Справа № 855/53/19
25 лютого 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом кандидата на пост Президента України ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та нечинною в певній частині Постанови Центральної виборчої комісії від 18 лютого 2019 року № 334 «Про заходи щодо забезпечення безпеки функціонування інформаційно-аналітичної системи «Вибори Президента України» Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Вибори», -
Кандидат на пост Президента України ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та нечинною постанови Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) «Про заходи щодо забезпечення безпеки функціонування інформаційно-аналітичної системи «Вибори Президента України» Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Вибори» від 18 лютого 2019 року № 334 в частині, а саме:
- пункт перший частини першої резолютивної частини де зазначено «утворити робочу групу із забезпечення безпеки функціонування та перевірки стану захищеності програмно-технічного комплексу ІАС "Вибори Президента України" ЄІАС "Вибори", до складу якої включити за їх згодою співробітників Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Служби безпеки України на підставі відповідних приписів, наданих керівниками цих державних органів або керівниками їх регіональних органів»;
- пункт другий частини першої резолютивної частини де зазначено «забезпечити виконання робочою групою до 28 березня 2019 року включно заходів щодо перевірки відповідності стану захищеності програмно-технічного комплексу ІАС "Вибори Президента України" ЄІАС "Вибори", елементи якого встановлено в приміщеннях окружних виборчих комісій, вимогам із захисту інформації в Україні»;
- пункт третій частини першої резолютивної частини де зазначено «за результатами перевірки, здійсненої робочою групою, скласти протокол аналізу результатів впровадження технічних та організаційних заходів зі створення комплексної системи захисту інформації ІАС "Вибори президента України" ЄІАС "Вибори", який до 29 березня 2019 року включно подати до Центральної виборчої комісії».
Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова ЦВК не передбачає конкретні функції та дії, що будуть вчиняться такими співробітниками СБУ, не передбачено критерії відбору співробітників СБУ для здійснення вказаних функцій, не передбачено фахівців СБУ, що будуть залучатися до таких робочих груп, не визначено форму та порядок складання протоколів аналізу результатів впровадження технічних та організаційних заходів зі створення комплексної системи захисту та інше.
Крім того, на думку позивача, постановою ЦВК від 11.04.2014 року № 255, окрім Порядку залучення спеціалістів, експертів та технічних працівників, ЦВК встановлено форму договору про надання окружній (дільничній) виборчій комісії послуг, пов'язаних з підготовкою та проведенням виборів Президента України де пунктом 3.1 Договору передбачено, що Виконавець (спеціаліст, експерт) зобов'язується: не розголошувати інформацію, що відповідно до Закону України "Про інформацію" не відноситься до відкритої, але стала йому відома при наданні послуг Замовнику за цим Договором; надавати Замовнику визначені пунктом 1.2 цього Договору послуги особисто якісно та своєчасно. Таким чином, законодавством України на час прийняття відповідачем спірної постанови вже був встановлений Порядок залучення спеціалістів та експертів, що можуть забезпечити безпеку функціонування та перевірку стану захищеності програмно-технічного комплексу ІАС "Вибори Президента України" ЄІАС "Вибори".
Разом з тим, постановою ЦВК від 01.02.2019 року № 179 «Про затвердження Вимог до програмно-технічного комплексу інформаційно-аналітичної системи "Вибори Президента України" Єдиної інформаційно-аналітичної системи "Вибори" окружної виборчої комісії з виборів Президента України» у четвертому розділі передбачено, що до складу технічного персоналу ПТК ІАС "Вибори Президента України" окружної виборчої комісії входять системний адміністратор та оператори, які на період з дня утворення окружної виборчої комісії до закінчення її повноважень постійно забезпечують роботу цього програмно-технічного комплексу. Підбір кандидатур на зазначені посади забезпечує голова відповідної окружної виборчої комісії. Розділом п'ятим вказаної постанови ЦВК передбачено вимоги до системного адміністратора ПТК ІАС "Вибори Президента України" окружної виборчої комісії. Отже, на момент прийняття спірної постанови, Центральна виборча комісія вже встановила осіб, що забезпечують експлуатацію засобів обчислювальної техніки та діагностики їх несправностей засобами системного програмного забезпечення; створення локальної комп'ютерної мережі; встановлення операційних систем сімейства Windows на окремих комп'ютерних робочих станціях; створення локальної комп'ютерної мережі на базі стеку протоколів TCP/IP; підключення та інсталяції периферійного обладнання (модема, принтера, комутатора, сканера тощо); встановлення та супроводження прикладного програмного забезпечення; встановлення та налагодження антивірусного програмного забезпечення.
Отже, за твердженням позивача, надання Центральною виборчою комісією доручення окружним виборчим комісіям створювати робочі групи із забезпечення безпеки функціонування та перевірки стану захищеності програмно-технічного комплексу ІАС "Вибори Президента України" ЄІАС "Вибори" за участі залучених співробітників Служби безпеки України є прямим порушенням Закону України «Про вибори Президента України» та наведених постанов ЦВК.
Відповідачем було подано до суду відзив на адміністративний позов, за змістом якого зазначено, що в умовах інформаційної війни, що ведеться проти України Російською Федерацією, Центральна виборча комісія як власник Єдиної інформаційно - аналітичної системи "Вибори" зобов'язана вжити вичерпних заходів щодо захисту інформації та забезпечення кібербезпеки в цій системі. Тому ЦВК оскаржуваною постановою від 18 лютого 2019 року № 334 визначила необхідність залучення до відповідних робочих груп, які утворюються окружними виборчими комісіями з чергових виборів Президента України, працівників передбачених законом основних суб'єктів національної системи кібербезпеки, а саме Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також Служби безпеки України.
В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник кандидата на пост Президента України наголосив, що недовіра працівникам СБУ щодо участі у робочій групі ґрунтується на загальновідомих обставинах стосовно подій, які відбуваються в країні, та на даних ЗМІ, які свідчать про існування протистояння в державі органів Національної поліції з одного боку, та органів прокуратури та СБУ з іншого боку.
Крім того, позивач висунув клопотання щодо витребування у відповідача всіх документів, які передували прийняттю оспорюваного рішення, у тому числі протоколів засідання, проекту постанови ЦВК, звернення громадян та юридичних осіб тощо.
Вказане клопотання задоволено частково, судом залучено до матеріалів справи низку поданих відповідачем документів, які передували прийняттю спірного рішення, втім у витребуванні документів, які відображають процедуру прийняття рішення (проект постанови ЦВК, протокол засідання ЦВК з означеного питання) - було відмовлено, враховуючи підстави позову, які пов'язують незаконність постанови ЦВК № 334 з невідповідністю вимогам закону, а не з порушеннями процедури її прийняття.
Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представником відповідача долучено до матеріалів справи декілька документів, які слугували підґрунтям для прийняття спірного рішення, у тому числі копію постанови ЦВК № 179 від 01.02.2019 року, додаток до цієї постанови «Вимоги до програмно-технічного комплексу інформаційно-аналітичної системи «Вибори Президента України» Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Вибори», лист заступника секретаря РНБО України від 09.08.2018 року № 1220/11-06/2-18 та відповідь ЦВК на цей лист № 21-24-1372 від 20.08.201 року.
Представник ЦВК зауважив, що спірне рішення повністю відповідає вимогам закону та спрямоване на підвищення рівня захисту електронних систем ЦВК, окрім того, аналогічні рішення щодо створення робочих груп для забезпечення питань кібербезпеки приймалося на всіх попередніх виборах. Відповідач також наголосив, що планується включення в склад таких робочих груп і представників Національної поліції.
Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін судового процесу, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, оцінивши письмові докази, що мають юридичне значення для вирішення даного спору, колегія суддів доходить до наступного висновку.
Особливості судового провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій визначені статтею 273 КАС України.
Відповідно до ч.1, 3 ст.273 КАС України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.
