Чортківський районний суд Тернопільської області
20 лютого 2019 року Справа № 608/992/18
Номер провадження1-кс/608/120/2019
Слідчий суддя Чортківського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
старшого слідчого СВ Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4
заявника ОСОБА_5 та його представника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Чорткові скаргу ОСОБА_5 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження,--
Представник потерпілого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 звернувся в суд з вищезазначеною скаргою в порядку ст.ст. 303, 304 Кримінального процесуального кодексу України, вказавши, що слідчим не забезпечена повнота та всебічність досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, не були вичерпані всі можливості для отримання доказів, постанова слідчого про закриття кримінального провадження є передчасною, безпідставною, а тому він просить скасувати постанову слідчого СВ Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 від 27 червня 2018 року, зобов'язати слідчого відновити кримінальне провадження та провести слідчі дії.
В обґрунтування такої позиції представник потерпілого посилається на те, що слідчий, враховуючи покази свідка та висновок експерта, вважає, що ОСОБА_7 оборонявся і бачить підстави для закриття кримінального провадження. Слідчим на досудовому розслідуванні не була забезпечена повнота та всебічність досудового розслідування, а саме: не був допитаний та не було встановлено особу свідка, який їхав автомобілем і світлом фар засліпив свідка ОСОБА_8 та інших свідків; не було проведено очної ставки зі мною і гр. ОСОБА_8 (який в свою чергу при усному спілкуванні запевняє, що читати і писати не вміє); не було проведено огляду місця події; не було проведено слідчого експерименту для з'ясування механізму заподіяння тілесних ушкоджень та ін.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 скаргу підтримують, просять її задовольнити.
Вислухавши пояснення потерпілого, слідчого та прокурора, які вважають постанову про закриття кримінального провадження такою, що відповідає вимогам закону, а скаргу ОСОБА_5 необґрунтованою, а тому просять в її задоволенні відмовити, дослідивши матеріали кримінального провадження № 12018210190000249 від 1 червня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 1 червня 2018 року за заявою ОСОБА_5 було внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомості за № 12018210190000249 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме, що 25 травня 2018 року біля 22.00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи на вул. Маковея м. Чорткова, під час словесної суперечки із ОСОБА_5 спричинив йому тілесні ушкодження.
Постановою від 27 червня 2018 року старшого слідчого СВ Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 вказане кримінальне провадження закрито в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 26 Кримінального процесуального кодексу України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженнівирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Вирішуючи скаргу представника потерпілого ОСОБА_5 -- адвоката ОСОБА_6 , слідчий суддя враховує положення ч. 2 ст. 9 КПК, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 91 вищезазначеного Кодексу у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Проте слідчий не використав всі надані йому законом можливості для збирання доказів, а прийняв рішення про закриття кримінального провадження, що не узгоджується із принципом законності кримінального судочинства, яким передбачено, що слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідчого убачається, що таких висновків про наявність підстав для закриття провадження слідчий дійшов без виконання усіх необхідних процесуальних дій для прийняття об'єктивного та неупередженого рішення.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 125 КК України передбачає відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження.
Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12018210190000249 встановлено, що 25 травня 2018 року біля 22.00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи на вул. Маковея м. Чорткова, під час словесної суперечки із ОСОБА_5 , спричинив йому тілесні ушкодження.
У відповідності до висновку експерта №116 від 02.06.2018 р. у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця на правому плечі, синець на лівому плечі та синець на тулубі, садно на правому плечі та садно на правій кисті. Дані тілесні ушкодження, враховуючи їх вид, властивості та розташування на тілі, утворилися від дії тупих предметів, не виключено в час та при обставинах вказаних в ухвалі та повідомлених обстежуваним.
Таким чином, судово-медичний експерт не виключає спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 за обставин, які він повідомив.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що 25 травня 2018 року біля 22-ї години, коли він разом із знайомим ОСОБА_8 проходили вул. Маковея в м. Чорткові, із вікна на першому поверсі будинку до ОСОБА_9 заговорив невідомий потерпілому чоловік, пізніше стало відомо, що це був ОСОБА_7 , який під час розмови вискочив із вікна першого поверху та почав іти до них, при цьому до них також підійшла його дружина ОСОБА_10 , яка вдарила ОСОБА_11 . 3. по обличчю та схопила за обидві руки і потягла до себе, від чого вони обоє впали на землю, а коли ОСОБА_5 підвівся, то йому в обличчя наніс один удар ОСОБА_7 , від чого він впав на землю, а підвівшись наніс останньому один удар у відповідь, і на цьому конфлікт завершився.
Проте в постанові про закриття кримінального провадження від 27 червня 2018 року слідчий вказує, що під час конфлікту ОСОБА_7 захищав свої конституційні права зокрема: право на повагу до своєї гідності, право на особисту свободу і недоторканість, право на таємницю особистого життя та оборонявся захищаючи себе, оскільки захищав себе після агресивних дій ОСОБА_12 , який перший зловив за верхній одяг ОСОБА_7 , а той був змушений зловити його за руки, стримуючи на себе напад. Тобто, на думку слідчого ОСОБА_7 в цій ситуації перебував в стані необхідної оборони.
При цьому суд зазначає, що за змістом ст. 36 Кримінального кодексу України необхідною обороною визнаються дії, вчинені виключно з метою захисту від суспільно небезпечного посягання для його негайного відвернення чи припинення. Стан необхідної оборони виникає в момент вчинення такого посягання або у разі створення нападником реальної загрози заподіяння шкоди, відтак відсутній в діях учасника обопільної сварки, бійки з помсти, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим. Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26 квітня 2002 року “Про судову практику у справах про необхідну оборону” необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання. При розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Враховуючи обставини, за яких ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження ( ОСОБА_5 йшов вулицею Маковея в м. Чорткові, а ОСОБА_7 знаходився в цей час в квартирі будинку; після словесної суперечки він вистрибнув з вікна і підійшов до ОСОБА_5 ), твердження про те, що в цій ситуації ОСОБА_7 перебував в стані необхідної оборони, не ґрунтуються на вищезазначених вимогах закону. При цьому в ході досудового розслідування не з'ясовано, з якою метою ОСОБА_7 вистрибнув з вікна першого поверху та підійшов до ОСОБА_5 і чи було в той момент суспільно-небезпечне посягання на охоронювані законом прав та інтереси ОСОБА_7 зі сторони ОСОБА_5 , що могло би дати підстави для висновку про перебування ОСОБА_7 в стані необхідної оборони.
Слідчим на досудовому розслідуванні не була забезпечена повнота та всебічність досудового розслідування, а саме: не був допитаний та не було встановлено особу свідка, який їхав автомобілем і світлом фар засліпив свідка ОСОБА_8 та інших свідків, зокрема і свідка ОСОБА_13 ; не було проведено очної ставки зі мною і ОСОБА_8 (який в свою чергу при усному спілкуванні запевняє, що читати і писати не вміє); не було проведено огляду місця події; не було проведено слідчого експерименту для з'ясування механізму заподіяння тілесних ушкоджень
Отже, з урахуванням викладеного, оскаржувана постанова про закриття провадження є передчасною та підлягає скасуванню.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 376 Кримінального процесуального Кодексу України, слідчий суддя,--
Скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Скасувати постанову старшого слідчого СВ Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 27 червня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12018210190000249 від 1 червня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено о 9-й годині 45 хвилин 25 лютого 2019 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1