м. Вінниця
22 лютого 2019 р. Справа № 120/4238/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: Вінницька область, м. Ямпіль, вул. Незалежності, 9) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та перебував у зоні відчуження (працював) з 27 липня 1988 року по 29 червня 1988 року. У зв'язку з досягненням пенсійного віку позивач звернувся з письмовою заявою до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
Протоколом № 17 від 24 квітня 2018 року відповідач повідомив, що документи подані ОСОБА_1 не підтверджують факт безпосереднього перебування (роботи) у зоні відчуження в період з 27 липня 1988 року по 29 серпня 1988 року, а отже відсутні підстави для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Ямпільського районного суду Вінницької області, рішенням якого було встановлено факт, що ОСОБА_1 працював та брав участь у зоні відчуження, у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27 липня 1988 року по 29 серпня 1988 року в м. Чорнобиль Київської області (тобто 32 календарні дні).
ОСОБА_1 знову звернувся з письмовою заявою до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про нарахування пільгової пенсії.
Протоколом № 44 від 14 листопада 2018 року відповідач повідомив, що на даний час підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених у ній недоліків.
10 грудня 2018 року позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, однак недоліки були усунені не в повному обсязі.
Ухвалою суду від 11 грудня 2018 року продовжено строк виконання ухвали суду від 23 листопада 2018 року.
В подальшому позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику сторін.
21 січня 2019 року на адресу суду від Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України надійшов відзив згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на умовах, визначених ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зазначено що, згідно поданих документів до Ямпільського сектору обслуговування громадян для призначення пенсії позивач надав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році серії НОМЕР_1 виданого 19 травня 2005 року. Однак, первинних документів, виданих організацією, в якій він працював в період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27 липня 1988 по 29 серпня 1988 року надано не було.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році серії НОМЕР_1 виданого 19 травня 2005 року.
У зв'язку з досягненням пенсійного віку позивач звернувся з письмовою заявою до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
Протоколом № 17 від 24 квітня 2018 року відповідач повідомив, що документи подані ОСОБА_1 не підтверджують факт безпосереднього перебування (роботи) у зоні відчуження в період з 27 липня 1988 року по 29 серпня 1988 року, а отже відсутні підстави для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Ямпільського районного суду Вінницької області, рішенням якого було встановлено факт, що ОСОБА_1 працював та брав участь у зоні відчуження, у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27 липня 1988 року по 29 серпня 1988 року в м. Чорнобиль Київської області (тобто 32 календарні дні).
ОСОБА_1 знову звернувся з письмовою заявою до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про нарахування пільгової пенсії.
Протоколом № 44 від 14 листопада 2018 року відповідач повідомив, що на даний час підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає.
Вважаючи такі відмови протиправною, позивач звернувся до суду.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (Закон №796).
Так, згідно із статтею 9 Закону № 796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 10 Закону № 796 передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Відповідно до ст. 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у свою чергу, Згідно із ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:
- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років;
- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років;
- які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.
З контексту наведеної норми ст. 55 Закону № 796-ХІІ можна дійти висновку, що обов'язковою умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є факт роботи в зоні відчуження протягом певного часу (аналогічний правовий висновок наведений в тексті постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 280/1162/16-а).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, населених пунктів, які вважаються зоною відчуження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону № 796 підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
За змістом ст. 65 цього Закону документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.
В п. 10 цього Порядку уточнюється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Відповідно до розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
У разі неможливості подання довідки №122 внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, для визначення права на призначення пенсії надаються інші (первинні) документи, що підтверджують період роботи в зоні відчуження: первинні документи, що підтверджують періоди перебування в зоні відчуження: довідки про періоди роботи в зоні, табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні, подорожні листи для водіїв, копії відомостей (особових рахунків) на виплату заробітної плати; особи, що були призвані на військові збори, можуть підтвердити виконання робіт в зоні довідками військових частин про виконання робіт в зоні, архівними документами Міністерства оборони.
Відтак, положеннями чинного законодавства визначено перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки, такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами. Довідки про період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є лише підставою для визнання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З аналізу норм ч. 3 ст. 65 Закону № 796-ХІІ можна дійти висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Крім того, факт перебування позивача на роботі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року, рішенням якого було встановлено факт, що ОСОБА_1 працював та брав участь у зоні відчуження, у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27 липня 1988 року по 29 серпня 1988 року в м. Чорнобиль Київської області (тобто 32 календарні дні).
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Таким чином, суд вважає, що позивачем було подано достатньо документів для підтвердження періоду роботи позивача по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, мотиви та доводи, наведені відповідачем, суд вважає безпідставними, оскільки в ході розгляду справи підтверджено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, а тому оскаржувані протоколи про відмову у призначенні пенсії позивачеві зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є протиправними та підлягають скасуванню.
Одночасно, що позовної вимоги про зобов'язання Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити, нараховувати та виплачувати позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку на 10 років, суд зазначає таке.
Із зменшенням пенсійного віку на 10 років пенсії надаються особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач працював та брав участь у зоні відчуження, у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27 липня 1988 року по 29 серпня 1988 року в м. Чорнобиль Київської області (рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року №153/768/18).
Разом з тим, оцінюючи вимоги в частині нараховувати та виплачувати пенсію із зниженням пенсійного віку, то така задоволенню не підлягає, крім того суд зазначає що, право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Отже, вимоги про зобов'язання Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити, нараховувати та виплачувати позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку на 10 років задоволенню не підлягають.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, квитанцією підтвердив сплату судового збору в розмірі 704,80 гривень, тому, суд робить висновок про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений судовий збір в розмірі 352,40 гривень.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати протокол Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницькій області №14 від 24 квітня 2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Визнати протиправним та скасувати протокол Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницькій області № 44 від 14 листопада 2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );
Ямпільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: Вінницька область, м. Ямпіль, вул. Незалежності, 9, код ЄДРПОУ 41247227).
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 22.02.2019
Суддя Мультян Марина Бондівна