Рішення, дії або бездіяльність ЦВК щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усі інші рішення, дії або бездіяльність ЦВК, члена цієї комісії, прийняті у межах виборчого процесу, оскаржуються до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, тобто станом на 25.02.2019 року - Шостого апеляційного адміністративного суду.
Судом встановлено, що постановою Верховної Ради України від 26 листопада 2018 року № 2631-VIII призначено чергові вибори Президента України на неділю, 31 березня 2019 року. Постановою ЦВК від 27 грудня 2018 року № 253 було оголошено початок виборчого процесу чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року з 31 грудня 2018 року.
Постановою Центральної виборчої комісії № 62 від 15 січня 2019 року ОСОБА_1 зареєстровано як кандидата на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року.
Відповідно до статті 103 Конституції України порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.
Організація і порядок проведення виборів Президента України визначені Законом України від 05 березня 1999 року № 474-XIV «Про вибори Президента України».
Відповідно до ч.3 ст.25 Закону України «Про вибори Президента України» для організаційного, правового, інформаційного, технічного забезпечення здійснення повноважень, передбачених цим Законом та Законом України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія на час виборчого процесу виборів Президента України може залучати відповідних спеціалістів, експертів та технічних працівників.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» ЦВК за результатами узагальнення практики застосування законодавства України про вибори і референдуми та практики проведення виборів і референдумів в Україні, а також у разі необхідності може за власною ініціативою розглянути та прийняти у встановленому цим Законом порядку рішення стосовно:
1) надання виборчим комісіям, комісіям з референдумів роз'яснень і рекомендацій щодо застосування законодавства України про вибори та референдуми;
2) організації підготовки та проведення виборів і референдумів;
3) організації роботи виборчих комісій та комісій з референдумів;
4) підготовки пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про вибори і референдуми;
5) інших питань, віднесених до повноважень ЦВК.
Водночас, використання ЦВК автоматизованої інформаційної системи передбачено статтею 25 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», за змістом якої при проведенні виборів народних депутатів України, Президента України, всеукраїнського референдуму ЦВК застосовує автоматизовану інформаційну систему.
Члени ЦВК мають право ознайомлюватися з будь-якою інформацією, що міститься в автоматизованій інформаційній системі цієї комісії або виводиться з неї.
Під час процедури голосування автоматизована інформаційна система використовується виключно для спостереження за ходом і результатами голосування. Відомості про результати голосування, отримані через автоматизовану інформаційну систему, є попередньою інформацією, що не має юридичних наслідків.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» основними суб'єктами національної системи кібербезпеки є, зокрема, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України і Служба безпеки України, які відповідно до Конституції і законів України виконують в установленому порядку такі основні завдання:
- Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо захисту у кіберпросторі державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, кіберзахисту об'єктів критичної інформаційної інфраструктури, здійснює державний контроль у цих сферах; координує діяльність інших суб'єктів забезпечення кібербезпеки щодо кіберзахисту; забезпечує створення та функціонування Національної телекомунікаційної мережі, впровадження організаційно-технічної моделі кіберзахисту; здійснює організаційно-технічні заходи із запобігання, виявлення та реагування на кіберінциденти і кібератаки та усунення їх наслідків; інформує про кіберзагрози та відповідні методи захисту від них; забезпечує впровадження аудиту інформаційної безпеки на об'єктах критичної інфраструктури, встановлює вимоги до аудиторів інформаційної безпеки, визначає порядок їх атестації (переатестації); координує, організовує та проводить аудит захищеності комунікаційних і технологічних систем об'єктів критичної інфраструктури на вразливість; забезпечує функціонування Державного центру кіберзахисту, урядової команди реагування на комп'ютерні надзвичайні події України CERT-UA;
- Служба безпеки України здійснює запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, які вчиняються у кіберпросторі; здійснює контррозвідувальні та оперативно-розшукові заходи, спрямовані на боротьбу з кібертероризмом та кібершпигунством, негласно перевіряє готовність об'єктів критичної інфраструктури до можливих кібератак та кіберінцидентів; протидіє кіберзлочинності, наслідки якої можуть створити загрозу життєво важливим інтересам держави; розслідує кіберінциденти та кібератаки щодо державних електронних інформаційних ресурсів, інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, критичної інформаційної інфраструктури; забезпечує реагування на кіберінциденти у сфері державної безпеки.
