Справа № 0640/3864/18
Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва Вікторія Анатоліївна
Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.
19 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьменко Л.В.
суддів: Шидловського В.Б. Іваненко Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року (ухвалу постановлено 20 грудня 2018 року суддею Панкеєвою В.А., в м.Житомир, час та дата складання повного тексту ухвали - не зазначено) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними,
24 липня 2108 року Державне підприємство "Лугинське лісове господарство" звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви від 07.11.2018 про зміну предмету позову, просило визнати протиправними дії Одеської митниці Державної фіскальної служби по затримці та переогляду вагонів №60438710, №60399037, №68779875, №65332660 з вантажем "деревина паливна" на залізничній станції "Кучурган" Одеської митниці Державної фіскальної служби; визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області по затримці та переогляду вагонів №60438710, №60399037, №68779875, №65332660 з вантажем "деревина паливна" на залізничній станції "Кучурган", та бездіяльність щодо невідшкодування витрат, пов'язаних з таким переоглядом (а.с.5-11 т.1, 25-32 т.2).
В ході розгляду справи судом першої інстанції представник Одеської митниці Державної фіскальної служби подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду з підстав закінчення строків звернення до суду. В заяві зазначив, що позивач вчасно дізнався про затримку вагонів, об'єктивних причин для пропуску строку оскарження дій відповідача не було. Вказує, що державне підприємство "Лугинське лісове господарство" 26.06.2017 дізналось про затримання вагонів. В рішенні господарського суду Житомирської області від 29.05.2018 у справі №906/167/18 за позовом ПАТ"Українська залазниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до державного підприємства "Лугинське лісове господарство" зазначено, що для засвідчення факту простою вагонів працівниками станції Кучурган складені акти загальної форми №70к1 від 16.06.2017. Про факт затримки вагонів, станція Кучурган інформувала вантажовідправника через станцію відправлення Лугини, шляхом відправлення телеграми №7 від 26.06.2017.
Позивач 7 листопада 2018 року подав до суду першої інстанції клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку. В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що дізнався про порушення своїх прав лише 19.03.2018 після отримання ухвали господарського суду Житомирської області від 16.03.2018 про відкриття провадження у справі за позовною заявою про стягнення коштів за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у затриманих вагонах. Стверджує, що для заявлення позову недостатньо було виявити сам факт затримки для переогляду, оскільки до можливих збитків призвела необґрунтована тривалість такої затримки.
06 грудня 2018 року представник Головного управління Національної поліції в Одеській області подав до суду першої інстанції клопотання про залишення без розгляду позову в частині визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Одеській області по затримці та переогляду вагонів №60438710, №60399037, №68779875, №65332660 з вантажем "деревина паливна" на залізничній станції "Кучурган" та бездіяльності щодо невідшкодування витрат, пов'язаних з таким переоглядом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання державного підприємства "Лугинське лісове господарство" про визнання причин пропущення строку звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку. А заяви Одеської митниці Державної фіскальної служби та клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено.
Вказаною ухвалою суду першої інстанції позовну заяву державного підприємства "Лугинське лісове господарство" до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними залишено без розгляду.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги обставини, що мають значення для справи та зроблено помилковий висновок про дату початку перебігу строку звернення до суду. Скаржник вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.
У відзиві на апеляційну скаргу Одеська митниця Державної фіскальної служби просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
В судове засідання сторони не прибули, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Залишаючи позовну заяву позивача без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позов подано з порушенням строку звернення до суду, а вказані в заяві про поновлення строку звернення до суду обставини є неповажними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Так, в силу приписів ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Необхідно зазначити також, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Колегія суддів виходить з того, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Крім того, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, і пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зі змісту відвантажувальних специфікацій суди встановили, що позивачем здійснено завантаження лісопродукції на станції Лугини 07.06.2017, вагони №60438710, №60399037 та 08.06.2017 вагони №68779875, №65330660 (а.с.18-21 т.1).
Відповідно до акту від 16.06.2017 №70 к1 Одеська митниця розпочала митний огляд вагонів на ділянці митного контролю (а.с.42 т.1).
Огляд вагонів було здійснено на підставі листа Головного управління Служби безпеки України в Одеській області від 16.06.2017 та доручення на проведення огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2017 №65/4-5486 (а.с.112 т.1).
Переогляд вагонів здійснено на підставі рішення Одеської митниці ДФС про здійснення переогляду від 06.07.2017 №7037/15-70-20-04 (а.с.110 т.1).
Вагони простоювали на станції Кучурган до 2 вересня 2017 року, про що станцією складено акт загальної форми №137 к1 від 02.09.2017, затримка становить 1873 в/ч та нараховано належні платежі за затримку (а.с.43 т.1).
Колегія суддів зазначає, що позовна заява надійшла до суду першої інстанції поштовим зв'язком 24 липня 2018 року. Зі змісту позовної заяви встановлено, що предметом оскарження в даній справі є факт тривалої затримки вагонів з вантажем на залізничній станції, що були відпущені 02.09.2017, тобто позивач звернувся до суду більш як через рік після закінчення переогляду вагонів, а відтак, поза межами шестимісячного строку, встановленого законом.
Водночас, у клопотанні позивача від 07.11.2018 про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення такого строку зазначено, що підприємство дізналося про затримку вагонів лише у березні 2018 року, тобто після отримання ухвали господарського суду. Позивач вказує, що до позову, який розглядався господарським судом не було додано копію акту переогляду від 09.07.2017 та копію листа Одеської митниці ДФС, яким повідомлено про затримання вагонів. Несвоєчасне одержання копії цих документів і не повідомлення про їх існування вплинули на строки звернення позивача до суду з цим позовом (а.а.с 35-37 т.2).
Крім того, абзацом 3 пункту 4.12 Інструкції "Про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні і працівників залізниць України" визначено, що на підставі рішення митниці працівник прикордонної передавальної станції надсилає на станцію відправлення телеграму для інформування вантажовідправника про затримку товару (вантажу) і про її причини. Вантажовідправник вживає заходи щодо усунення причин затримки такого товару (вантажу) або його повернення на станцію відправлення, про що інформує цю станцію. Станція відправлення повідомляє прикордонну передавальну станцію про прийняте вантажовідправником рішення.
З матеріалів справи слідує, що на запит суду першої інстанції Регіональною філією "Одеська залізниця" було направлено лист на підтвердження факту передачі інформації з приводу затримки вагонів №60438710, №60399037, №68779875, №65332660 26.06.2017 на станцію Лугини та до матеріалів справи долучено копію телеграми №7 від 26.06.2017, копії накладних ЦИМ/СМГС відправки №414995, №415000, 413401,113427 (а.с.199-208 т.1).
Судами встановлено, що копію телеграми від 16.06.2017 про затримку вказаних вагонів, яка передана на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника, отримала та ознайомилась майстер Рудник Л.М. 26.06.2017 о 13 год. 30 хв. В даній телеграмі зазначено про підстави такої затримки - лист управління Служби безпеки України в Одеській області від 16.06.2017 №65/4-5486 (а.с.18 т.2).
Оскільки затримка вагонів може бути пов'язана з наступною матеріальною відповідальністю, зазначену вище телеграму-повідомлення позивача про затримку вагонів у зв'язку проведенням митного огляду, колегія суддів вважає належним доказом того, що позивач дізнався про вчинення відповідачем оскаржуваних дій саме 26.06.2017.
Також колегія суддів враховує умови поставки за контрактом від 27 листопада 2015 року №ЛУГ/17/2015 між позивачем та одержувачем деревини, фірмою "OSUNA HOLDING LLP", Великобританія, де пунктом 5.1 вказано, що товар постачається залізничним транспортом на умовах DAР Українсько-Румунського кордону (прикордонний перехід Вадул-Сирет-Дорнешти) (а.с.15-16 т.1).
19 травня 2017 року сторонами контракту №ЛУГ/17/2015 від 27 листопада 2015 року було підписано додаткову угоду № 8, згідно якої, зокрема, було змінено поставки на FCA - склад Продавця (с.Станційне) - (Інкотермс 2010). Інші умови контракту залишились без змін (а.с.17 т.1).
З урахуванням цього позивач міг і повинен був дізнатися про дату виконання власних зобов'язань за контрактом, а відтак - і затримку у транспортуванні товару.
Отже, позовна заява, яка надійшла до суду 24.07.2018 та уточнена позовна заява від 07.11.2018, подані до суду поза межами встановленого шестимісячного строку звернення.
Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є правильними.
Такий підхід щодо визначення строку звернення до суду застосовано і Верховним судом у постанові від 02.10.2018 у справі №806/310/17.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Постанова суду складена в повному обсязі 22 лютого 2019 року.
Головуючий Кузьменко Л.В.
Судді Шидловський В.Б. Іваненко Т.В.