14 лютого 2019 року справа № 2340/4394/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.
представника відповідача Давиденка К.А. - за довіреністю,
представника третьої особи Щека А.П. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення (п. 22 протоколу № 37 від 06.04.2018) про відмову позивачеві у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, що настала внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше виплаченої суми, у відповідності до ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи, що настала внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше виплаченої суми, у відповідності до ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що під час проходження військової служби отримав травму, пов'язану із захистом Батьківщини, внаслідок чого 20.07.2016 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, а у подальшому 02.03.2018 ІІ групу інвалідності. Позивач зазначає, що у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги. Однак, усупереч вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою грошової допомоги, оформленим протоколом протоколу № 37 від 06.04.2018 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, що настала внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Ухвалою суду від 06.11.2018 відкрито спрощене провадження у справі за даним позовом, без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідачем 20.11.2018 надано до суду відзив, відповідно до якого вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки позивачеві групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, а тому права на одержання одноразової грошової допомоги позивач не має.
Ухвалою від 06.12.2018 постановлено розгляд адміністративної справи № 2340/4394/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з розгляду справи.
Ухвалою від 22.01.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 10 год. 00 хв. 14.02.2019.
Позивач у судове засідання не прибув, надавши 08.02.2019 до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якої позовні вимоги підтримує повністю.
Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 у період з 04.04.2011 по 22.06.2016 проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 №170 від 22.06.2016 ОСОБА_1 , водія відділення забезпечення Тальнівського районного військового комісаріату Черкаської області оперативного командування “Північ”, звільнено з військової служби у запас за пп. “б” ч. 6 (за станом здоров'я) ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 19.01.2016 Серія ЖИА № 000775, позивачу встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 15 % у зв'язку із пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини від 19.10.2015 на підставі акта оглдяу МСЕК № 145/5 від 19.01.2016.
На підставі вказаної довідки у зв'язку із встановленням 15 % втрати працездатності у відповідності до рішення засіданням комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України, оформленим протоколом від 25.03.2016 № 18, яке затверджено Міністром оборони України 29.03.2016 згідно з наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 позивачу призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 14 469 грн 00 коп.
Кошти в сумі 14 469 грн 00 коп. зараховані на картковий рахунок позивача 05.04.2016, що підтверджується відомістю №102 від 05.04.2016 на виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 12 ААА №530673 від 26.07.2016 під час проведення первинного огляду позивачеві 20.07.2016 встановлено до 01.08.2019 ІІІ групу інвалідності, яка пов'язана із захистом Батьківщини.
З матеріалів справи встановлено та визнається сторонами, що у зв'язку із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в сумі 217 500 грн 00 коп.
05 березня 2018 року позивачу було проведено повторний огляд МСЕК та за результатами огляду встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини. Групу інвалідності встановлено безтерміново з 02.03.2018.
У зв'язку з встановленням (зміною) іншої групи інвалідності позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою щодо отримання доплати до одноразової грошової допомоги.
06 квітня 2018 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 06.04.2018№37, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що згідно з ч.4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у разі зміни групи інвалідності доплата до одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, а позивачу групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Вважаючи, що відповідачем порушене право на соціальний захист та отримання належної грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності саме ІІ групи, яка настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч.1 статті 3 цього Закону останній поширюється зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.
Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців»).
Згідно з п.5 ч.2 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Крім того, пунктом 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІI групи.
Пунктом 3 цього ж Порядку визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до ч. 2, 4 статті 16-3 Закону у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згідно п.8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Разом з тим, згідно із Законом № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року ч.4 вказаної статті було доповнено п.2, яким встановлено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Як зазначалося вище, за наслідками визначення ступеня втрати професійної працездатності 19.01.2016 позивачу встановлено 15% ступеня втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у зв'язку з чим ОСОБА_1 виплачена грошова допомога у сумі 14 469 грн 00 коп. У зв'язку із встановленням 20.07.2016 позивачу ІІІ групи інвалідності йому була виплачена одноразова грошова допомога в сумі 217 500 грн 00 коп.
Після спливу дворічного терміну після встановлення ступеня втрати працездатності, встановленого вищевказаним Законом, а саме з 02.03.2018 за наслідками повторного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини.
Отже, позивачу встановлено вищу групу інвалідності (змінено) понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
При цьому вирішенні даного спору суд враховує, що Закон № 1774-VIII набув чинності з 01 січня 2017 року. Тобто, і станом на 05.03.2018 - час проходження повторного огляду МСЕК, і станом на 06.04.2018 - час відмови позивачу у призначенні грошової допомоги відповідачем, норма, на яку посилався відповідач як на підставу прийняття свого рішення набула чинності та діяла.
Таким чином, законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. В розглядуваному ж випадку дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу ступеня втрати працездатності та встановленням ІІ групи інвалідності минуло більше 2-х років.
Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строки реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено та чітко регламентовано, та позивач вже двічі скористався цим правом (у зв'язку із встановленням ступеня втрати працездатності та у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності), то позивач не має права на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після встановлення ступеня втрати працездатності.
Відтак, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.
З урахуванням наведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з вимогами ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються. Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 271, 272, 287, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03167, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судовий збір належить компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.02.2019.
Суддя С.О. Кульчицький