Справа № 303/5474/17
Іменем України
19 лютого 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,
за участі секретаря - Балаж Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 07 вересня 2018 року (головуючий суддя Куцкір Ю.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, -
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином.
Позов мотивовано тим, що згідно вироку Мукачівського міськрайонного суду від 08.05.2013 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років. Вирок набув законної сили 16.10.2013 року.
Внаслідок тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 втратив нирку, зазнав ушкоджень правої легені і потребує постійного медичного нагляду, став інвалідом І групи пожиттєво.
ОСОБА_1 раніше звертався до суду з позовами до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди заподіяної злочином. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 14.07.2015 у цивільній справі №303/2919/15-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, було задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 40772 грн. 68 коп., витрати на юридичну допомогу адвоката по справі у сумі 4000 грн. Вирішено питання про судові витрати. Зокрема даним рішенням встановлено, що стягненню підлягає шкода завдана внаслідок каліцтва в розмірі мінімальної заробітної плати за період з 16.10.2013 по 30.10.2015.
Іншим рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28.03.2016 у цивільній справі №303/7777/15-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 33 601 гривню 48 копійок та 5000 гривень - витрати пов'язані з наданням правової допомоги.
Таким рішенням суду стягнуто матеріальну шкоду до 28.03.2016, а тому вказував, що із 29.03.2016 до моменту пред'явлення позову у справі, що розглядається, позивачу заподіяно нової матеріальної шкоди.
Позивач просив стягнути матеріальну шкоду: за санаторно-курортне лікування (березень 2017) в розмірі 8460 гривень, витрати на ліки за період із 29.03.2016 до 26.09.2017 (момент пред'явлення позову) на загальну суму 6732,95 гривень, додаткове харчування на суму 2543,06 гривень, транспортні витрати в сумі 1434,52 гривень (загалом сума становить 19170,53 грн.) Також просив стягнути витрати на поштові конверти і зв'язок в сумі 61,85 гривень, кошти у порядку ч. 2 ст. 1195 ЦК України у розмірі 79446 гривень, а також суму коштів необхідну на донорський орган (нирку), операцію з пересадки (трансплантацію) та післяопераційну реабілітацію з урахуванням перебування хворого у критичній стадії ниркової недостатності, вартість чого в Ресбубліці Білорусь коштує 70 000 доларів США, що на момент подачі позову складає 1 838 200 гривень.
У подальшому позивач зменшив позовні вимоги, відмовившись від вимоги про стягнення суми у порядку ч. 2 ст. 1195 ЦК України у розмірі 79446 гривень (а.с. 103).
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 07 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 19170 гривень 53 копійки.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 192 гривні.
На це рішення подав апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції та задовольнити позов у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим судом не враховано факту відсутності у позивача однієї нирки та працездатність іншої лише на 35 відсотків; операцію з трансплантації можна зробити лише за кордоном, а тому вказує, що її можна зробити лише на платній основі, оскільки це не Україна; найвигідніші умови порівняно з іншими країнами надає Республіка Білорусь; місцевий суд помилково не взяв до уваги лист заступника міністра охорони здоров'я П.А. Ковтонюк про те, що вартість медичного обстеження, підготовчих процедур, проведення операції становить 60 000 доларів США; також суд помилково не взяв до уваги висновок головного позаштатного спеціаліста міністерства охорони здоров'я про необхідність направлення хворого на лікування за кордон, згідно якого орієнтовна вартість лікування за кордоном (у Республіці Білорусь) становить 70 000 доларів США.
Оскільки відповідачем ОСОБА_3 рішення суду не оскаржено, апеляційний суд переглядає рішення суду в межах доводів апеляційної скарги у частині відмови в задоволенні вимог про стягнення суми коштів на трансплантацію в розмірі 70 000 доларів США (еквівалент 1 838 200 гривень) та коштів на поштові конверти і зв'язок в сумі 61,85 гривень, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини рішення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача не надав доказів, які підтверджують поважність причин його неявки в судове засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів розглянула справу за відсутності сторін та представника відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч 1-3 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому, зокрема, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
У відповідності до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно вироку Мукачівського міськрайонного суду від 08.05.2013 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ст.121 ч.1 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 11.08.2010 ОСОБА_1, 1989 року народження, є інвалідом І-ої групи загального захворювання. Має одну нирку.
