22 лютого 2019 року
Київ
справа №819/998/18
адміністративне провадження №К/9901/4165/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - управління ПФУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність управління ПФУ, яка полягала у відмові провести перерахунок пенсії по інвалідності третьої групи в розмірі відшкодування фактичних збитків внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як військовозобов'язаній особі, призваній на військові збори, у зв'язку зі зміною частини третьої статті 59 вказаного закону, згідно із пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210; зобов'язати управління ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії з 28 березня 2018 року, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 30 серпня 2018 року позов задовольнив.
До закінчення судового розгляду справи представник позивач подав заяву, щодо постановлення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3083 грн 50 коп.
Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 вересня 2018 року відмовив у постановленні запитуваного додаткового судового рішення.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу управління ПФУ задовольнив. Скасував рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року про задоволення позовних вимог та постановив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
Цим же рішенням апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду 10 вересня 2018 року залишив без задоволення.
ОСОБА_2 не погодився з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції і 08 лютого 2019 року подав касаційну скаргу про їх скасування.
Верховний Суд перевірив наведене в касаційні скарзі обґрунтування на користь задоволення заявлених у ній вимог, дослідив додані до скарги матеріали і дійшов висновку про таке.
Касаційна скарга подана з пропуском строку встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС). Скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку. Посилається на те, що копію оскарженого рішення отримав лише 21 січня 2019 року.
Оскаржене рішення суд апеляційної інстанції постановив 20 грудня 2018 року. Постанову суду скаржник отримав 21 січня 2019 року.
Касаційна скарга подана (здана на пошту) 08 лютого 2019 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини другої статті 329 КАС скаржник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Подання скаржником касаційної скарги за умов та з дотриманням строку, передбаченого частиною другою статті 329 КАС, дає підстави вважати причини пропуску строку поважними.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник оскаржує рішення судів попередніх інстанцій ухвалених за правилами спрощеного позовного провадження. Предметом розгляду цієї справи є оскарження фізичною особою дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії.
Частиною третьою статті 3 КАС передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 257 цього Кодексу визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
За пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Отже, оскільки касаційна скарга ОСОБА_2 подана на судові рішення, ухвалені у справі незначної складності, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС виняткових обставин немає, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить також скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року про відмову постановити додаткове судового рішення.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною другою статті 328 передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Судове рішення щодо відмови у прийнятті додаткового рішення, не є в переліку тих судових рішень, які відповідно до процесуального закону підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ухвалив:
Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: М.І. Гриців
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко