19 лютого 2019 р.Справа № 816/1423/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 19.10.18 року по справі № 816/1423/18
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
02 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі - відповідач, УДМС в Полтавській області) , в якій просить визнати протиправною відмову у прийнятті документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон без надання відбитків пальців рук та зобов'язати відповідача видати такий документ без внесення відцифрованих відбитків пальців до безконтактного електронного носія.
В обґрунтування позовних вимог вказує на своє небажання надавати відбитки пальців через релігійні переконання, тоді як відмова в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон без біометричних даних вказує на прояв дискримінації відносно позивача.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2018р. позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказане судове рішення є незаконним та необґрунтованим з наступних підстав. Зазначає, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну, (ч. 1 ст. 22 Закону №5492- VI). Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України та не має можливості вільно залишати територію України, що в свою чергу є порушенням її громадянських та конституційних прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації. Зазначає, що обов'язкове внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт громадянина України для виїзду за кордон, порушує принцип поваги до його приватного життя, як суб'єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення паспорту, оскільки згоди на таку обробку надавати не бажає. Зазначає, що Порядок оформлення, видачі, обміну, переси лання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Мімістів України від 07.05.2014 р. №152 суперечить нормам спеціального Закону №5492-VI в частині розширення переліку персональних даних, що обробляються в процесі оформлення паспорту, а у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Враховуючи викладене просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 р. скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, а саме: визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області у прийнятті документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон без надання ОСОБА_1 відбитків пальців рук.
Від Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що проти вимог апеляційної скарги заперечує з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у даній справі дана вірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки Полтавського окружного адміністративного суду.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на норми чинного законодавства з 20.12.2016 органи та підрозділи Державної міграційної служби здійснюють прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено вказаною постановою.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 27.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до Горішньоплавнівського міського сектору УДМС в Полтавській області з метою подання документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон без надання відбитків пальців рук та внесення інформації до безконтактного електронного носія.
Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» позивачу була надана відповідь на звернення 26.08.2017 за №47/2180 та роз'яснено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр» паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформлюється із застосуванням засобів реєстру. Також вказано, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №1001 від 16.11.2016, з 20.12.2016 припиняється (а.с. 40).
Крім того, до УДМС через ДМС України надходили звернення позивача від 21.09.2018, 06.10.2017, 20.10.2017, на які відповідно 12.10.2017 за №11-23/483, 17.10.2017 за №11-23/С-612 та 30.10.2017 за №11-23/С-679 надано письмові роз'яснення (а.с. 44-51).
Не погодившись з такими відмовами відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначені Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (надалі - Закон №5492-VI).
Відповідно до абзаців першого, третього частини першої статті 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 №1474-VIII внесено зміни до Закону №5492-VI, які набрали чинності з 01.10.2016.
Згідно з пояснювальною запискою до проекту вищевказаного Закону, метою проекту є уточнення переліку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, з безконтактним електронним носієм або без такого, визначення правового статусу окремих категорій осіб, усунення правових прогалин в діючому правовому регулюванні, приведення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» у відповідність із діючим законодавством та реаліями сьогодення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що запуск нових паспортів був однією з вимог Європейського Союзу до України на шляху до надання безвізового режиму. Головна перевага нового документу - це надвисокий рівень захисту від фальсифікацій та підробок. На відміну від паспортів старого зразка, до нього вбудовано безконтактний електронний носій з біометричними даними особи, які включають відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук (п. 2 ч.1 ст. 3 Закону №5492-VI).
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №5492-VI визначено, що термін «безконтактний електронний носій» вживається у значенні, як імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов'язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом.
За приписами частини першої статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, серед яких є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Нормами частин першої, другої, п'ятої статті 15 Закону №5492-VI встановлені вимоги до бланків документів та їх форми, а саме: бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення. Бланки документів, які не містять безконтактного електронного носія, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Бланки документів, в які імплантовано безконтактний електронний носій для внесення персональних даних, біометричних даних, параметрів та іншої інформації про особу, повинні бути виконані багатокомпонентним захисним друком, містити символ електронного документа, інформацію про підприємство, на якому виготовлено бланк документа, зображення малого Державного Герба України.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 22 Закону №5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м'якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.
Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 22 Закону №5492-VI).
На виконання вимог Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07.05.2014 №152 (у редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 №1001) «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі Порядок 152), якою затверджені зразок та технічних опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2 та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до п. 7 Порядку № 152 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються:
1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;
2) особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); у разі оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у закордонній дипломатичній установі - на підставі заяви-анкети одного з батьків/законних представників та письмової згоди другого з батьків/законних представників, яка надається під час подання документів (заява від другого з батьків/законних представників не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства чи за наявності виданої органом державної виконавчої служби довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців). У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа;
3) особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, - на підставі заяви-анкети особи або її законного представника.
Відповідно до п. 14 Порядку № 152 до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім'я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон:
1) прізвище, власне ім'я та по батькові (далі - ім'я);
2) дата народження;
3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село);
4) стать;
5) дата та підстави набуття громадянства;
6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності);
7) відцифрований образ обличчя особи;
8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними, та осіб, які не досягли 14-річного віку). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування;
9) відомості про отримання відцифрованих відбитків пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв'язку із тривалим розладом здоров'я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку);
10) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири);
11) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти;
12) реквізити документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон;
13) відомості про законного представника особи (ім'я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує його повноваження);
14) відомості про сплату адміністративного збору (консульського збору) або про звільнення від його сплати;
15) дата заповнення заяви-анкети.
Відповідно до п. 24 Порядку № 152 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35 і 52 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа, уповноважений суб'єкт інформують заявника про відмову в прийнятті документів із повідомленням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.
Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів.
Відповідно до п. 96 Порядку № 152 рішення про відмову в оформленні, обміні та у видачі паспорта для виїзду за кордон може бути оскаржено заявником в адміністративному порядку або до суду.
Колегія суддів зазначає, що 27.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до Горішньоплавнівського міського сектору УДМС в Полтавській області з заявою про злочин проти прав і свобод громадянина України (а.с.38).
Крім того, до УДМС через ДМС України надходили звернення позивача від 21.09.2018, 06.10.2017, 20.10.2017, на які відповідно 12.10.2017 за №11-23/483, 17.10.2017 за №11-23/С-612 та 30.10.2017 за №11-23/С-679 надано письмові роз'яснення (а.с. 44-51)
Слід відмітити, що до вказаних заяв позивача не було додано жодних документів передбачених п. 14 Порядку № 152.
Враховуючи викладене, звернення позивача до відповідача із заявою про видачу паспорта для виїзду за кордон здійснено не в установленому порядку.
Отже, заяви ОСОБА_1 про видачу паспорта для виїзду за кордон, подані до Горішньоплавнівського міського сектору УДМС в Полтавській області, до ГУДМС України в Полтавській області, Державної міграційної служби України у довільній формі, не є підставою для видачі паспорта для виїзду за кордон.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на день звернення позивача із заявою, у Горішньоплавнівського міського сектору УДМС в Полтавській області, ГУДМС України в Полтавській області були відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_1 паспорта для виїзду за кордон.
Також колегія суддів зазначає, що вищевказані заяви зареєстровані відповідачами як звернення.
За визначенням ст.3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Частиною 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Матеріалами справи підтверджено, що в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян», відповідачами заявниці надано відповіді, отримання яких позивачем не заперечується.
Надаючи відповіді на питання заявника, Горішньоплавнівський міський сектор УДМС в Полтавській області, ГУДМС України в Полтавській області посилався на чинні норми законодавства України, якими передбачена форма паспорта для виїзду за кордон, підзаконні акти, які регулюють порядок подання документів для оформлення паспорта для виїзду за кордон.
