Єдиний унікальний номер 226/1030/18 Номер провадження 22-ц/804/638/19
21 лютого 2019 року м. Бахмут
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Санікової О.С., Агєєва О.В.,
за участю секретаря Самойленко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27 листопада 2018 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Клепки Л.І. в місті Мирнограді Донецької області, повний текст судового рішення складений 3 грудня 2018 року, в справі номер 226/1030/18 за позовом керівника Красноармійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Мирноградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів,
В травні 2018 року до Димитровського міського суду Донецької області звернувся керівник Красноармійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Мирноградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2004 року на праві приватної власності належить майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1. В лютому 2009 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку площею 0,8462 га, для розміщення і обслуговування будівель та споруд хлібозаводу по АДРЕСА_1.
Станом на 22.03.2018 року ОСОБА_1 є власником даних будівель і споруд, однак кошти за користування земельною ділянкою до міського бюджету за останні три роки від нього не надходили, договір оренди земельної ділянки ним не укладався, у зв'язку з чим земельна ділянка, що належить Мирноградській міській раді, використовується із порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Рішенням виконкому ради №238 від 19.07.2017 року затверджено акт комісії про визначення розміру збитків, заподіяних ОСОБА_1 використанням земельної ділянки без укладення договору оренди за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року - 35144,38 грн.; з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року - 70288,76 грн.; з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року - 100721,49 грн. та з 01.01.2017 року по 30.06.2017 рік - 88970,31 грн.
При цьому враховано, що нормативна грошова оцінки 1м2 земельної ділянки для розміщення і обслуговування виробничої бази у місті становить у 2014 році - 276,88 грн., у 2015 році - 276,88 грн., у 2016 році - 396,76 грн. і у 2017 році - 700,94 грн.
Рішенням виконкому ради від 13.02.2018 №36 з врахуванням положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яка звільняє суб'єктів господарювання м. Димитрова (в теперішній час - Мирноград) від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, та розпорядження КМУ №1085-р від 07.11.2014 року зі змінами, яке з 08.06.2016 року виключає м. Димитров з переліку населених пунктів, на які розповсюджується дія вищеназваного Закону, затверджено додаток до акту про визначення збитків власникам землі та землекористувачам від 18.07.2017 року №1.
Заподіяні відповідачем використанням земельної ділянки без укладення договору оренди збитки за період з 01.07.2016 року по 31.12.2017 року, підлягають стягненню саме: - з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року в розмірі 50360,74 грн., з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року - 177940,63 грн., а всього 228301,37 грн.
ОСОБА_1 двічі викликався на засідання комісії для визначення порядку відшкодування збитків, але не з'являвся.
18.07.2017 року на засіданні комісії узгоджено акт №1, рішенням виконкому №238 від 19.07.2017 року цей акт затверджено, копії акту і рішення надіслані відповідачеві 25.07.2017 року. До цього часу визначена сума збитків ним не сплачена.
Мирноградська міська рада як орган місцевого самоврядування територіальної громади, будучи зобов'язаною здійснювати захист комунальних майнових прав, не здійснила такий захист протягом тривалого часу, не звернулася до суду з відповідним позовом про стягнення збитків, що призвело до спричинення шкоди державі у вигляді недоотримання коштів міським бюджетом та тягне за собою невиконання програм про охорону і збереження земельних ресурсів, порушення бюджетного законодавства, чим допустила бездіяльність.
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Мирноградської міської ради збитки в розмірі 228301,37 грн. та стягнути на користь прокуратури Донецької області сплачений судовий збір в розмірі 3424,52 грн.
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 27 листопада 2018 року позов керівника Красноармійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Мирноградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Мирноградської міської ради збитки за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в сумі 228301,37 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд скасувати рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Прокурор не може вважатись альтернативним суб'єктом звернення до суду і змінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
В позовній заяві не доведено факту порушення інтересів держави, необхідності їх захисту саме прокурором, а також необґрунтовані підстави звернення до суду з позовом від імені органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а судом першої інстанції не перевірено причини, які перешкоджають захисту інтересів держави саме Мирноградською міською радою, до виключної компетенції якої належить вирішення питань
регулювання земельних відносин, та підстав для звернення до суду з даним позовом прокурора.
Тому вважає, що суд першої інстанції мав повернути позовну заяву керівнику Красноармійської місцевої прокуратури на підставі п. 4 ч. ст. 185 ЦПК України.
Посилаючись на норми статей 120, 125 ЗК України та ст. 1212 ЦК України, зазначає, що він не оформлював будь-яких прав на спірну земельну ділянку. Отже, сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою в нього не виникало, тому рішення суду є помилковим.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції не перевірив правильність обчислення збитків, наявність підстав для їх нарахування, не надав належну оцінку доказам відповідно до ст. 89 ЦПК України, зокрема акту №1 про визначення збитків власникам землі та землекористувачам, який складено з порушенням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженою постановою КМУ від 19 квітня 1993 року №284, і затверджений рішенням Мирноградської міської ради 19 липня 2017 року.
У відзиві на апеляційну скаргу Мирноградська міська рада просила апеляційний суд рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27 листопада 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до обставин справи та нормам закону.
