Справа № 0240/2458/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В. Суддя-доповідач: Граб Л.С.
19 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В.
позивача: ОСОБА_2
представника позивача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
В липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (Вінницького ПУПФУ Вінницької області), у якому просив:
-визнати протиправним рішення Вінницького ПУПФУ Вінницької області щодо відмови у здійсненні розрахунку пенсії, відповідно до ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із заробітної плати, вказаної у довідці №45-01/14 від 02.02.2018, виданої об'єднаним трудовим архівом Тиврівського району про нараховану заробітну плату за троботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в серпні 1987, починаючи з 02.02.2018;
-зобов'язати відповідача здійснити розрахунок пенсії, відповідно до ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із заробітної плати, вказаної у довідці №45-01/14 від 02.02.2018, виданої об'єднаним трудовим архівом Тиврівського району про нараховану заробітну плату за троботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в серпні 1987, починаючи з 02.02.2018.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясовання обставин справи, просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року скасувати та прийня ти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», тоді як позивач просив здійснити розрахунок пенсії, згідно статті 57 вказаного Закону.
14.01.2019 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, мотиви якого аналогічні тим, які викладнеі у відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні позивач і його представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС категорії 2 та отримує пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
02.02.2018 ОСОБА_2 звернувся до органу пенсійного фонду з заявою про перерахунок та виплату пенсії з врахуванням положень ст.57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом № К-40 від 19.04.2018 відповідач повідомив про відсутність підстав для застосування ч.1 ст.57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зокрема, звернув увагу позивача, що пенсія йому призначена за віком відповідно до ст.55 та обчислена відповідно до ч.1 ст.27 цього Закону.
Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, здійснюючи відповідні виплати позивачу у порядку та розмірах, встановлених ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законодавством України.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, вказує на таке.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Водночас, Законом України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону
Статтею 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» регламентовано, що у разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця,-середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.
Із вищевказаних норм слідує, що особі надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» або спеціальним- Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 185/3101/17 та Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі № 754/12072/14-а.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в період з 16.05.1987 по 19.08.1987 був зайнятий на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Разом з тим, як вбачається зі змісту листа № К-40 від 19.04.2018, відповідачем заява про перерахунок пенсії, відповідно до ст.57 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по суті не розглядалась. Вказаний лист фактично носить інформаційний характер щодо розміру пенсії, яка отримується позивачем та порядок її призначення.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що статтею 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію (ст. 58 зазначеного Закону) він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонду України, яке затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до абзацу третього частини другої статті 63 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підпункту 1 пункту 10 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, начальник управління керує діяльністю управління, персонально відповідає за виконання покладених на управління завдань. Таким чином від імені територіального органу Пенсійного фонду приймає рішення його начальник.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
Відповідно до 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, даними правовими нормами регламентовано порядок прийняття та підписання рішень пенсійного органу про призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший.
При цьому, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 вересня 2018 року у справі №573/2476/16-а та від 21 вересня 2018 року у справі №805/465/18-а.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем подано до Вінницького ПОУПФУ заяву про перерахунок пенсії відповідно до ст.57 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак відповідачем відповідного рішення по суті розгляду заяви не прийнято.
Отже, враховуючи те, що відповідачем не надано належних доказів розгляду заяви позивача від 02.02.2018 про перерахунок пенсії та прийняття рішення, відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то колегія суддів, застосовуючи приписи ч.2 ст.9 КАС України вважає, що ефективним способом захисту, порушних прав позивача буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду у встановленому порядку заяви позивача про перерахунок пенсії, відповідно до ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання Вінницького ПУПФУ розглянути вказану заяву.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що судом першої інстанції частково порушені норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи колегія суддів вважає, що слід скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 205, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо нерозгляду у встановленому порядку заяви ОСОБА_2 про перерахунок пенсії відповідно до ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням заробітної плати, отриманої в серпні 1987 за роботу на території радіоактивного забруднення.
Зобов'язати Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області розглянути заяву ОСОБА_2 про перерахунок пенсії відповідно до ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням заробітної плати, отриманої в серпні 1987 за роботу на території радіоактивного забруднення та винести відповідне рішення.
В решті позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 25 лютого 2019.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.