Сама по собі незгода позивача зі змістом цих відповідей не спростовує факту розгляду звернень позивача у встановленому законом порядку, та не може бути підставою для визнання протиправними дій ГУДМС України в Полтавській області у прийнятті документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України).
Виходячи з аналізу наведених норм, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.
Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Також, як вказав Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 року по справі №811/119/13-а, обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 не було надано відповідачу заяви та необхідного пакету документів, необхідного для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, належні докази зворотного в матеріалах справи відсутні, відповідачами не приймалось рішення за результатами розгляду відповідної заяви, яке могло б бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства у розумінні ст.ст.1, 2, 5 КАС України.
Листи відповідачів, з якими висловив незгоду позивач, не є рішенням суб'єктів владних повноважень у розумінні КАС України.
Враховуючи вищенаведене, доводи позивача щодо протиправності відмови відповідача у прийнятті документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон без надання відбитків пальців рук є помилковими.
Колегія суддів зазначає, що ніякими іншими обставинами вимоги позивача в позовній заяві та апеляційній скарзі не обґрунтовуються, позивачем не надано достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправною відмову у прийнятті документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон без надання відбитків пальців рук та зобов'язати відповідача видати такий документ без внесення відцифрованих відбитків пальців до безконтактного електронного носія.
Також колегія суддів зазначає, що пунктом 3 Порядку № 152 установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
Таким чином, з огляду на норми чинного законодавства з 20.12.2016 органи та підрозділи Державної міграційної служби здійснюють прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено вказаною постановою.
Враховуючи вищенаведене, те, що ОСОБА_1 не було надано відповідачу заяви та необхідного пакету документів, необхідного для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, рішення за результатами розгляду відповідної заяви відповідачами не приймалось, доводи позивача щодо його релігійних переконань не впливає на вирішення справи по суті.
У даному випадку відповідач довів суду, що при вчиненні дій щодо звернень позивача з приводу видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що Порядок оформлення, видачі, обміну, переси лання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Мімістів України від 07.05.2014 р. №152 суперечить нормам спеціального Закону №5492-VI в частині розширення переліку персональних даних, що обробляються в процесі оформлення паспорту, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок оформлення, видачі, обміну, переси лання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Мімістів України від 07.05.2014 р. №152 не суперечить Закону №5492-VI, оскільки Законом №5492-VI не передбачена можливість отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон без відцифрованих відбитків пальців рук, крім випадків наявності фізичних вад.
Щодо посилань позивача в позовній заяві на те, що 27.07.2017 р. він звернувся до Горішньоплавнівського міського сектору УДМС в Полтавській області з метою подання документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, але отримав усну відмову в прийнятті документів та оформлення заяви - анкети у зв'язку з небажанням надавати свої відбитки пальців рук та вносити дану інформацію до безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт для виїзду за кордон, колегія суддів зазначає наступне.
Дані посилання не свідчать про факт прибуття (звернення) позивача до Горішньоплавнівського міського сектору УДМС в Полтавській області з заявою та додатками до заяви передбаченими Порядок оформлення, видачі, обміну, переси лання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Мімістів України від 07.05.2014 р. №152, а посилання позивача в скаргах (заявах) до Горішньоплавнівського міського сектору УДМС в Полтавській області, до ГУДМС України в Полтавській області, Державної міграційної служби України на факт відмови в прийнятті наданих ним для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон документів, не отримало свого підтвердження під час проведення службової перевірки, відповідно до листа УДМС України в полтавській області від 12.10.2017р. № 11-23/483 (а.с.44).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст.77 КАС України позивач не довів обставини, за яких, на його думку , відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Зі свого боку, враховуючи вищенаведене, відповідачем Управлінням Державної міграційної служби України в Полтавській області, надано достатньо належних доказів та обґрунтувань вчинення своїх дій та бездіяльності у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 року по справі № 816/1423/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)\А.М. Григоров
Судді(підпис)\ (підпис)\ Н.С. Бартош З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 25.02.2019 року