11 лютого 2019 року Справа 160/569/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 08.01.2019 року ВП №57997138, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 року № 117 д, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сидоренка Д.В. був призначений повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 160/569/19.
За відомостями з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2019 року зазначена вище справа була розподілена судді Кальнику В.В.
Відповідно до ч.2 ст. 35 КАС України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем, встановлюється ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет на 2019 рік" від 23.11.2018 року № 2629-VIII, станом на 1 січня 2019 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 1921,00 грн.
Позивачем у поданій позовній заяві заявлено 1 вимогу майнового характеру.
Таким чином, сума судового збору, яку необхідно сплатити позивачу за вимогу майнового характеру складає - 1921,00 грн.
У зв'язку з тим, що з 11.09.2018 року зарахування надходжень до державного та місцевих бюджетів здійснюватиметься лише на нові рахунки, відкриті на балансі Державної казначейської служби України, сплата судового збору здійснюється за реквізитами: Отримувач: УК у Чечелівському районі міста Дніпра; Код ЄДРПОУ (отримувача): 37989253; Рахунок: 34316206084014 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101; Банк: Казначейство України (ЕАП) МФО: 899998.
У своєму позові позивач просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Вирішуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати суду докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/980_030) право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
З огляду на викладені позивачем обставини, суд не знайшов обґрунтованих підстав для задоволення заявленого клопотання про відстрочення сплати або зменшення судового збору.
Окрім того, суд зазначає, що у позовній заяві неправильно зазначене найменування відповідача, а саме: відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області замість Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Відтак, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 287 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Указом Президента України від 06.04.2011 року № 385/2011 затверджено Положення про Державну виконавчу службу України, відповідно до пункту 7 якого, ДВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах, міжрайонних та міськрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.
Згідно із Положенням про Державну виконавчу службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року №229, Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до закону.
З 07.04.2015 року вказане Положення про Державну виконавчу службу України втратило чинність у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року №150, якою погоджено пропозицію Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року №17 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, які припинені.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року № 17, ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, покладено на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.
Крім того, пунктом 2 зазначеної постанови встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.
Статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5 "Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;
- управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
- районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
Відповідно до п. 1 Типового положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.04.2016 року № 1183/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.04.2016 року за № 617/28747, Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України, зокрема в областях, є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України, зокрема в областях.
Тобто в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані вище органи державної виконавчої служби. З урахуванням цього, суд звертає увагу позивача на те, що відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області є структурним підрозділом Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
У свою чергу, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області є органом виконавчої служби, відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5 "Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за № 1302/29432.
Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернені до відділу державної виконавчої служби, а такий не визначений як самостійний орган державної виконавчої служби, що виключає можливість йому бути відповідачем у таких справах.
Отже, позивачу слід зазначити у позові правильне найменування відповідача, інші відомості про нього, відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Враховуючи вищевикладене та у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст. ст. 160, 161, ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 169, ст. 243, ст. 248, ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
В задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву - залишити без руху.
Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн. за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру;
- виправлену редакцію позовної заяви із зазначенням правильного найменування відповідача.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Копію даної ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Кальник