18 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/4593/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сапіги В.П.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участі секретаря судових засідань Герман О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Дорошенка Н.О., в м. Рівне, повний текст виготовлено 12.10.2018р у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
18.04.2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про скасування наказу №2-дс від 02.02.2018р., поновлення на посаді начальника митного поста "Рівне-центральний" Рівненської митниці ДФС та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом Державної фіскальної служби України № 2-дс від 02.02.2018 на підставі ст.ст. 65, 66 та 77 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 до нього за порушення Присяги державного службовця у частині несумлінного виконання посадових обов'язків, пов'язаних із організацією роботи підпорядкованих посадових осіб, що призвело до недотримання ними вимог законодавства з питань державної митної справи при митному оформлені т/з, зокрема, пункту 2 частини 2 ст. 52, пункту 7 частини 3 ст. 64 Кодексу, наказу Мінфіну від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 № 651, безпідставно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено з тих підстав, що під час дисциплінарного провадження щодо позивача обставини справи не були встановлені повно та достовірно, виявлені порушення не підтверджені документально, ґрунтуються на припущеннях, а відтак висновок відповідача щодо наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку не може бути визнаний обґрунтованим.
З даним рішенням суду першої інстанції не погодилась сторона відповідача, яка вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми матеріального та процесуального законодавства, що призвело до прийняття рішення, яке ґрунтується на неналежних доказах, а тому просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі сторона відповідача покликається на аналогічні доводи зазначені у відзиві на позовну заяву, зокрема ставить акцент на те, що суд першої інстанції недотримався вимог ст.123 КАС України, оскільки до даних правовідносин необхідно застосовувати положення ч.2 ст.78 Закону України «Про державну службу» .
Окрім цього відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не пристав на наведені у відзиві доводи щодо порушення посадовими особами митного поста "Рівне-центральний" Рівненської митниці ДФС вимог пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України, а саме не проводилась належним чином перевірка поданих декларантами відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, та пункту 7 частини 3 статті 64 Митного кодексу України, яким передбачено, що митна вартість не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості та інше.
Сторона позивача не скористалось своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони не з'явились в судове засідання, хоча такі були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
ОСОБА_2 з 1997 року проходив службу в митних органах на різних посадах. Наказом Державної фіскальної служби України від 13.04.2016 № 13 ОСОБА_2 призначений на посаду начальника митного поста "Рівне-центральний" в порядку переведення, як такий, що успішно пройшов стажування. Наказом ДФС України від 28.04.2016 № 1538-0 присвоєно чергове спеціальне звання радник податкової та митної справи І рангу. Зазначені обставини стверджуються відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_2, а також відображені в біографічній довідці позивача.
Присягу державного службовця ОСОБА_2 склав 15.04.1997.
Наказом Державної фіскальної служби України від 02.02.2018 № 2-дс на підставі вимог ст.ст. 65, 66 та 77 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" до начальника митного поста "Рівне-центральний" Рівненської митниці ДФС ОСОБА_2 за порушення Присяги державного службовця у частині несумлінного виконання посадових обов'язків, пов'язаних із організацією роботи підпорядкованих посадових осіб, що призвело до недотримання ними вимог законодавства з питань державної митної справи при митному оформленні т/з, зокрема, пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 7 частини 3 статті 64 Кодексу, наказу Мінфіну від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 № 651, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.
19.03.2018р. ОСОБА_2 вручено копію оскаржуваного наказу, внесено запис в трудову книжку та проведено розрахунок з останнім.
Колегія суддів при прийнятті рішення у даній справі звертає увагу на наступні доводи апеляційної скарги, погоджуючись з такими.
Рівненським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі №817/1087/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 щодо визнання протиправним та скасування наказу ДФС України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 2-дс від 02.02.2018, поновлення позивача на посаді начальника митного поста «Рівне- центральний» та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного сулу поважними.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст.73 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії «А» до суду, а категорій «Б» і «В» - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду.
Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.
Таким чином, вищезазначеною нормою встановлено спеціальні строки для звернення державних службовців категорій «Б» і «В» до суду за оскарженням рішення про накладення на них дисциплінарного стягнення.
Відносно позивача винесено наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 2-дс від 02.02.2018, який отриманий ним 19.03.2018 року.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом лише 18.04.2017 року.
Згідно ст. 123 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Враховуючи наведене, оскільки позивачем пропущено встановлений статтею 78 Закону України «Про державну службу» строк звернення до суду, причини поважності пропуску встановленого строку позивачем не наведено, 13.07.2018 представником відповідача Державної фіскальної служби України подано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду.
Відмовляючи у задоволенні клопотання представника відповідача, судом зазначено в ухвалі від 13.08.2018 року: «Суд вважає встановлення законодавцем можливості звернення до адміністративного суду з позовом в межах строку, встановленого КАС України або іншими законами, не дає підстав для застосування 10-денного строку, встановленого ст.78 Закону України «Про державну службу», як строку звернення до суду з позовом.
На думку суду, ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк».
Таким чином, висновки суду грунтуються не на конкретних нормах законодавства, а на припущеннях та власному тлумаченні норм права. Внаслідок вказаного порушення судом не залишено позов без розгляду, а в порушення вказаних вище норм КАС України здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Частиною 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» визначено, що дисциплінарним проступком є, серед іншого, порушення Присяги державного службовця.
Згідно п.4 ч.1 ст.66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби.
Статтею 77 вищезазначеного Закону встановлено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
В силу ст.78 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії «А» до суду, а категорій «Б» і «В» - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду.
Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.
Таким чином, вищезазначеною нормою встановлено спеціальні строки для звернення державних службовців категорій «Б» і «В» до суду за оскарженням рішення про накладення на них дисциплінарного стягнення.
Відповідно до пункту 1 позовних вимог позовної заяви від 18.04.2018 року ОСОБА_2 просить скасувати наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 2-дс від 02.02.2018, який отриманий ним 19.03.2018 року.
А отже, предметом оскарження є рішення про накладення дисциплінарного стягнення в розумінні ст.78 Закону України «Про державну службу» для оскарження якого законодавець встановив спеціальний строк - 10 днів.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 2-дс від 02.02.2018 лише 18.04.2017 року, через 30 днів після ознайомлення з ним.
Клопотання щодо поновлення пропущеного позивачем 10 денного строку на оскарження наказу позивачем не подавалося.
Судом не виконано вимоги ст. 123 КАС України щодо залишення адміністративного позову без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Верховний Суд України в своїх рішеннях неодноразово висловлював позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а інше законодавство піддягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
В даному випадку підлягають застосуванню положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 року, оскільки саме цим Законом врегульовано спірні правовідносини.
Отже, суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог не надав належної оцінки спірним правовідносина та прийняв таке в порушення вимог ст.123 КАС України.
Відповідно до п.3 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги підставними, та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, скасувати рішення суду та позовну заяву залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122,123,308, 310, 315, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.
Скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі №817/1087/18 та залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. П. Сапіга
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 25.02.2019.