Відповідач, користуючись земельною ділянкою, без укладення договору оренди, порушує права Мирноградської міської ради на отримання плати за землю, що є для неї збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу, оформленому як відповідь на апеляційну скаргу відповідача, Красноармійська місцева прокуратура просила апеляційний суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, провадження за апеляційною скаргою закрити.
ОСОБА_1 не надав жодних доказів на підтвердження своєї позиції щодо незгоди з прийнятим судом рішенням. Він не вказав на докази чи обставини, які судом першої інстанції не вивчено чи не охоплено судовим процесом. Кожна зі сторін мали об'єктивну та реальну можливість надати докази на підтвердження своєї позиції в ході судового розгляду.
ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Прокурор Сєрова Н.С. в судовому засіданні апеляційного суду просила залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення першої інстанції - без змін.
Представник Мирноградської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України (а.с. 179).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника Мирноградської міської ради.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням
особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 3 серпня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким продавець ОСОБА_2 передав, а покупець ОСОБА_1 прийняв у власність цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належав ВАТ «Димитрівський хлібзавод» та складається з: будівлі основного корпусу (А); компресорної (Д-1); складу паливно-мастильних матеріалів (І-1); складу безтарного зберігання муки (Ж-1); трансформаторної (Г-1); прохідної вісової (Б-1); ями вісової (К-1); будівлі магазину «Гарячий хліб» (В-1); паркану (№4) (а.с. 14).
Рішенням Димитровської міської ради №V/38-24 від 11.02.2009 року ФОП ОСОБА_1 видано дозвіл на виконання технічної документації із землеустрою з складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку під розміщення та обслуговування будівель і споруд хлібозаводу по АДРЕСА_1, із земель Димитровської міської ради (а.с. 11).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.06.2017 року №88882918 вбачається, що право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано в Реєстрі 01.09.2004 за ОСОБА_1 (а.с. 12).
Відповідно до витягу б/н з технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки за кадастровим №1411300000:01:005:0010 відділу Держкомзему у м. Димитрові Донецької області ГУ Держкомзему у Донецькій області площа земельної ділянки під забудовую за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташовані будівлі та споруди хлібозаводу та користувачем якої є ОСОБА_1, становить 8462 м2 (а.с. 10).
З відомостей Димитровського відділення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області від 05.07.2016 року видно, що за останні три роки від землекористувача земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою надходжень до бюджету немає (а.с. 9).
Згідно з Актом №1 від 18 липня 2017 року, який затверджено рішенням виконкому Мирноградської міської ради від 19 липня 2017 року №238 з додатком до цього акту, визначено збитки власника землі та землекористувача, завданих за період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.07.2016 року по 30.06.2017 року, які становлять 228301,37 грн. (а.с. 17, 18, 21-23).
З 2016 року по 16.02.2018 року Димитровська міська рада неодноразово направляла ОСОБА_1 листи із пропозицією провести інвентаризацію земельної ділянки, зареєструвати земельну ділянку у встановленому законодавством порядку та повідомлення про проведення засідання комісії для визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачами з запрошенням прийняття участі в комісії. Повідомлено про необхідність протягом місяця з'явитися до міської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою. Зокрема, 21.06.2017 року та 05.07.2017 року комісією направлено ОСОБА_1 виклик на засідання для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, зроблені аналогічні оголошення у пресі до уваги землекористувача відповідної земельної ділянки (а.с. 15, 16, 24-28, 29, 30, 31, 32, 33).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, будучи
власником будівель і споруд та використовуючи земельну ділянку, на яких вони розташовані, фактично не сплачував належних платежів за таке користування, а тому позов є обґрунтованим.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно із статтею 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України(далі - ЗК України).
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).
Як вбачається із положень статті 120 ЗК України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас за змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Зважаючи на положення цієї статті, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.
Статтею 206 ЗК України та статтею 2 Закону України «Про плату за землю» визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів
За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Водночас відповідно до статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та
землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, будучи власником будівель та споруд хлібозаводу, належним чином не оформив правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою, не зважаючи на те, що з моменту виникнення права власності на зазначене нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під будівлями та спорудами.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 також пояснив, що він не сплачував ніяких платежів за земельну ділянку. Він не згодний з розміром збитків. Проте, свій розрахунок суду не надав та не навів будь - яких доказів, які б спростовували розмір збитків, встановлених судом першої інстанції.
Тому довід апеляційної скарги щодо неправильного розрахунку розміру збитків є необґрунтованим.
Довід апеляційної скарги про відсутність підстав для представництва прокурора у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» апеляційний суд також відхиляє.
Оскільки, судом встановлено, що Мирноградська міська рада як орган місцевого самоврядування територіальної громади, усвідомлюючи та встановивши у досудовому порядку порушення інтересів територіальної громади через несплату платежів за користування земельною ділянкою, маючи відповідні повноваження для їх захисту, до суду не звернулась, чим неналежно здійснювала захист комунальних майнових прав.
Довід апеляційної скарги щодо посилання суду першої інстанції при вирішенні спору на вимоги ст. 1212 ЦК України апеляційний суд також відхиляє через його безпідставність.
В мотивувальній частині рішення суду першої інстанції нема такого посилання.
За таких обставин, з огляду на наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовані норми процесуального та матеріального права. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27 листопада 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст судового рішення складений 25 лютого 2019 року.
Суддя: