Єдиний унікальний №336/5942/18 Головуючий в 1 інст. Марко Я.Р.
Провадження №33/807/50/19 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
15 лютого 2019 року місто Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашева С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, його захисника - адвоката Шевченко А.В., розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 з апеляційною скаргою останнього на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2018 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
Згідно з постановою, 25 вересня 2018 року о 17 годині 15 хвилин ОСОБА_2 в м.Запоріжжя, вул.Моторобудівників,77, керував транспортним засобом «Geely MK-Cross», д.н. НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР України.
Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вищевказану постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він не керував зазначеним транспортним засобом та правил дорожнього руху не порушував, працівники поліції його не зупиняли, від проходження огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння у встановленому законодавством порядку він не відмовлявся, оскільки працівниками поліції йому не пропонувалось пройти такий огляд, ніякого протоколу при ньому не складали, ніяких копій акту він не отримував та ніде не розписувався, судом не було допитано тих свідків, які були присутні при складанні акту огляду на тимчасове затримання транспортного засобу, ні його сина, ні його сусіда, однак він на цьому наполягав.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, його захисника - адвоката Шевченко А.В., які підтримали апеляційну скаргу, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, та повно, всебічно розглянуті обставини справи, дотримані вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 237116 від 25 вересня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_2 у зазначений час керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху; поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що в їх присутності ОСОБА_2 відмовився пройти огляд на стан сп'яніння як за допомогою спеціального технічного засобу, так і в медичному закладі, також відмовився надавати будь-які пояснення; рапортом працівника поліції; відеозаписом, долученим до протоколу, яким фактично підтверджуються відомості, викладені в Рапорті працівника поліції та відомості, зазначені в протоколі, в т.ч. і наявність у ОСОБА_2 явних ознак алкогольного сп'яніння та факт його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Зазначені докази в їх сукупності, суд першої інстанції належним чином проаналізував та прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, доводи ОСОБА_2 про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, є безпідставними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 заперечує ту обставину, що він керував транспортним засобом.
Разом з тим, зазначені доводи ОСОБА_2 спростовуються відеозаписом, згідно з яким, свідки прямо вказують та підтверджують те, що саме ОСОБА_2 перебував за кермом транспортного засобу, який застряг на трамвайній колії.
Також з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що даний огляд не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_2 від проходження огляду, проте, у вказаних документах також зазначені ознаки алкогольного сп'яніння, які встановлені у останнього.
Та обставина, що суд не заслухав при розгляді справи свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вказаних у протоколі, не завадило суду правильно встановити обставини справи, оскільки в матеріалах справи містяться письмові пояснення вказаних свідків, які повністю узгоджуються з відеозаписом, долученим до протоколу.
До пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4, заслуханих при апеляційному розгляді за клопотанням сторони захисту, суд апеляційної інстанції ставиться критично, з огляду на наступне.
Свідок ОСОБА_8, який є сином ОСОБА_2, пояснив, що 25 вересня 2018 року, коли батько спав, він взяв ключі від машини без відома батька та поїхав з дому, попав на трамвайні колії, зателефонував товаришу, щоб той йому допоміг. Коли приїхали працівники поліції, він був неподалік, але до них не підходив, після чого пішов додому, але батька дома вже не було.
Свідок ОСОБА_4, який є сусідом ОСОБА_2, пояснив, що 25 вересня 2018 року, приблизно о 17-00 годині він їхав додому та побачив на трамвайних коліях машину зі знайомими номерами. Коли він був вже вдома, йому зателефонував ОСОБА_2 та сказав, що його син взяв без відома машину та застряг на трамвайних коліях, і попросив витягнути машину за допомогою тросу. Коли вони приїхали до машини, її вже поміщали на евакуатор. Сина ОСОБА_2 на місці не було.
Отже, зазначені показання свідків суперечать одне одному та повністю спростовуються вищевказаним відеозаписом, тобто є всі підстави вважати їх неправдивими.
Суд першої інстанції обґрунтовано поставився критично до доводів самого ОСОБА_2, оскільки ці доводи також суперечать сукупності зібраних у справі доказів та повністю спростовуються цими доказами.
Будь-яких порушень при збиранні доказів, на які послався суд у своїй постанові, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2, правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2018 року відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 336/5942/18