19 лютого 2019 р. Справа № 2040/6170/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Катунова В.В.,
суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018, суддя Сліденко А.В., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 02.11.18 по справі № 2040/6170/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про 1) визнання протиправним та скасування наказів, 2) поновлення на посаді, 3) стягнення грошового та речового утримання за час вимушеного прогулу,
У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Харківській області від 09.07.2018 № 795 "Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Харківського ВП ГУНП в Харківській області" в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції поліцейського сектору патрульної поліції відділення поліції на ст. Харків-Пасажирський Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області капрала поліції ОСОБА_1;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.07.2018 року № 178 о/с в частині звільнення капрала поліції ОСОБА_1 поліцейського сектору патрульної поліції відділення поліції на ст. Харків-Пасажирський Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області зі служби в поліції згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського сектору патрульної поліції відділення поліції ст. Харків - Пасажирський Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області з поновленням та виплатою йому всього передбаченого чинним законодавством грошового та речового забезпечення за встановленими нормами, відповідно до його посади, спеціального звання та вислуги за час вимушеного прогулу з 10.07.2018 року по день поновлення на роботі, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в поліції.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Головне управління Національної поліції в Харківській області надало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, вислухавши представників сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.07.2017 №422 о/с ОСОБА_1 10.07.2017 прийнятий на службу до Національної поліції (а.с. 11)
Посадовими особами поліції під час моніторингу мережі Інтернет ресурсу "ФЕЙСБУК" було виявлено відеозапис, на якому поліцейські застосовували неправомірні заходи фізичного впливу до невідомого громадянина. Під час проведення попередньої перевірки було встановлено, що вказана подія відбулась 07.07.2018 р. у приміщенні відділення поліції на станції Харків - Пасажирський Холодногірського відділу поліції ГУНП в Харківській області за участю поліцейського сектору патрульної поліції відділення поліції капрала поліції ОСОБА_1, який знаходився на службі в однострої та з вогнепальною зброєю (а.с.12).
Відповідно вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073, т.в.о. начальника Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області рапортом просив дозволу у начальника ГУНП в Харківській області на проведення службового розслідування за вказаним фактом (а.с.25).
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.07.2018 р. №1127 призначено службове розслідування та відсторонено позивача від виконання службових обов'язків (а.с.26).
За результатами службового розслідування відносно працівників Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області, начальником ГУНП в Харківській області затверджено висновок від 09.07.2018 р., яким, зокрема, за порушення службової дисципліни, абз. 1, 2, 3 ч.1 та ч. 2 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.1 ч. 1 ст.18 та п. 4 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію", п. 1, 2 ч. 1 та п. 1 ч. 2 розділу ІІ та розділу ІV п. 3 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. №1179 (зареєстровано Міністерством юстиції України 06.12.2016), п.10.3 своїх функціональних обов'язків, затверджених 02.01.2018 р. начальником Холодногірського ВП полковником поліції ОСОБА_4, у частині належного виконання службових обов'язків, відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, де зазначено, що поліцейському заборонено: сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання, поліцейського сектору патрульної поліції відділу поліції на станції Харків-Пасажирський Холодногірського ВП ГУНП у Харківській області капрала поліції ОСОБА_1, що знаходився поруч, терпимо ставився до дій вищевказаних працівників поліції та не вжив ніяких заходів щодо їх припинення, запропоновано звільнити з Національної поліції України" (а.с. 27-31).
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.07.2018 р. №795 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з Національної поліції України.
На підставі наказу від 09.07.2018 р. №795, начальником генералом поліції третього рангу прийнято наказ від 10.07.2018 р. №178 о/с, яким згідно з Законом України "Про Національну поліцію" за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капрала поліції ОСОБА_1, поліцейського сектору патрульної поліції відділення поліції на ст. Харків - Пасажирський Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області звільнено з 10.07.2018 (а.с.15).
Не погоджуючись з наказом відповідача від 10.07.2018 р. №178 о/с, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт скоєння позивачем порушення дисципліни у розумінні ст. 1 Дисциплінарного статуту ОВС є доведеним, а міра юридичної відповідальності у даному конкретному випадку обрана терорганом Національної поліції вірно, цілком узгоджується з обставинами фактичної дійсності, виконана процедура накладення дисциплінарного покарання не свідчить про недотримання прав та інтересів позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом №580-VIII, який набув чинності 07 листопада 2015 року ( далі - Закон №580-VIII) .
Відповідно до положень ст.1 Закону №580-VIII, Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, діяльність якої спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно зі ст.17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Пунктом другим частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов'язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов'язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов'язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.
У разі виявлення таких дій поліцейський зобов'язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних злочинів, вчинених поліцейськими.
Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що законодавець поклав на поліцейського одразу декілька цілком самостійних ясно та однозначно сформульованих обов'язків, а саме: 1) зобов'язав уникати втілених у будь-якій формі та способі як приниження людської гідності (що охоплює катування, неналежне поводження, неналежне покарання), так і поблажливого/терпимого ставлення до цього; 2) зобов'язав вживати всіх можливих заходів задля припинення цих фактів; 3) зобов'язав сповіщати керівників про ці факти; 4) зобов'язав сповіщати про ці факти компетентний орган досудового розслідування.
Переміщення поліцейських здійснюється на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, зокрема, як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.3 ч.1 ст.65 Закону №580-VIII).
Частиною 2 ст.19 Закону №580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ст.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року №901-VIII, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України 2Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут №3460-IV), яким визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Так, відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту №3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту №3460-IV передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно з вимогами ст.7 Дисциплінарного статуту №3460-IV встановлено, що службова дисципліна України базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Згідно зі ст.14 Дисциплінарного статуту №3460-IV, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту №3460-IV).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073 (далі - Інструкція №230).
Пунктом 2.1 Інструкції №230 передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС (рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.
Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення (пп.2.2.20 п.2.2 Інструкції №230).
Вимогами п.2.6 Інструкції №230 передбачено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
Відповідно до п.5.4 Інструкції №230, якщо вину особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни .
Зі змісту спірного наказу вбачається, що підставою для звільнення позивача визначено п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", згідно якого поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Судом встановлено, що 07.07.2018 р. у період часу з 18:00 год. до 19:00 год. у приміщенні адміністративної будівлі, котра використовується для розміщення тероргану Національної поліції поблизу Південного вокзалу у місті Харкові мала місце подія принизливого поводження з боку поліцейських по відношенню до людини, котре полягало у завданні людині ударів ногою по сідницях та рукою по голові.
Так, проведеним службовим розслідуванням встановлено, що капрал поліції ОСОБА_1, який спокійно спостерігав та терпимо ставився до дій працівників поліції, які безпосередньо наносили удари гр. ОСОБА_2 і не вжив ніяких заходів щодо їх припинення та повідомлення керівництву.
Згідно Інструкції №230, забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акту про її відмову в наданні письмового пояснення.
Позивач ОСОБА_1 09.07.2018 р. надав письмові пояснення, в яких вказав, що 07.07.2018 р. в період часу з 08 до 20 години він перебував на службі та пояснив, що моменту удару не бачив, почув хлопок, як у лодоні після чого зайшов на пост. Також зазначив, що порушень громадського порядку не було, а розмова його колег поліцейських мала характер дружньої (а.с. 39).
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено судом апеляційної інстанції, що під час події позивач знаходився у цьому приміщенні у якості поліцейського при виконанні завдань служби.
Доказів візуального споглядання позивачем події нанесення іншим поліцейським людині удару ногою по сідницях матеріали судової справи не містять.
Доказів протилежного відповідач у ході службового розслідування не здобув, таких доказів до суду не надано.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що під час нанесення іншим поліцейським удару людині рукою по голові позивач знаходився на лінії прямої та безперешкодної видимості на відстані не більше 2 метрів від місця події.
Відтак, позивач об'єктивно не міг не бачити події удару, так як інший поліцейський (що наносив удар) знаходився поза лінією зору.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що подібні випадки негативно впливають на імідж як поліції, так і органів державної влади загалом, підривають віру громадян у спроможність поліції на високому професійному рівні здійснювати покладені на неї завдання з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.
З урахуванням наведеного, відповідачем правомірно призначено та проведено службове розслідування стосовно ОСОБА_1
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про запобігання корупції", Закону України "Про Національну поліцію", з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України затверджені Правила етичної поведінки поліцейських.
Відповідно до п. 1 розділу І Правил ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Відповідно до положень розділу IV п.3 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, поліцейський за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час, зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Крім того, згідно з вимогами п. 1,2 ч.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено, зокрема, сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
Враховуючи наявність встановлених під час розгляду судом справи фактів порушення позивачем Дисциплінарного статуту, Правил етичної поведінки поліцейських та Закону України "Про Національну поліцію", а також не дотримання позивачем службової дисципліни та присяги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів від 09.07.2018 №795 та від 10.07.2018 року № 178 о/с діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому права позивача не порушені.
Суд також враховує, що хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що накладення відповідачем найбільш суворого дисциплінарного стягнення є незаконним, оскільки позивачем не наведено належної мотивації на користь того, що проступок, скоєний позивачем є незначним, а відсутність діючих дисциплінарних стягнень не може свідчити про неможливість застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного впливу.
Професійний обов'язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно-правовими актами та Присягою поліцейського завдань. Поліцейський, як представник держави зобов'язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, з честю та гідністю поводити себе як в службовий так і в позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.
Також колегія суддів зауважує, що позивач не тільки не сприяв у зупиненні дій поліцейського (удар якого спостерігав боковим зором), але й не доповів керівництву про подію здійснення іншим поліцейським поведінки, яка принижує людську гідність, що є достатньою підставою для накладення на позивача дисциплінарного покарання.
Окрім того, відсутність такого зауваження за своєю суттю, характером і формою і є терпимим ставленням до принизливого поводження.
Відносно частини позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення колегія суддів зазначає, що вказані позовні вимоги є похідними вимогами від первинних позовних вимог, тому задоволенню також не підлягають.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 по справі № 2040/6170/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 25.02.19.