22 лютого 2019 року
Київ
справа №824/317/18-а
адміністративне провадження №К/9901/1688/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П., Шипуліної Т.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 824/317/18-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати: рішення від 26.03.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 4964,47 грн.; вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску від 26.03.2018 року на суму 9929,04 грн.; податкове - повідомлення рішення від 26.03.2018 року за грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 6830,20 грн.; податкове - повідомлення рішення від 26.03.2018 року на суму 641,63 грн. за грошове зобов'язання зі сплати військового збору; податкове - повідомлення рішення від 26.03.2018 року на суму 510,00 грн. штрафу.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року позов задоволено.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що оцінюючи письмові докази, що містяться в матеріалах справи за критеріями їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що у своїй сукупності такі докази дають змогу дійти висновку, що відповідачем не доведено факту порушень позивачем вимог чинного законодавства під час оформлення трудових відносин з найманими працівниками. Крім того, порушення, які зафіксовані в акті перевірки від 27.02.2018 року підтверджено лише письмовими поясненнями, між тим, норми діючого законодавства з питань оподаткування, не передбачають права контролюючого органу на відображення у актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак, і донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів іншими доказами.
Не погодившись із рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 824/317/18-а відповідач подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року касаційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору за подання касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду контролюючий орган надіслав до суду платіжне доручення № 87 від 04.02.2019.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що оцінюючи письмові докази, що містяться в матеріалах справи за критеріями їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що у своїй сукупності такі докази дають змогу дійти висновку, що відповідачем не доведено факту порушень позивачем вимог чинного законодавства під час оформлення трудових відносин з найманими працівниками. Крім того, порушення, які зафіксовані в акті перевірки від 27.02.2018 року підтверджено лише письмовими поясненнями, між тим, норми діючого законодавства з питань оподаткування, не передбачають права контролюючого органу на відображення у актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак, і донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів іншими доказами.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 824/317/18-а.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: підписІ.А. Васильєва
підписВ.П. Юрченко
підписТ.М. Шипуліна