Справа № 560/148/19
21 лютого 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.
за участі:секретаря судового засідання Страхарська М.В. представника позивачів ОСОБА_1 представника відповідача Войтюка С.С.
розглянувши заяву про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 11 січня 2019 року звернулись до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 12 лютого 2019 року в судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, залишено без руху. Позивачам (представнику позивачів) наданий строк для усунення недоліків позовної заяви до 19 лютого 2019 року.
Як вбачається з штампу на конверті 18.02.2019 року представником позивачів на адресу суду направлені заяви про поновлення строку звернення до суду, про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
В судовому засіданні представником позивачів подане клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду ОСОБА_3, ОСОБА_4 та поновлення цього строку. Також надані пояснення позивачів, підписані ними, з яких вбачається, що про припинення виплати пенсії їм стало відомо у серпні 2018 року. Просять строк звернення до суду поновити.
Представник відповідача проти задоволення клопотання позивачів заперечує.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд враховує наступне.
Як вбачається з заяв позивачів, направлених представнику електронною поштою, у червні 2012 року вони уповноважили свого сина представляти їх інтереси під час перебування їх за кордоном. У серпні 2018 року з телефонної розмови з сином їм стало відомо про те, що з листопада 2016 року управлінням Пенсійного фонду припинено нарахування їм пенсії. У зв'язку з цим вони оформили заяви про поновлення виплати пенсій, які направили до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
З пояснень представника позивачів також встановлено, що через тривалу відсутність їх на території України та складні стосунки з сином, який проживає в Україні, вони не були своєчасно повідомлені про припинення виплати пенсії, відповідного повідомлення від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вони не отримували.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 цієї ж статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 17 серпня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не погодившись з фактом припинення виплати їм пенсій, звернулись до посольства України в республіці Аргентина для засвідчення їх заяв до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про продовження (поновлення) виплати пенсії за довіреністю.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.09.2018 за № 2194/14-8 їм було повідомлено, що для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутись до Нетішинського сервісного центру обслуговування громадян з паспортом громадянина України або іншим документом, що посвідчує особу.
Також, з цієї відповіді позивачі офіційно дізнались про підстави зупинення виплати пенсії, та про те, що для поновлення виплати пенсії їм необхідно особисто звернутись до відповідача. Не погоджуючись з цим, позивачі звернулись за судовим захистом.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного суду висловлену у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17.
У цій справі Верховний суд зазначив, що зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), до спірних правовідносин необхідно застосовувати крім норм КАС України також і строки, визначені в інших законах.
Відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
У разі ж застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого нормою КАС України, наслідком є неможливість реалізувати передбачене право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу норм КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Верховний суд дійшов висновку, що адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Суд погоджується з позицією Верховного суду і вважає, що її слід застосувати і у цій справі, зважаючи на те, що позивачі є пенсіонерами, і отримують пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що про припинення виплати пенсій позивачі були належним чином повідомлені ще у 2016 році, з огляду на що суд не може вважати встановленою ту обставину, що про порушення своїх прав вони дізнались у 2016 році.
Враховуючи ці обставини, суд вважає можливим клопотання позивачів та їх представника задоволити та визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
клопотання представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду задоволити.
Поновити ОСОБА_3, ОСОБА_4 строк звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повне судове рішення складене 25 лютого 2019 року
Головуючий суддя І.С. Козачок