Дата документу 25.02.2019 Справа № 333/1170/17
Єдиний унікальний № 333/1170/17
Провадження №22-ц/807/1074/19
Головуючий в 1-й інстанції - Фунжий О.А.
25 лютого 2019 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2018 року, ухваленого в м. Запоріжжі (повний текст судового рішення складено 3 грудня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто», третя особа ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди,-
У березні 2017 року позивач звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача матеріальної шкоди. Позовні вимоги мотивовано тим, що 16 вересня 2015 року ОСОБА_5, керуючи в м. Запоріжжі транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода, пошкоджено автомобіль, який належить позивачеві. Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_5 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначене відповідне кримінальне покарання. Вироком суду встановлено, що внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіля позивача їй завдано матеріальну шкоду в розмірі 178 143,49 грн. Оскільки засуджений ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Альянс-Авто», вироком суду з цього товариства на користь позивача в порядку відшкодування матеріальної школи стягнуто 129 143,49 грн. Вказану суму відповідач за вироком суду сплатив позивачеві, невідшкодованою залишилась сума 49 000 грн. Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Альянс-Авто» була застрахована в СК «Країна», розмір страхового відшкодування становить 50 000 грн., за відрахуванням франшизи в розмірі 1 000 грн. - 49 000 грн. Страхова компанія не відшкодувала позивачеві матеріальну шкоду, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 49 000 грн. в порядку відшкодування матеріальної шкоди, а також витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2018 року, у задоволені позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто», третя особа ОСОБА_5, про стягнення матеріальної шкоди, відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що на час звернення до суду апелянту не відшкодована матеріальна шкода у розмірі 49000,00 грн., яку вона отримала внаслідок пошкодження автомобіля, і яка відповідно до вимог ст. 1187, 1172 ЦЦ України повинна бути стягнута з відповідача ТОВ «Альянс-авто».
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ТОВ «Альянс-Авто» зазначає що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок зроблено правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2019 року це 192 100 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921 грн. (1921 грн. Х 100 = 192 100 грн.)), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до вироку суду 16 вересня 2015 р. ОСОБА_5, керуючи маршрутним мікроавтобусом «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині пр. Леніна в м. Запоріжжі, порушив правила безпеки дорожнього руху, що призвело до зіткнення з автомобілем «Тойота ХА», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Тойота ХА», власником якого є позивач, отримав механічні пошкодження, чим його власникові завдано матеріальної шкоди в розмірі 178 143,49 грн.
Вироком суду з ТОВ «Альянс-авто», в трудових відносинах з яким на момент пригоди перебував ОСОБА_5, на користь ОСОБА_4 стягнуто 129 143,49 грн. в порядку відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля.
Решта матеріальної шкоди, завданої позивачеві, в розмірі 49 000 грн. залишилась невідшкодованою, оскільки позивач цих вимог не заявляла посилалась на те, що ця сума буде їй відшкодована страховою компанією.
Між ТОВ «Альянс-авто» та ПАТ Страхова компанія «Країна» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31 серпня 2015 р. За цим договором застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю наземного транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Позивач звернулась до вказаної страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, однак листом від 10 січня 2017 р. СК «Країна» відмовила в цьому (оригінал листа том 1 а.с. 228)
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмову у виплаті страхового відшкодування позивач в установленому законодавством порядку не оскаржила, а звернулась до суду з позовом до власника джерела підвищеної небезпеки про стягнення грошової суми до повного відшкодування завданої шкоди. При цьому не враховано, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою лише у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди відповідно до положень ст. 1194 ЦК України. Між тим в судовому засіданні встановлено достатність ліміту відповідальності страховика для відшкодування завданої позивачеві шкоди.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Листом від 10 січня 2017 року ПАТ "Страхова Компанія «Країна» відмовило ОСОБА_4 у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском річного терміну звернення із заявою про відшкодування на підставі пунктів 37.1, 37.4 статті 37 Закону № 1961-IV (оригінал листа т. 1 а. с. 228).
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Закон № 1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили (абзац 4 пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV).
Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є в тому числі:
-неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає. (Правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року справа №753/5293/16-ц, провадження №14-310цс18).
Судом також встановлено, що позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано майнової шкоди, яку вона зазнала у зв'язку із пошкодженням її автомобіля.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Як зазначено, відповідно до ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) окрім іншого є: 37.1.4. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Такий правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Суд попередньої інстанції вірно зазначивши вказану правову позицію касаційної інстанції, не вірно її застосував і не звернув уваги на те, що є неспростованим, а саме, що у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), про що, як було зазначено, він повідомив позивача (а.с. 228).
Таким чином, виходячи з зазначеного правового висновку Верховного Суду в даній справі за умови того, що у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, вказана шкода в повному обсязі повинна бути відшкодована відповідачем як власником джерела підвищеної небезпеки.
У зв'язку з викладеним, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди.
Вимоги, щодо стягнення витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката, задоволенню не підлягають в зв'язку відсутністю розрахунку вартості зазначених послуг.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2018 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто», третя особа ОСОБА_5, про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 49 000 грн.
В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 25 лютого 2019 року.
Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар
Судді: О.В. Крилова
О.З. Поляков