Межі компетенції суб'єктів забезпечення кібербезпеки та їх повноваження щодо здійснення заходів захисту інформації у кіберпросторі визначені частиною 5 статті 5 Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
Позапартійність Служби безпеки України визначена статтею 6 відповідного Закону, а саме використання Служби безпеки України в партійних, групових чи особистих інтересах не допускається. Діяльність партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичні цілі, в Службі безпеки України забороняється.
Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань (ст.8 Закону України «Про Службу безпеки України»). При цьому на думку колегії суддів, форма взаємодії у вигляді створення робочих груп є цілком припустимою та не забороненою законом.
Відповідно до п.7 ст.24 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана, зокрема, брати участь у розробці і здійсненні відповідно до Закону України "Про державну таємницю" та інших актів законодавства заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та здійснення контролю за додержанням порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, кіберзахисту, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв'язку спеціального призначення, урядового фельд'єгерського зв'язку, а також інших завдань відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» основними завданнями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України є формування та реалізація державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, кіберзахисту, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв'язку спеціального призначення, урядового фельд'єгерського зв'язку, захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах і на об'єктах інформаційної діяльності, а також у сферах використання державних інформаційних ресурсів в частині захисту інформації, протидії технічним розвідкам, функціонування, безпеки та розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» діяльність Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості для демократичного цивільного контролю, прозорості, позапартійності.
За приписами пункту 25 ч.1 ст.14 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» методичне керівництво та координація діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, військових формувань, утворених відповідно до законів України, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, протидії технічним розвідкам, а також з питань, пов'язаних із запобіганням вчиненню порушень безпеки інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, виявленням та усуненням наслідків інших несанкціонованих дій щодо державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, в інформаційно-телекомунікаційних системах.
Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України виконує покладені на неї завдання у взаємодії з центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, правоохоронними органами, підприємствами, установами та організаціями (ст. 16 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України»). Форма взаємодії у вигляді створення робочих груп також є поширеною та не забороненою законом.
Разом з тим, відповідно до статті 9 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі
покладається на власника системи. Власник системи, в якій обробляються державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, утворює службу захисту інформації або призначає осіб, на яких покладається забезпечення захисту інформації та контролю за ним.
Таким чином, оскаржувана позивачем постанова ЦВК від 18 лютого 2019 року №334 «Про заходи щодо забезпечення безпеки функціонування інформаційно-аналітичної системи "Вибори Президента України" Єдиної інформаційно-аналітичної системи "Вибори"» за висновком суду була прийнята саме з метою забезпечення належного рівня кібербезпеки та ефективного функціонування інформаційно-аналітичної системи "Вибори Президента України" Єдиної інформаційно-аналітичної системи "Вибори", що узгоджується з функціями та завданнями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також функціями та завданнями Служби безпеки України, тому позовні вимоги щодо визнання протиправною та нечинною спірної постанови ЦВК в частині пункту першого частини першої резолютивної частини цієї постанови - не ґрунтуються на належних доказових та правових підставах.
Судова колегія зауважує, що представником позивача не надано належних та допустимих доказів, які б слугували переконливим підґрунтям для недовіри співробітникам Служби безпеки України, що виключило би можливість їх участі у роботі спільних робочих груп із забезпечення кібербезпеки та належного функціонування й перевірки стану захищеності програмно-технічного комплексу ІАС "Вибори Президента України" ЄІАС "Вибори".
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Специфіка виборчого процесу полягає в тому, що суб'єкт цього процесу (у тому числі кандидат на пост Президента України) має право оскаржувати будь-яке порушення процесу виборів Президента України. Разом з тим, оскільки інформаційно-аналітична система "Вибори Президента України" використовується комісією виключно для спостереження за ходом і результатами голосування, а відомості про результати голосування, отримані через автоматизовану інформаційну систему, відповідно до статті 25 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» є попередньою інформацією, що не має юридичних наслідків, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових та доказових підстав вважати порушеними оскаржуваним рішенням ЦВК безпосередніх виборчих прав та охоронюваних законом інтересів будь-якого суб'єкта виборчого процесу, зокрема, і кандидата на пост Президента України ОСОБА_1, що має своїм наслідком відмову у задоволенні адміністративного позову щодо визнання нечинною спірної постанови ЦВК в частині утворення спільних робочих груп із забезпечення безпеки функціонування та перевірки стану захищеності програмно-технічного комплексу ІАС "Вибори Президента України" ЄІАС "Вибори", за участю співробітників Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і Служби безпеки України.
При цьому колегією береться до уваги, що законодавець пов'язує можливість визнання протиправним та нечинним рішення суб'єкта владних повноважень з невідповідністю такого рішення вимогам закону або порушенням процедури його прийняття в момент ухвалення такого рішення, а можливі гіпотетичні порушення порядку виконання такого рішення окремими суб'єктами у майбутньому - підставою для визнання цього рішення противоправним бути не можуть.
До того ж, підставою для відмови у задоволенні позову є наведений вище висновок суду щодо правомірності прийняття спірної постанови ЦВК, яка узгоджується з вимогами закону та відповідає визначеній законом компетенції як відповідача, так і залучених ЦВК до здійснення заходів кібербезпеки суб'єктів - Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і Служби безпеки України.
Вимоги позивача щодо визнання протиправною спірної постанови ЦВК в частині виконання робочими групами перевірки стану захищеності ПТК ІАС «Вибори Президента України» та складання робочими групами відповідних протоколів аналізу результатів - також не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від вищезазначених позовних вимог та ґрунтуються на одних й тих самих підставах, а відсутність в момент прийняття спірної постанови ЦВК № 334 визначеної форми протоколів та порядку проведення перевірок - не позбавляє можливості відповідача здійснити розробку необхідних форм, затвердження порядку або надання з цього приводу вичерпних роз'яснень у більш пізній термін.
Судова колегія також звертає увагу, що основні обґрунтування позивача базуються на незгоді з участю у спільних робочих групах саме невизначеного кола працівників Служби безпеки України, втім жодних обґрунтувань незаконності участі у зазначених робочих групах співробітників Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України - позивачем у змісті позовної заяви не наведено.
Решта посилань та тверджень сторін судовою колегією не приймається через невідповідність таких заперечень та обґрунтувань до предмету позову або доказову непідтвердженість матеріалами справи.
Відповідно до ч.9 ст.273 КАС України, суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою передбачено сплату судового збору за ставкою, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.).
За приписами ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи що при поданні адміністративного суду судовий збір позивачем не було сплачено, колегія суддів відповідно до приписів статті 139 КАС України дійшла висновку про необхідність стягнення з позивача судового збору за подання позовної заяви у розмірі 768,40 грн.
Враховуючи викладене, керуючись наведеними нормами національного права, а також ст.ст.2, 4, 5, 143, 194, 241, 246, 250, 268, 269, 271, 272, 277, 278 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову кандидата на пост Президента України ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та нечинною в певній частині Постанови Центральної виборчої комісії від 18 лютого 2019 року № 334 «Про заходи щодо забезпечення безпеки функціонування інформаційно-аналітичної системи «Вибори Президента України» Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Вибори».
Стягнути з кандидата на пост Президента України ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду (р/р №34312206081055, отримувач - УК у Печерському районі, код отримувача - 38004897, МФО - 899998) судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження в порядку ч.1 ст.272 КАС України та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у дводенний строк в порядку, встановленому ч.2 ст.278 КАС України.
Відповідно до пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу - тобто через Шостий апеляційний адміністративний суд.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
суддя В.В.Файдюк
суддя Є.В.Чаку
Головуючий суддя Мєзєнцев Євген Ігорович
Судді: Файдюк Віталій Васильович
ОСОБА_2