25 лютого 2019 року Справа 215/4823/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Голови Тернівської районної в місті Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та притягнення до адміністративної відповідальності,-
17.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою до Голови Тернівської районної в місті Кривий Ріг ради, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради, яка виявилась у порушенні механізму, порядку, шаблону розгляду заяви від 20.08.2018 року згідно порядку ст.18, 19 Закону України «Про звернення громадян», ч.1, 2, 8 ст.11 Закону України «Про державну службу» і невжиття заходів для забезпечення непорушного права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на незабезпечення для ОСОБА_1 рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;
- зобов'язати голову виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради протягом 15-ти днів вжити заходи нормативно-правовим актом для забезпечення права пересування та вільний вибір місця проживання в Україні на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на забезпечення для ОСОБА_1 рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму згідно скарги від 20.08.2018 року;
- захистити права ОСОБА_1 бути присутнім при розгляді скарги від 20.08.2018 року та права викривати недоліки в роботі голови виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради для впливу на поліпшення роботи установи, для відстоювання своїх прав і законних інтересів шляхом визнання окремим пунктом рішення;
- притягти до адміністративної відповідальності голову виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради за незабезпечення гарантій ст.33, 46, 48 Конституції України, за протиправну бездіяльність згідно п.1 ч.1 ст.20 КАС України.
18.10.2018 року ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_1 до Голови Тернівської районної в місті Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та притягнення до адміністративної відповідальності передано на розгляд Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
08.01.2019 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду було апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1.
21.02.2019 року вказана справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Дєєву М.В. та передано судді для розгляду, згідно реєстру передачі справ судді.
На підставі положень частини другої статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що провадження у справі не відкрито.
Відповідно до пунктів 1, 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Разом з тим, до матеріалів адміністративного позову позивачем не додано документу на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду належним чином завірену копію паспорта громадянина України або іншого документа, що підтверджує адміністративну процесуальну дієздатність позивача.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Однак, всупереч зазначеним вимогам закону, позивачем до позовної заяви не надано всіх додатків для направлення їх відповідачу.
Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (чинним на час подання позовної заяви), прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2018 року становить - 1 762 гривні.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинним на час подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,80 грн.).
Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі, коли у позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується окремо за кожну вимогу немайнового характеру.
Водночас, судовий збір позивачем не сплачено, при цьому, до позовної зави долучено заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій позивач посилається на тяжкий матеріальний стан.
Розглянувши вказану заяву про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору». Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.
Подаючи до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надав довідку №8473 від 01.10.2018 р. про отримання ним щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи ОСОБА_2, за період з жовтня 2017 по вересень 2018 року всього на суму 353,49 грн.
Жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища, позивачем не надано.
Надаючи оцінку наданої позивачем довідки, суд зазначає, що не може прийняти її як доказ скрутного матеріального стану позивача, оскільки з наданих документів не вбачається сума отриманого позивачем сукупного доходу за попередній календарний рік.
Порушуючи питання про запит судом відомостей щодо майнового стану, позивач не зазначає жодної причини, через яку такі відомості та документи не можуть бути подані ним самостійно.
За викладених обставин, відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову, у зв'язку з чим, його клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Таким чином, позивачу слід сплатити та надати до суду доказ сплатити судового збору із заявлених ним двох немайнових вимог, у розмірі 1409,60 грн. (704,80 грн. х 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прийняти до провадження адміністративну справу №215/4823/18 за позовом ОСОБА_1 до Голови Тернівської районної в місті Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та притягнення до адміністративної відповідальності.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 ради про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу строк у 5 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків визначених в ухвалі суду.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Дєєв