Справа № 120/3930/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
25 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року (повний текст якого складено у м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
у листопаді 2018 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_2 під час її перерахунку з 77 % від відповідних сум грошового забезпечення на 70 % від відповідних сум грошового забезпечення та у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_2 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 року протиправними; зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Вінницькій області перерахувати та виплачувати йому пенсію у розмірі 77 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018, здійснити виплату ОСОБА_2 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що йому була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". На підставі постанови КМУ від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, особам які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" позивачу перераховано пенсію, однак позивач вважає дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії з 77% до 70 % та виплати лише 50 % суми підвищення пенсії протиправними, необґрунтованими та такими, що суперечать нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403) щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) під час її перерахунку з 77 % на 70 % від відповідних сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2 в розмірі 77 % від відповідних сум грошового забезпечення. Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_2 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 01.01.2018 по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому пенсії в розмірі 77% від відповідних сум грошового забезпечення за вислугу років. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції щодо відмови в частині позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає доводи щодо протиправності виплати йому лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
18 січня 2019 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення від представника позивача щодо врахування при вирішення даної справи постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 по справі 802/1667/18-а та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі 826/3858/18. Розгляд справи просив провести за відсутності позивача та його представника.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
З урахуванням вимог п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, позивачу призначена пенсія за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ зі змінами у розмірі 77% грошового забезпечення, що підтверджено розрахунком пенсії за вислугу років.
Позивач перебуває на обліку та отримую пенсію за вислугу років в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01 2018, у зв'язку з чим основний розмір пенсії позивача склав 70% грошового забезпечення і здійснює виплату 50% суми підвищення пенсії.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 %, а потім - 70 % грошового забезпечення не стосуються при перерахунку вже призначеної пенсії, а відтак при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Водночас, дії відповідача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням 50 % суми підвищення пенсії з 01.01.2018 не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови № 103, що кореспондується з приписами ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови порядку виплати пенсії.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Положеннями ст. 63 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Таким чином, приписами вказаного Закону, Кабінету Міністрів України було надано повноваження визначати порядок та умови перерахунку пенсії, які призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Згідно зі ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
На виконання ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова від 21 лютого 2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 (далі - Постанова № 103).
Зазначена Постанова № 103 є нормативно-правовим актом, який з огляду на положення ч. 4 ст. 63 Закону №2262 є обов'язковим у застосуванні органами пенсійного фонду при здійсненні обчислення перерахунку та виплати пенсії відповідній категорії осіб, на яких спрямована дія цієї постанови.
Пунктом 1 Постанови №103 передбачено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року (п. 2 Постанови № 103).
Оцінюючи доводи апелянта стосовно протиправності дій відповідача, які полягають у виплаті йому лише 50% суми підвищення пенсії після проведеного перерахунку, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та Постанови № 103 (а.с. 16).
Відповідно до зазначеного перерахунку Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.01.2018 виплачує позивачу пенсію у розмірі 7258,29 грн. за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, оскільки розмір попередньої пенсії становив 5266,08 та підвищення 1992,21 (50% від 3984,42).
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу не мав правових підстав не врахувати та не застосовувати до спірних правовідносин положення норм ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та Постанови КМУ 103 та у інший спосіб здійснювати виплату перерахованої пенсії.
Також суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що наведена Постанова КМУ №103 від 21.02.2018 у встановленому законом порядку такою, що суперечить Конституції України або вимогам закону не визнавалась та не скасовувалась, а відтак є діючою та такою, що підлягає обов'язковому застосуванню в межах спірних правовідносин.
Зокрема, Постанова № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Вказана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 02.05.2018 року по справі №818/1076/18.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача при проведенні перерахунку та виплати пенсії, оскільки такий перерахунок проведено на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 № 103, яка на даний час є чинною, та такою, що кореспондується з приписами ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII в частині наданого уряду права встановлювати такі умови перерахунку пенсії.
Крім того, апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що порядок виплати пенсії відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 є незаконним та звужує конституційні права та гарантії, порівняно із тими, що існували до прийняття даної постанови, з огляду на наступне.
Так, за змістом частини першої статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року № 794-VII акти Кабінету Міністрів України (постанови і розпорядження) є обов'язковими для виконання.
Крім того, Кабінет Міністрів України у постанові № 103 не відмовився від взятого Державою зобов'язання перерахунку та виплати пенсії відповідним категоріям осіб, не позбавив їх права на отримання перерахованого відповідного розміру пенсії, а лише змінив порядок виплати заборгованості, що виникла у зв'язку із таким перерахунком, відстрочивши та розстрочивши її, а тому вважає, що порядок виплати пенсії, встановлений цією постановою Уряду, цілком відповідає вимогам чинного законодавства та положенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
У рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд з прав людини став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У пункті 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116).
У рішенні від 02.03.1999 року N 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, норми чинного законодавства України та судова практика Європейського суду з прав людини допускають зміну Урядом механізму реалізації соціально-економічних прав громадян за умови збереження таких прав.
Стосовно ж посилань апелянта на скасування п.п. 1, 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі 826/3858/18, то суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі № 826/3858/18, а відтак рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року не набрало законної сили, а відтак не може враховуватися колегією суддів при вирішенні даної справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів вказує на те, що відповідач, виплачуючи 50 % суми підвищення пенсії позивачу, визначеного станом на 1 березня 2018 року, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а відтак відсутні підстави для зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з 01.01.2018, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про часткове задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального та процесуального права, в той час як доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 25 лютого 2019 року.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.