На підтвердження вимог про стягнення коштів на трансплантацію нирки позивач надав висновок про необхідність направлення хворого на лікування за кордон, наданий головним позаштатним спеціалістом МОЗ України зі спеціальності "Трансплантологія" ОСОБА_4 (а.с.36), та копію листа №248/2/6/678-ГН від 17.01.2018 заступника міністра МОЗ ОСОБА_5, згідно якого ОСОБА_1 перебуває на обліку осіб, що потребують першочергової медичної допомоги по трансплантації нирки за кордоном (а.с.62).
Згідно вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На час ухвалення рішення судом першої інстанції був чинним Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» від 16.07.1999 № 1007-XIV (втратив чинність з 01.01.2019 згідно із Законом України від 17.05.2018 № 2427-VIII), згідно якого трансплантація як метод лікування застосовується виключно за наявності медичних показань та згоди об'єктивно інформованого дієздатного реципієнта лише у випадках, коли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров'я реципієнта іншими методами лікування неможливе. Наявність у реципієнта медичних показань для застосування трансплантації встановлює консиліум лікарів відповідного закладу охорони здоров'я чи наукової установи (ч.ч.1, 2 ст. 6 від Закону 16.07.1999 № 1007-XIV) .
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення коштів на операцію по пересадці нирки суд першої інстанції вірно вважав такі вимоги недоведеними, оскільки позивачем не надано жодного висновку консиліуму лікарів відповідного закладу охорони здоров'я чи наукової установи.
Законом України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» від 17.05.2018 № 2427-VIII, який введено в дію з 1 січня 2019 року, також передбачено, що наявність медичних показань для застосування трансплантації встановлює консиліум лікарів відповідного закладу охорони здоров'я, в якому хворий перебуває на лікуванні чи диспансерному обліку.
Судова колегія зазначає, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28.03.2016 у цивільній справі №303/7777/15-ц (а.с.139-143) було відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 витрат на операцію по пересадці нирки у зв'язку з тим, що позивачем не надано жодного висновку консиліуму лікарів, в якому було б зазначено про необхідність здійснення йому трансплантації нирки.
Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 10.04.2012 N 250 «Про надання живим родинним донором гомотрансплантата для трансплантації» (п.2.8) консиліум лікарів Закладу встановлює можливість/неможливість взяття гомотрансплантата для трансплантації у вірогідного донора та проведення трансплантації реципієнту, що зазначається у висновках консиліуму лікарів щодо вірогідного донора (додаток 3) та реципієнта (додаток 4), які підписуються всіма членами консиліуму лікарів та затверджуються завідувачем відділення/відділу трансплантації.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що консиліум лікарів утворюють його члени - лікарі відповідного закладу охорони здоров'я, що можуть бути включені до складу консиліуму лікарів.
Відповідно до Сучасного Тлумачного Словника української мови (за редакцією доктора філософських наук, професора ОСОБА_6) «консиліум» - нарада лікарів для визначення характеру хвороби й засобів лікування хворого.
Відповідно до Положення про організацію лікувально - діагностичної роботи у Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика - консиліум - форма організації надання медичної допомоги, за якою не менше як три медичних працівники діють спільно, спрямовуючи зусилля на забезпечення права пацієнта на охорону здоров'я. Залежно від обставин, визначені різні види консиліуму.
Таким чином, поданий позивачем висновок про необхідність направлення хворого на лікування за кордон, наданий головним позаштатним спеціалістом МОЗ України зі спеціальності "Трансплантологія" ОСОБА_4, не є висновком консиліуму лікарів.
Крім того, у висновку про необхідність направлення хворого на лікування за кордон, наданого головним позаштатним спеціалістом МОЗ України зі спеціальності "Трансплантологія" ОСОБА_4 зазначено, що хворому показано трансплантацію печінки, у зв'язку з відсутністю родинного донора (а.с. 36).
Надана позивачем копія листа №248/2/6/678-ГН від 17.01.2018 заступника міністра МОЗ ОСОБА_5 також не є передбаченим законом доказом наявності медичних показань для застосування трансплантації. Також цей лист не є доказом того, що вартість операції з трансплантації, вартості донорського органу та вартості післяопераційної реабілітації, яку просив стягнути ОСОБА_1 у своєму позові, становить 70 000 доларів США.
Таким чином, надані ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, докази на підтвердження вимоги про стягнення коштів на операцію з трансплантації, донорського органу та післяопераційної реабілітації не є тими засобами доказування, якими можуть підтверджуватися наявність медичних показань для застосування трансплантації, а також вартість операції з трансплантації, донорського органу та післяопераційної реабілітації.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача поштових витрат та витрат на зв'язок слід вказати, що вони не пов'язані з учиненням ОСОБА_3 злочину стосовно ОСОБА_1
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Рішення місцевого суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 07 вересня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2019 року.
Головуюча:
Судді: