25 лютого 2019 року справа №0540/5686/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянув в письмовому провадженні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення та повернення судового збору у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року у справі № 0540/5686/18-а за позовом ОСОБА_2 до голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій, бездіяльності незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся з заявою про повернення надмірно сплаченої суми судового збору в сумі 1057,20 грн. за подання апеляційної скарги, що була додатково сплачена на підставі ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2018 року (т. 2 а.с. 1-6).
Також, ОСОБА_2 подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яким вирішити питання про судові витрати шляхом стягнення на користь позивача з відповідача судові витрати, які складаються з витрат на проїзд та витрат часу на проїзд. Крім того, просив змінити розподіл судових витрат зі сплати судового збору, посилаючись на ч. 6 ст. 139 КАС України (т. 2 а.с. 16-17).
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи заяв, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку, що заява про винесення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат та заява про повернення надмірно сплаченого судового збору не підлягають задоволенню.
Щодо заяви позивача про повернення надмірно сплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2018 року вірно визначений розмір судового збору, оскільки позивачем заявлені дві вимоги немайнового характеру:
- визнання протиправними рішення (дії) чи бездіяльності щодо нескладання довідки та зобов'язання голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2016 року за відповідною посадою начальника відділу (відділення) поліції - управління, відділів (відділень) поліції (прирівняною посадою);
- визнання протиправними рішень (дії) чи бездіяльності щодо нескладання довідки та зобов'язання голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області виготовити і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2008 року за відповідною посадою начальника відділу (відділення) поліції - управління, відділів (відділень) поліції (прирівняною посадою) (т. 1 а.с. 107-117, 198).
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Згідно пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судовий збір встановлюється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною 1 статті 4 цього ж Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 грн.
Таким чином, розмір судового збору за подання позовної заяви за двома вимогами немайнового характеру складає 1409,60 грн.
Отже, розмір судового збір за подання апеляційної скарги складає сумі 2114,40 грн. Таким чином, заява позивача про повернення надмірно сплаченої суми судового збору не підлягає задоволенню.
Щодо заяви позивача про винесення додаткового судового рішення стосовно розподілу судових витрат суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій, бездіяльності незаконними та зобов'язання вчинити певні дії (т.1 а.с. 164-167).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково; рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року у справі № 0540/5686/18-а - змінено в частині обгрунтування мотивів, з яких суд виходив при прийнятті рішення; в іншій частині рішення суду залишено без змін (т. 1 а.с. 244-246).
Таким чином, враховуючи те, що рішенням суду першої інстанції відмовлено позивачеві у задоволенні позову в повному обсязі, а суд апеляційної інстанції лише змінив мотивувальну частину судового рішення суду першої інстанції та при цьому, не змінив результат розгляду справи за позовною заявою, оскільки в іншій частині залишив рішення суду без змін, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для зміни розподілу судових витрат.
За приписами ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч. 2 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 252 КАС України).
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).
Позивач посилався на те, що ним понесенні витрати на проїзд з м. Києва до м. Краматорська за допомогою автотранспорту приватного водія та залізничного транспорту. Зазначає, що розрахунок суми витрат на проїзд складає 370,18 грн.: 185,09 грн. х 2 - сума проїзду залізничним транспортом.
Також вказав, що за здійснений ним виїзд з м. Києва до м. Краматорська та у зворотньому напрямку відбувся факт відриву від звичайних зайнять протягом двох діб з 11.12.2018 року до 13.12.2018 року, що підтверджується залізничним квитком.
Позивач просив на підставі ст.ст. 135, 139 КАС України стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 135 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відшкодування позивачеві витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту.
За змістом ч. 2 ст. 135 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати
Таким чином, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 135 КАС України, підставою для компенсації у зв'язку з відривом від звичайних занять, є ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Суд звертає увагу позивача на те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, і в цій частині рішення суду залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 12.12.2018 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав з виплати компенсації позивачеві у зв'язку з відривом від звичайних занять.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про винесення додаткового судового рішення в про стягнення судових витрат та заяви про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 132, 135, 139, 143, 241, 248, 252, 311, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяв ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення та повернення судового збору - відмовити.
Повний текст ухвали складений та підписаний 25 лютого 2019 року.
Ухвала суду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова