Справа №500/2611/18
18 лютого 2019 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
за участю:
секретаря судового засідання Риндюк В.Т.
позивача ОСОБА_1,
представника позивача - адвоката Гуски С.Д.
представника відповідача управління Держпраці у Тернопільській області Сторчак О.З., довіреність №1 від 02.01.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
29 листопада 2018 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови управління Держпраці у Тернопільській області №ТР/1479/411/АВ/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року про накладення на неї як фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 111690 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 жовтня 2018 року за місцем здійснення підприємницької діяльності позивача в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться по АДРЕСА_1 проводилось інспекційне відвідування, вході якого встановлено факт роботи ОСОБА_4 по пошиття вишитих сорочок під замовлення, без оформлення трудового договору.
Матеріали по цьому випадку були направлені для притягнення позивача до адміністративної відповідальності в Борщівський районний суд Тернопільської області, а крім того її викликали в управління Держпраці у Тернопільській області.
15 листопада 2018 року Борщівським районним судом Тернопільської області розглянуто матеріали про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 8500,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП.
16 листопада 2018 року начальник управління Держпраці у Тернопільській області керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення", частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України вирішила накласти на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 111690 грн.
Позивач вважає, що притягнення її до відповідальності за частиною третьою статті 41 КУпАП та за частиною другою статті 265 КЗпП України є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.
19.12.2018 ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено у справі судове засідання на 16.01.2019.
Представником відповідача управлінням Держпраці у Тернопільській області 04.01.2019 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано відзив на адміністративний позов. (арк.спр.23-25)
В судовому засіданні 16.01.2019 оголошено перерву до 18.02.2019.
18.02.2019 в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю з мотивів викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.02.2019 в задоволенні позову просила відмовити з підстав, наведених у відзиві.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, 19.09.2018 до управління Держпраці у Тернопільській області поступило звернення ОСОБА_4, яка в період з 02.08.2018 по 07.09.2018 працювала у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 без оформлення трудових відносин. (арк.спр.26)
19.10.2018 управлінням Держпраці у Тернопільській області видано наказ №661 "Про проведення інспекційних відвідувань у ТОВ "Танлекс", ФОП ОСОБА_1.", в якому пунктом 2 визначено Клочку Івану Ярославовичу - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів з 22 по 26 жовтня 2018 року провести захід державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: 48713, с. Пилатківці, Борщівський район Тернопільська область.(арк.спр.27)
19.10.2018 видано направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) №ТР1479/411 інспектору праці - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Тернопільській області Клочку Івану Ярославичу доручено проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.(арк.спр.21,21 зворот).
За результатами проведеного заходу державного контролю (інспекційного відвідування) складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ТР1449/411/АВ від 23.10.2018.(арк.спр.29-31)
В ході інспекційного відвідування встановлено порушення законодавства про працю, зокрема частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме 22.10.2018 в фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2" в АДРЕСА_1 в період з 02 серпня 2018 року по 07 вересня 2018 року працювала ОСОБА_4, яка виконувала роботи із пошиття вишитих сорочок під замовлення. Трудовий договір із вищевказаним найманим працівником роботодавцем не укладено.
Таким чином, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 допустила громадянку ОСОБА_4 до виконання обов'язків швачки за місцем провадження підприємницької діяльності, у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2", що розташований у АДРЕСА_1
Під час проведення інспекційного відвідування фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не надано документів, що можуть підтвердити факт укладення трудового договору (оформленого наказом) із працівником ОСОБА_4 та повідомлення до органів фіскальної служби.(арк.спр.29-32)
В письмових поясненнях від 22.10.2018 позивач ОСОБА_1 підтвердила факт роботи ОСОБА_4 з 02.08.2018 по 07.09.2018 без оформлення трудового договору.(арк.спр.33)
31.10.2018 управлінням Держпраці у Тернопільській області позивачу ОСОБА_1 надіслано повідомлення про розгляд справи про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про працю 07.11.2018 о 11:00 год.
Позивачем ОСОБА_1 до управління Держпраці у Тернопільській області надіслано заяву із проханням відкласти розгляд справи на іншу дату.
07.11.2018 управлінням Держпраці у Тернопільській області позивачу ОСОБА_1 надіслано повідомлення про перенесення розгляду справи на 14.11.2018 о 11:30 год.
Постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 15.11.2018 в справі №594/1321/18 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн.(арк.спр.10,10 зворот)
16.11.2018 заступником начальника управління Держпраці у Тернопільській області розглянуто справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ТР1479/411/АВ від 23.10.2018 щодо порушень у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР1479/411/АВ/ТД-ФС у розмірі 111690,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятою спірною постановою позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами, перевіряючи рішення та дії суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходив з наступного.
Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю врегульовані Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі - КЗпП України).
Так, відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 визначено, що, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з Положенням про управління Держпраці у Тернопільській області, затвердженим наказом Держпраці №75 від 22.06.2017, управління Держпраці у Тернопільській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.
Підпунктом 5 пункту 4 Положення, на управління Держпраці у Тернопільській області відповідно до покладених на нього завдань, передбачено здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Основним завданням управління, згідно Положення, є реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі Порядок №295), державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295, заходи державного контролю проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Згідно положень підпункту 1,2 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю та за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.
Статтею 8-1 КЗпП України зазначено якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.
Відповідно до вимог частини 1 статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", яка ратифікована Законом України №1985-ІV (1985-15) від 08 вересня 2004 року та пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною першою статті 24 КЗпП України визначено, що при укладенні трудового договору з фізичною особою додержання письмової форми його укладення є обов'язковим.
Відповідно до вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Судом встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 виявлено порушення частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме допуск ОСОБА_4 до виконання обов'язків швачки за місцем провадження підприємницької діяльності позивача у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2", що розташований у АДРЕСА_1, без оформлення трудового договору.
По даному факту винесена постанова Борщівського районного суду Тернопільської області від 15.11.2018 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 8500,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП на підставі розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, які надійшли від заступника начальника управління Держпраці у Тернопільській області.
Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом частин третьої, четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також КУпАП. Відповідно до частини 3 статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, частиною 2 статті 265 КЗпП України і частиною 3 статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014.
Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.
Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.
Тобто, ключової відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин
Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП і частини третьої статті 41 КУпАП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).
Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України.
Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:
а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці;
б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику;
в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу;
г) суб'єкт, який притягує до відповідальності - державний орган;
д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.
Водночас диспозиції абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.
Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині третій статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.
Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, суд звертає увагу, що за допуск фізичної особи до роботи без оформлення трудового договору відповідача фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 15.11.2018, що набрала законної сили та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
Накладення штрафу за те саме правопорушення також постановою управління Держпраці у Тернопільській області №ТР/1479/411/АВ/ТД-ФС від 16.11.2018 є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 в справі №814/2156/16 (адміністративне провадження №К/9901/17864/18).
Згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1116,90 грн. згідно квитанції №66 від 14.12.2018.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Тернопільській області №ТР/1479/411/АВ/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 111690 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1116 (одну тисячу сто шістнадцять) грн. 90 коп. згідно квитанції №66 від 14.12.2018.
реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1)
відповідач - управління Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження вул. Шпитальна, 7, м. Тернопіль, 46006, код ЄДРПОУ 39777822).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2019 року.
Головуючий суддя Мартиць О.І.
копія вірна:
Суддя Мартиць О.І.