20 лютого 2019 року№ 857/2296/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,
при секретарі судового засідання - Смидюк Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2018 року у справі №813/2239/18 (суддя Сакалош В.М., рішення ухвалене о 12/09 год м.Львів, повне судове рішення складено 13 вересня 2018 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання незаконним рішення, зобов'язання вчити дії, -
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ, ПФУ відповідно) в якому просив:
визнати незаконним рішення Галицького об'єднаного управління ПФУ м.Львова (далі - ОУПФ) від 27.11.2017 №11058/0414 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 26.01.1991 №10, 11.03.1994 №162 та 16.01.2003 №36 (далі - Список №2);
зобов'язати ОУПФ призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) з 27.11.2017.
17.07.2018 у підготовчому судовому засіданні проведено заміну відповідача з ОУПФ на ГУ.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2018 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги наводячи окремі обставини справи вказує, на те, що позивач звернувся до органу ПФУ без дотримання вимог «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління ПФУ 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1), подавши заяву про призначення пенсії довільної форми, тому відповідачем не приймалось рішення щодо призначення пенсії. Натомість листом від 27.11.2017 №11058/04-14 (далі - Лист) позивачу надано відповідь щодо порушених ним питань в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян». Таким чином, апелянт стверджує, що Лист не є правовим актом індивідуальної дії в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. У ньому лише повідомлено про необхідність до оформлення поданих документів та зазначено, що після подання необхідних документів органом ПФУ буде розглянуто питання щодо можливості призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача є протиправними і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Такі висновки суду першої інстанції є вірними, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що у зв'язку з досягненням 57-ми річного віку позивач 06.11.2017 звернувся до ОУПФ із заявою та відповідними додатками на 16 арк, в якій просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, з огляду на наявність необхідного трудового стажу на посадах які містяться у Списку №2 (електрозварювальник ручної електродугової (дугової) зварки на автоматичних і напівавтоматичних машинах (а.с.150-167).
У відповідь на вказану заяву ОУПФ Листом з посиланням на відсутність уточнюючих довідок згідно пункту 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637, та наказів про атестацію робочого місця, робота на якому мала місце після 21.08.1992, а також тим, що не зазначено характер зварювальних робіт, виконуваних заявником, повідомило ОСОБА_1, що порушене ним питання щодо наявності підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 розглядатиметься за умови подання ним документів, які підтверджують особливий характер роботи та шкідливі умови праці (а.с.13-15).
Не погоджуючись із такою позицією ОУПФ та вважаючи викладене у Листі рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Зі змісту частини третьої статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із преамбули Закону №1788-XII (в редакції, чинній на час звернення за призначенням пенсії) видно, що положення цього Закону застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 17.11.2005 №3108-IV.
Згідно із абзацом першим пункту 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час звернення із заявою про призначення пенсії; далі - Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII.
Підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
Вказані положення повністю кореспондуються із нормами пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Враховуючи наведене необхідно зауважити, що на час звернення позивача із заявою до ОУПФ порядок призначення та визначення розміру пенсії здійснюється за нормами Закону №1058-IV, а норми Закону №1788-XII, зокрема пункт «б» статті 13 встановлює лише умови за яких в особи виникає право щодо призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 10 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Порядок №383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ, пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Звідси, слід зробити висновок, що Законом №1788-ХІІ та Порядком №637 затверджено, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж для призначення пенсії - є трудова книжка. Якщо її немає, або в ній відсутні свідчення, що визначають право на пільгову пенсію, можуть бути витребувані уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно записів в трудовій книжці від 16.03.1981 серії НОМЕР_1 (далі - Трудова книжка) з 28.07.1977 по 10.07.1980 працював зварником та електрозварником третього розряду у Виробничому об'єднанні «Львівхімсільгоспмаш», з 12.05.1981 по 06.09.1981 електрозварником 4 розряду Львівського заводобудівельного комбінату «Главльовпромстрой», з 24.11.1981 по 01.03.2007 електрозварником СУ-605 тресту «Укргідроспецбуд» (згодом Дочірнє підприємство «Львівського спеціалізованого управління №605 Товариства з обмеженою відповідальністю «Західспецбуд» (далі - ЛСУ, ТОВ відповідно), з 01.03.2007 по 30.04.2007, 03.05.2007 по 14.11.2013 газоелектрозварником в ТОВ та ЛСУ, а також з 12.06.2015 по 05.05.2016, 25.01.2017 і до сьогодні працює на посаді електрогазозварника будівельної дільниці Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» (далі - ТОВ-1; а.с.16-17 зворот).
Із Листа ОУПФ вбачається, ним не визнається період роботи ОСОБА_1 за період з 24.11.1981 по 30.04.2007, оскільки згідно довідки ТОВ від 03.10.2016 №9 атестація робочих місць за період з 1992 по 2007 роки не проводилась. Крім того, пенсійним органом вказано, що у довідці ТОВ від 30.12.2016 №13 (далі - Довідка №13), яка підтверджує особливий характер роботи слід відображати період з 24.11.1981 по 21.08.1992, всупереч цьому у ній вказано періоди роботи за Списком №2 від 22.08.1956 №1173 лише по 31.12.1991, що чинним законодавством не передбачено.
Слід зазначити, що у Списку №2 від 22.08.1956 №1173, у період роботи позивача до 26.01.1991 (дата набрання чинності списків, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10) відсутня професія «газоелектрозварника» чи «електрогазозварника». Проте у постанові Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 до Списків №2 в Розділі ХХХІІ «Загальні професії» віднесені посади «електрозварників та їх підручних» і «газозварників та їх підручних».
Згідно роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС від 02.04.1976 №5/8 порядок застосування Списків №1 та №2, передбачає в тих випадках, коли в Списках №1 і №2 передбачені працівники, які виконують певні роботи, то правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються всі працівники, постійно зайняті на цих роботах, незалежно від найменування їх професії.
Пунктом 3 Порядку №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що позивач перебуваючи на посаді «електрозварника» в тому числі в період з 24.11.1981 по 21.08.1992, виконував роботу, яка передбачена Списком №2, у шкідливих умовах праці, а тому підстави для не врахування періодів його роботи на таких до пільгового стажу відсутні.
Покликання апелянта на те, що Довідка №13 не може прийматися до уваги при визначенні права позивача на пенсію, оскільки у ній не відображено періоди роботи до 21.08.1992, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, так як недоліки в оформленні певних документів чи відсутність відповідних документів, не можуть бути підставою для позбавлення особи права на належну їй пільгову пенсію, якщо із інших даних, зокрема трудової книжки та наявних архівних документів, свідчень, доступних джерел та логічних умовиводів, вбачається наявність усіх обставин для цього.
Більше того, посада електрозварника, на якій позивач продовжував працювати, в подальшому відносилася також до Списку №2 від 26.01.1991 №10:
у розділі XXXІII «Общие профессии» передбачалися посади «газосварщики (23200000-11620)»; «электрогазосварщики, занятые на резке и ручной сварке, на полуавтоматических машинах, а также на автоматических машинах с применением флюсов, содержащих вредные вещества не ниже 3 класса опасности (23200000-19756)»; «электросварщики на автоматических и полуавтоматических машинах, занятые сваркой в среде углекислого газа, на работах с применением флюсов, содержащих вредные вещества не ниже 3 класса опасности, а также на полуавтоматических машинах (23200000-19905)»; «электросварщики ручной сварки (23200000-19906)»;
Списку №2, від 11.03.1994 №162:
у розділі ХХХІІІ «Загальні професії» передбачено професії електрозварника ручного зварювання (23200000-19906), газозварника (23200000-11620), електрогазозварників, зайнятих на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки (23200000-19756);
Списком №2 від 16.01.2003 №36:
у розділі ХХХІІІ «Загальні професії» передбачено наступні посади (позиція 33): електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах; електрозварники ручного зварювання.
Що ж до періоду роботи позивача з 13.03.1979 по 10.07.1980, 12.05.1981 по 06.09.1981 апеляційний суд зазначає наступне.
За змістом пункту 20 Порядку №637 (в редакції, чинній на час подання заяви про призначення пенсії) у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Стосовно періоду роботи ОСОБА_1 на посаді електрозварника та газоелектрозварника у ЛСУ та ТОВ з 23.08.1992 по 30.04.2007 та з 03.05.2007 по 14.11.2013, то обґрунтованими є доводи скаржника щодо неможливості врахування таких до пільгового стажу, оскільки сторонами не надано, а апеляційним судом не здобуто доказів того, що на вказаних підприємствах у відповідні періоди проводилась атестація робочого місця за займаною позивачем посадою.
