перегляд процентної ставки у встановленому порядку.
Жодних доказів на підтвердження того, що банком були здійснені будь-які дії щодо узгодження зміни процентної ставки у порядку передбаченому договором, в тому числі шляхом повідомлення про це позичальника та узгодження з ним оновленого графіку ануїтетних платежів, апеляційна скарга не містить.
За таких обставин суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог .
Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2018 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 25 лютого 2019 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков