Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 лютого 2019 р. Справа№200/188/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування розпорядження, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Представник, ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в інтересах позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, АДРЕСА_1) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 37755477, 85000, Донецька обл., місто Добропілля, вулиця Незалежності, будинок 28А). Позивач просив скасувати розпорядження від 24.11.2016 про призупинення виплати пенсії з 01.12.2016; визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії з 01.12.2016 по 30.04.2018; зобов'язати виплатити пенсію за період з 01.12.2016 по 30.04.2018. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, про що видана довідка, при цьому відповідачем безпідставно в порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не здійснено виплату пенсії та прийнято розпорядження про припинення виплати пенсії.
9 січня 2019 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, зобов'язано відповідача надати відомості щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, рішення про зупинення виплати пенсії.
29 січня 2019 року ухвалою суду призначено розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У судове засідання призначене на 20 лютого 2019 року представники сторін не з'явилися. Враховуючи те, що спірним питанням є нарахування та виплата пенсії, яка є єдиним джерелом існування для позивача, а для розгляду вказаної категорії справи пріоритетним є швидке вирішення, суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів.
Відповідачем надано відзив, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що виплата пенсії позивачу була припинена на підставі розпорядження у зв'язку із відмовою у відновленні пенсії згідно протоколу засідання комісії з питань відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Посилається на необхідність застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України; перебуває на обліку у відповідача як внутрішньо переміщена особа за заявою, що не є спірною обставиною у справі.
Пенсія виплачена до 01.12.2016, а з грудня 2016 року нарахування та виплата зупинена на підставі розпорядження від 24.11.2016 вданому на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення соц..виплат ВПО від 22.11.2016 №21.
В травні 2018 року виплата пенсії поновлена, про що зазначено у відзиві.
Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питання є невиплата належної пенсії позивачу.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Ураховуючи те, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону № 1058-IV.
Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідачем прийнято розпорядження від 24.11.2016 б/н, яким припинено виплату пенсії позивачу (а.с.15).
Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Водночас, як встановлено судом, прийняте відповідачем розпорядження від 24.11.2016 б/н про припинення виплати пенсії, не містить зазначення підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з грудня 2016 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень статті 1 «Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
У відзиві відповідача зазначено, що відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, продовжує відповідач, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Такий порядок Кабінетом Міністрів України не затверджено, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для виплати пенсії.
Суд зазначає, що безпідставним є посилання відповідача на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, оскільки порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Отже, враховуючи те, що розпорядження про припинення виплати пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, вимоги щодо зобов'язання виплатити пенсію за період з 01.12.2016 по 30.04.2018(включно) підлягають задоволенню.
Вимоги про визнання бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії задоволенню не підлягають, оскільки невиплата пенсії пов'язана з прийняттям розпорядження.
Суд зауважує, що на виконання ухвал відповідачем не надано підтвердження нарахування пенсії у цей період, у зв'язку з чим для ефективного захисту прав позивача, необхідно зобов'язати відповідача здійснити нарахування пенсії за період з 01.12.2016 по 30.04.2018 (включно).
З огляду на викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо строку звернення суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, при цьому судом встановлено, що суми пенсії не отримані з вини органу та піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки розпорядження про припинення виплати пенсії є протиправним, а задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.
З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (квитанція від 26.12.2018 №П6661, суд дійшов висновку щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судових витрат у розмірі 704,80 грн.
Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування розпорядження, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Скасувати розпорядження Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 листопада 2016 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 37755477, 85000, Донецька обл., місто Добропілля, вулиця Незалежності, будинок 28А) відновити нарахування та виплатити пенсію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, АДРЕСА_1) за період з 01.12.2016 по 30.04.2018 (включно).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 37755477, 85000, Донецька обл., місто Добропілля, вулиця Незалежності, будинок 28А) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, АДРЕСА_1).
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кошкош О.О.