ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 грудня 2018 року №826/9355/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Поліцейської комісії №1 Департаменту патрульної поліції, третя особа - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-1), Поліцейської комісії №1 Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-2), третя особа - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - третя особа), в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.04.2018 року, яка прийнята судом):
- визнати протиправним рішення відповідача-2 в частині визнання позивача не рекомендованим до проходження служби в органах поліції та зайняття вакантної посади інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції;
- зобов'язати відповідача-1 призначити позивача на посаду інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, та винести відповідний наказ.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9355/17 та призначено у справі попереднє судове засідання.
У подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі №826/9355/17 та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішення відповідача-1 в частині визнання позивача не рекомендованим до проходження служби в органах поліції та зайняття вакантної посади інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції є протиправним, у зв'язку з чим позивача протиправно не призначено на вказану посаду, чим порушено його законні права.
Відповідач-1 позовні вимоги не визнав та разом з третьою особою просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані рішення та дії (бездіяльність) прийнято (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач-2, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у відповідні судові засідання не прибув, письмових заперечень проти позову до суду не подавав.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2017 року позивачем подано електронну заяву та документи для проходження конкурсу на заміщення вакантної посади інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції. Так, протягом квітня-травня 2017 року позивачем пройдено військово-лікарську комісію, у тому числі з психічного обстеження, а також тестування на фізичні навики. При цьому, тестування на фізичні навики позивачем складено успішно з другої спроби (Т.1, арк. 140)
30.05.2017 року поліцейська комісія №1 Департаменту патрульної поліції провела співбесіду з позивачем (останній етап конкурсу), за наслідком чого складено протокол засідання поліцейської комісії №1 Департаменту патрульної поліції від 30.05.2017 року №3862 (Т.1, арк. 102).
За результатами розгляду документів та співбесіди з кандидатом, поліцейська комісія дійшла наступних висновків: стосовно професійних якостей кандидата - недостатньо володіє професійними знаннями та не відслідковує новини у професійній сфері; стосовно морально-ділових якостей - готовий працювати, але його бажання швидше вимушене; стосовно управлінсько-організаторських здібностей - демонструє типову взаємодію із суспільством.
Так, поліцейська комісія одноголосно вирішила, що ОСОБА_1 "не рекомендований до проходження служби в поліції та/або на зайняття вакантної посади".
09.06.2017 року позивач звернувся із заявою №П-5263 до начальника Департаменту патрульної поліції про надання позивачу інформації щодо стану проходження конкурсу на посаду інспектора патрульної поліції. Листом від 26.06.2017 року №П-5263/41/4/01-2017 відповідач-1 повідомив, що позивача не рекомендовано до проходження служби в поліції та/або на зайняття вакантної посади (Т.1, арк. 8-9).
Вважаючи вказану вище відповідь невмотивованою та незрозумілою, 04.07.2017 року позивач повторно звернувся із заявою №П-6268 до начальника Департаменту патрульної поліції про роз'яснення причини відмови поліцейської комісії у зайнятті позивачем вакантної посади. Листом від 10.07.2017 року №П-6268/41/4/01-2017 відповідач-1 повідомив, що позивачем не пройдено останній етап конкурсу - співбесіду із поліцейською комісією, а тому вважає за недоцільне прийом на службу позивача (Т.1, арк. 10-12).
12.07.2017 року позивач звернувся з заявою №П-6546 до начальника Департаменту патрульної поліції про надання інформації та копій письмових матеріалів щодо проходження позивачем конкурсу на заміщення вакантної посади інспектора та/або поліцейського Управління патрульної поліції, а саме: письмові матеріали проходження тестування позивачем, проходження військово-лікарської комісії, письмові матеріали результату перевірки рівня фізичної підготовки, психологічний тест та копію протоколу про прийняте рішення поліцейською комісією з зазначенням дати, місця прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалось, мотиви прийнятого рішення, копії окремої думки поліцейської комісії (Т.1, арк. 13-14).
Також, 18.08.2017 року позивач звернувся з заявою №П-188 ОП до начальника Департаменту патрульної поліції, у якій просив вказати правові підстави та причину недоцільності прийому позивача на посаду інспектора та/або поліцейського Управління патрульної поліції. Проте, відповідачем-1 не надано відповіді на вказану заяву позивача, доказів протилежного відповідачем також не надано (Т.1, арк. 15-16).
Разом з тим, листом від 14.08.2017 року №П-6546/41/4/02-2017 відповідач-1 надав копії витребуваних письмових матеріалів, а саме: відомості проходження тестування, рішення військово-лікарської комісії, протоколу перевірки рівня фізичної підготовленості, висновку психологічного обстеження, протоколу про прийняте рішення поліцейською комісією від 30.04.2017 року №3862 та повідомив позивача, що останній не пройшов останній із етапів конкурсного відбору (Т.1, арк. 38-45).
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність порушення прав позивача з боку відповідача, що підтверджується наступним.
Спірні правовідносини регулюються статтею 19 Конституції України, Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон України "Про Національну поліцію"), Типовий порядок проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справи №1631 від 25.12.2015 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2016 за № 50/28180 (далі - Типовий порядок проведення конкурсу), у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (із змінами та доповненнями).
Відповідно до частини 1, 2 статті 47 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.
Згідно зі статтею 49 Закону України "Про Національну поліцію", на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою. Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які вступають на службу в поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України "Про очищення влади".
Відповідно до статті 50 Закону України "Про Національну поліцію", громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 52 Закону України "Про Національну поліцію", з метою добору осіб, здатних професійно виконувати повноваження поліції та посадові обов'язки за відповідною вакантною посадою, у випадках, передбачених цим Законом, проводиться конкурс на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади (далі - конкурс). Проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на прийняття на службу та зайняття вакантної посади. Конкурс на службу в поліції обов'язково проводиться серед осіб, які вперше приймаються на службу в поліції з призначенням на посади молодшого складу поліції.
Конкурс проводиться відповідно до Типового порядку проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади (далі - Типовий порядок проведення конкурсу), що затверджується Міністром внутрішніх справ України. Рішення про оголошення конкурсу приймає керівник органу поліції, якому надано право приймати громадян на службу в поліції та/або призначати на відповідну вакантну посаду. Конкурс проводиться відповідною поліцейською комісією.
Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2017 року позивачем подано електронну заяву та документи для проходження конкурсу на заміщення вакантної посади інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції (Т.1, арк. 140).
У силу пункту 3 розділу ІV Типового порядку проведення конкурсу, конкурс проходить в декілька етапів: 1) тестування: на знання законодавчої бази (професійний тест); на загальні здібності і навички (тест загальних навичок); особистісних характеристик (психологічний тест); 2) перевірка рівня фізичної підготовки; 3) співбесіда.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про Національну поліцію", служба персоналу (кадрового забезпечення) органу поліції, де проходить конкурс, проводить перевірку документів, поданих кандидатами, на відповідність загальним вимогам та інформує про це поліцейську комісію. Кандидати, які пройшли перевірку, передбачену частиною першою цієї статті, проходять тестування, співбесіду та інші види оцінювання відповідно до Типового порядку проведення конкурсу.
Так, протягом квітня-травня 2017 року позивачем пройдено військово-лікарську комісію, у тому числі з психічного обстеження, а також тестування на фізичні навики. При цьому, тестування на фізичні навики позивачем складено успішно з другої спроби (Т.1, арк. 140)
Засідання поліцейської комісії при проведенні конкурсу є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів. Під час засідання поліцейської комісії при проведенні конкурсу її члени: 1) вивчають результати проведеної перевірки документів кандидатів; 2) проводять відбір кандидатів з використанням видів оцінювання відповідно до Типового порядку проведення конкурсу; 3) проводять співбесіду з кандидатами з урахуванням результатів тестування; 4) особисто оцінюють рівень професійної компетентності претендентів, які відповідають умовам конкурсу, та визначають в особистому порядку їхній загальний рейтинг; 5) за результатами складення загального рейтингу претендентів, які відповідають умовам конкурсу, визначають переможця конкурсу.
Рішення поліцейської комісії за результатами конкурсу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від її складу. Рішення поліцейської комісії оформлюється протоколом, який присутні на її засіданні члени комісії підписують не пізніше наступного дня після проведення засідання.
Відповідно до частини 1 розділу Х Порядку за результатами обговорення кандидата поліцейська комісія приймає одне з таких рішень: рекомендований до проходження служби в поліції та/або на зайняття вакантної посади; не рекомендований до проходження служби в поліції та/або на зайняття вакантної посади.
Тобто, зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями - повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Суд може прийняти рішення про зобов'язання органу владних повноважень прийняти певне рішення, в разі, якщо можливість прийняття єдиного альтернативного рішення виключена судом.
30.05.2017 року поліцейська комісія №1 Департаменту патрульної поліції провела співбесіду з позивачем (останній етап конкурсу), за наслідком чого складено протокол засідання поліцейської комісії №1 Департаменту патрульної поліції від 30.05.2017 року №3862 (Т.1, арк. 102).
За результатами розгляду документів та співбесіди з кандидатом, поліцейська комісія дійшла наступних висновків: стосовно професійних якостей кандидата - недостатньо володіє професійними знаннями та не відслідковує новини у професійній сфері; стосовно морально-ділових якостей - готовий працювати, але його бажання швидше вимушене; стосовно управлінсько-організаторських здібностей - демонструє типову взаємодію із суспільством.
Так, поліцейська комісія одноголосно вирішила, що ОСОБА_1 "не рекомендований до проходження служби в поліції та/або на зайняття вакантної посади".
При цьому, суд вважає необгрунтованими доводи позивача про те, що комісією не прийнято до уваги те, що ним всі етапи пройдено успішно та за результатом тестувань та огляду лікарем психіатром його має бути рекомендовано на зайняття посади інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, оскільки результати тестувань враховуються та оцінюються поліцейською комісією з урахуванням всіх встановлених відносно позивача обставин, які впливають на його здатність виконувати вказану роботу урахуванням якостей та мотивів участі у конкурсі.
Крім того, судом відхиляються доводи позивача щодо наявності певних недоліків у протоколах засідання поліцейської комісії №1 Департаменту патрульної поліції від 30.05.2017 року №2908 та №3862, а саме: дійсний склад комісії був більше ніж 3 особи, дата протоколу не відповідає дійсності, відповіді відрізняються від тих, що були дані позивачем дійсно, відсутні підписи членів комісії, з огляду на наступне.
Так, представником відповідача-1 подано суду додаткові пояснення, з яких вбачається, що надання позивачу витягу з протоколу засідання поліцейської комісії з датою від "30.04.2017 року" є механічною помилкою, оскільки вказаний протокол друкувався вручну для надання позивачу, а вірною датою слід вважати " 30.05.2017 року". Також, відповідачем-1 надано суду витяг з вказаного протоколу з належною датою (Т.1, арк. 101-102).
Також, суд не приймає до уваги посилання позивача, що в протоколі співбесіди неправильно записано його відповіді на поставлене запитання та що під час співбесіди були присутні більше ніж три члени комісії, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем суду не надано.
Щодо відсутності підписів членів комісії, то суд звертає увагу, що у матеріалах справи наявний витяг з протоколу засідання поліцейської комісії №1 Департаменту патрульної поліції від 30.05.2017 року №2908 та №3862, які сформовано з електронної бази, а тому у такому протоколі замість підпису зазначається сама назва "підпис".
Відповідно до пункту 10 розділу ІV Порядку, рішення комісії, прийняті в межах визначених законодавством повноважень, є обов'язковими для керівника поліції (керівника відповідного органу поліції).
З огляду на зазначене, суд вважає, що співбесіда є формою реалізації владних управлінських функцій комісії, а рішення комісії способом реалізації таких функцій.
Відтак, судом встановлено, що протокол засідання поліцейської комісії відповідає встановленим до нього вимогам, є належним та допустимим доказом в розумінні статей 73 та 74 КАС України.
Право на прийняття одного із варіантів рішень є виключним правом цих комісій при реалізації їх повноважень на виконання встановлених Законом України "Про Національну поліцію" та Типовим порядком проведення конкурсу обов'язків. При цьому, відповідно до вказаного Порядку, при проведенні співбесіди з кандидатом поліцейська комісія з'ясовує його професійні, морально-ділові якості, управлінсько-організаторські здібності. Отже, наявність позитивних результатів тестування не є беззаперечною підставою для надання рекомендації кандидату на зайняття вакантної посади.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним рішення поліцейської комісії №1 Департаменту патрульної поліції в частині визнання позивача не рекомендованим до проходження служби в органах поліції та зайняття вакантної посади інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про зобов'язання Департаменту патрульної поліції призначити позивача на посаду інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, та винести відповідний наказ, суд зазначає наступне.
Зазначені повноваження поліцейської комісії, є дискреційними, межі судового контролю стосовно яких обмежені дотриманням процедури, порядку, обґрунтованості, але позбавленні права оцінки їх суті, в іншому випадку суд мав би самостійно оцінити можливість "рекомендувати" або "не рекомендувати" особу до проходження служби в поліції та/або зайняття вакантної посади, що є за межами судового контролю.
З урахуванням наведеного суд вважає, що при проведенні конкурсу та прийняття рішення щодо позивача відповідачем-1 дотримано вимог Закону України "Про Національну поліцію" та Типового порядку проведення конкурсу, у зв'язку з чим, висновки поліцейської комісії, викладені в протоколі від 30.05.2017 року є належною підставою для рішення "не рекомендований на зайняття вакантної посади".
З огляду на положення розділу ІХ Типового порядку проведення конкурсу, прийняття рішення про рекомендацію особи на зайняття вакантної посади поліцейського віднесено до дискреційних повноважень поліцейської комісії, а тому суд не може підміняти собою вказаний орган та зобов'язувати першого відповідача прийняти конкретне рішення, а саме: рішення рекомендувати позивача на зайняття вакантної посади та як наслідок призначення позивача на посаду інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції з наступним винесенням відповідного наказу.
Відтак, суд відхиляє як необгрунтовані доводи позивача про необхідність суду зобов'язати відповідача-1 призначити позивача на посаду інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, та винести відповідний наказ як належний та правильний спосіб захисту в даній справі, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо неправомірності рішення відповідача-2 та як наслідок необхідності втручання суду у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вказана позовна вимога є необґрунтованою, оскільки суд не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень щодо реалізації ним власних повноважень, а тому не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Крім того, оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні адміністративного позову, відсутні правові підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, для стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) до Департаменту патрульної поліції (адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ 40108646), Поліцейської комісії №1 Департаменту патрульної поліції (адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), третя особа - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 40116086), про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко