22 лютого 2019 року м. Ужгород№ 260/72/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Костелей І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1Р.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), яким просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зниження відсотку грошового забезпечення з 90 відсотків до 70 відсотків при перерахунку пенсії; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 90 % від грошового забезпечення; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та проводити виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90 % грошового забезпечення та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії, з моменту зниження відсотку грошового забезпечення - з 01.01.2018 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок суми невиплаченої частини пенсії внаслідок протиправного зниження у 2018 році розміру відсотку грошового забезпечення з 90 % до 70 % - з 01.01.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.01.2016 року ГУ ПФУ в Закарпатській області, відповідно до Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", позивачеві призначено пенсію за вислугу років (35 років) у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення. 27.11.2018 року ГУ ПФУ в Закарпатській області надіслало позивачеві лист № 522/К-99-01 про те, що при розрахунку граничної суми підвищення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, ГУ ПФУ в Закарпатській області безпідставно знизило відсотковий розмір пенсії з 90 % до 70 % грошового забезпечення, що призвело до невірного визначення розміру пенсії. 05.12.2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою провести розрахунок розміру підвищення пенсії виходячи з визначення його максимального розміру 90 % від грошового забезпечення, втім, листом відповідача від 20.12.2018 року, позивачеві відмовлено в перерахунку у зв'язку з тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення, на підставі Закону України від 27.03.2014 року № 1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким було внесено зміни до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та яким визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Зменшення пенсії до 70 % за вказаним Законом, тобто, застосування норми щодо максимального відсотка пенсії, яка діє на дату перерахунку, а не норми, яка діяла на час первісного призначення пенсії, на думку позивача, є протиправним.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає, що пенсійним органом правомірно проведено з 01.01.2018 року перерахунок пенсії позивача із розрахунку 70% грошового забезпечення, оскільки з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" перерахунок раніше призначених пенсій здійснено з 01.01.2018 року за нормами законодавства, чинного на момент перерахунку. Окрім того, вважає, що ГУ ПФУ в Закарпатській області не приймало рішень про відмову у перерахунку пенсії позивача, Дана обставина свідчить про безпідставність позовних вимог, оскільки, надані позивачу відповіді на його звернення не набувають статусу рішення в розумінні п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України та не можуть бути оскарженими в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1 31.12.2005 року був звільнений за вислугою років у відставку. Перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ з 01.01.2006 року.
Відповідно до розрахунку на призначення пенсії, ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу 35 років в розмірі 90 % грошового забезпечення.
Згідно з наявним в матеріалах справи документом з пенсійної справи позивача "Перерахунок пенсії", складеним 01.05.2018 року, при перерахунку пенсії з 01.01.2018 року основний розмір пенсії визначено з розрахунку 70 відсотків грошового забезпечення.
Листом від 20.12.2018 року № 557/К-99-01 на заяву позивача від 05.12.2018 року ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило ОСОБА_1 про те, що згідно з постановою Кабінетом Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", здійснено перерахунок його пенсії з урахуванням норми ст. 13 Закону в редакції, що діє на час проведення перерахунку.
Вважаючи дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо зменшення розміру пенсії з 90 до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку протиправними та такими, що порушують його конституційні права, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, регулюється нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон).
Відповідно до преамбули цього Закону, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 13 Закону регламентовано порядок визначення розміру пенсії за вислугу років. Так, відповідно до п. а) ч. 1 зазначеної статті (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права на пенсію), пенсії за вислугу років призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною 2 ст. 13 Закону (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права на пенсію) передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1- 95 процентів, до категорій 2 і 3 - 90 процентів.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 року № 3591-IV ч. 2 ст. 13 Закону викладено в наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1- 100 процентів, до категорії 2- 95 процентів".
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
В подальшому, відповідно до Закону України від 27.03.2014 року № 1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014 року, було внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону, де число "80" замінили на число "70" (максимальний розмір пенсії).
Провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що положення статті 13 Закону, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70 відсотків грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014 року (дати набрання чинності відповідної редакції Закону), та стосуються саме питань призначення пенсії, а не її перерахунку, оскільки до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави саме перерахунку пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи та заявлених позовних вимог, позивач оскаржує дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії з розрахунку 70% грошового забезпечення.
Нормами ст. 63 Закону врегульовано порядок здійснення перерахунку раніше призначених пенсій, так, відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова). При цьому, при здійсненні такого відповідачем застосовано не тільки новий розмір грошового забезпечення, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 (як передбачено Постановою), але й змінено розмір відсоткового співвідношення до грошового забезпечення, встановленого ст. 13 Закону.
Суд вважає такі дії органу Пенсійного фонду України протиправними з огляду на наступне.
Положеннями п. 1 Постанови встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом до 01 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Окрім того, п. 1 Постанови врегульовано порядок здійснення таких виплат.
Разом з тим, Постанова жодним чином не регламентує відсоткове співвідношення розміру пенсії та грошового забезпечення. Розмір пенсії військовослужбовцям визначається виключно нормами Закону.
Суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців орган Пенсійного фонду України має застосовувати норму, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, оскільки її призначення та перерахунок є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а тому внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Зазначеного висновку дійшов також Верховний Суд в постанові від 04.02.2019 року у справі № 240/5401/18.
Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Постанови КМУ № 704 відповідно до ст.63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Норми ст. 58 Конституції України закріпили принцип незворотності дії в час законів та інших правових актів, відповідного до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Цей принцип належить розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, а дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.
Імперативність даної норми, з метою застосування до спірних правовідносин, полягає в тому, що зміна розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, та інших осіб, згідно з положеннями Закону, не може мати наслідком скасування вже призначеного пенсіонеру відсоткового співвідношення пенсії до грошового забезпечення у розмірі 90 %, з якого і повинен бути проведений відповідний перерахунок.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
В рішенні від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 року №5-рп/2005, від 29.06.2010 року №17-рп/2010, від 22.12.2010 року №23-рп/2010, від 11.10.2011 року №10-рп/2011).
Більше того, право на мирне володіння кожною фізичною або юридичною особою своїм майном гарантується також ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у Рішенні "Суханов та Ільченко проти України" (Рішення від 26.09.2014 року) зауважив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).
Провівши аналіз обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 року та безпідставної відмови у перерахунку такої.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення суд зазначає наступне.
У своєму рішенні від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.
Враховуючи протиправність дій відповідача щодо безпідставного зменшення розміру пенсії позивача, з метою ефективного захисту порушеного права суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн. (що підтверджується квитанцією № 0.0.1240959249.1 від 17.01.2019 року), який підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 19, 72, 77, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код 20453063) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо зменшення розміру пенсії з 90 до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року у розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_2