До того ж у довідці ТОВ від 31.10.2016 №9 зазначено, що атестація робочих місць у Львівському СУ-605 тресту «Укргідроспецбуд» за період 1992-2007 роки не проведена (а.с.21).
Так, відповідно до пункту 4.5 Порядку №383, якщо атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності «Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок та Постанова №422 відповідно). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання Постанови №442 «Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41.
Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції додатково встановлено та підтверджено надісланими ТОВ-1 документами, що ОСОБА_1 у період з 12.06.2015 по 05.05.2016 та з 25.01.2017 по даний час обіймає посаду електрогазозварника будівельної дільниці. Щодо цієї посади було проведено атестацію умов праці та протоколом засідання атестаційної комісії від 27.05.2014 №1 визначено, що електрогазозварники зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах із застосовуванням флюсів не нижче 3-го класу небезпеки відносяться до списків виробництв робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 16.01.2003 №36 Розділу ХХХІІІ «Загальні професії» (у всіх галузях господарства) Позиція 33). Також ТОВ-1 надано довідку про заробітну плату та додаткові виплати, які проводились працівнику ОСОБА_1 на основі оборотно-сальдової відомості ТОВ (а.с.168-180).
Оскільки посада, яку займає позивач у ТОВ-1 атестована, то періоди роботи з 12.06.2015 по 05.05.2016 та з 25.01.2017 по 06.11.2017 (дата звернення за пенсією) враховуються до пільгового стажу роботи.
В підсумку, враховуючи усе вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що періоди роботи позивача з 24.11.1981 по 21.08.1992, 12.06.2015 по 05.05.2016, 25.01.2017 по дату звернення із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах (06.11.2017) є такими, які підлягають зарахуванню до пільгового стажу та дозволяють здійснити призначення пенсії за Списком №2 відповідно до пункту «б» Закону №1788-ХІІ.
Однак, одночасно, апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Зазначена норма кореспондується з пунктом 1 Порядку №22-1.
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 визначено перелік документів, необхідних для призначення пенсії.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3 до Порядку №22-1).
Зазначеним додатком встановлено форму заяви, з якою має звертатися особа, яка просить про перерахунок її пенсії.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Згідно пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ.
На підставі аналізу наведених норм, апеляційний суд дійшов висновку про те, що при зверненні з заявою до органу пенсійного фонду про призначення пенсії, такий орган у першу чергу перевіряє правильність оформлення заяви. У випадку невірного оформлення заяви, орган пенсійного фонду повідомляє про це заявника.
У разі встановлення факту, що заява про призначення пенсії оформлена вірно та відповідає додатку 3 до Порядку №22-1, орган пенсійного фонду перевіряє зміст і належне оформлення доданих до заяви документів та у разі виявлення недоліків надає строк в межах до трьох місяців на їх усунення.
Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до ОУПФ із заявою про розгляд документів для призначення пенсії на пільгових умовах складеною у довільній формі.
Однак, ОУПФ отримавши цю заяву, та даючи на неї відповідь у формі Листа не вчиняв дій щодо перевірки форми і змісту заяви про призначення пенсії. Також у Листі не наведено жодної згадки про те, що заява позивача не відповідає встановленій формі. У ньому, вказувались лише обставини за яких орган ПФУ не може зарахувати до пільгового стажу періоди роботи, що наведені у доданих ним документах Трудовій книжці, довідках.
Водночас, обставини щодо неможливості зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 окремих періодів його роботи на перелічених вище займаних посадах, що дають право на призначення пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ спростовуються встановленими та підтвердженими у розглядуваній справі обставинами під час судового розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відтак, судом апеляційної інстанції встановлено, що на час звернення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивач досяг 57 років, його загальний трудовий стаж перевищував 35 років, пільговий стаж становив більше 12 років та шість місяців, що підтверджується записами в трудовій книжці та матеріалами справи.
Враховуючи вище наведене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції за якими позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2018року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя В. Я. Качмар
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 25 лютого 2019 року.