Справа № 560/267/19
іменем України
25 лютого 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій просить суд: визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги та скасувати п.54 протоколу №122 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних виплат від 07 грудня 2018 року; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмір, передбачених п.1.б ст.16-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, що діяла у період спірних правовідносин, а саме у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на перше січня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 1986 по 1988 проходив військову службу в та брав участь у бойових діях в Афганістані.
Позивач вказує, що у січні 1988 року під час виконання бойового завдання отримав черепно-мозкову травму, був контужений.
Відповідно до довідки МСЕК від 12.09.2013 позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись військові дії.
04.12.2017 позивач звернувся з заявою до Хмельницького обласного військового комісаріату через Хмельницький ОМВК для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із повторним оглядом та отриманням ІІ групи інвалідності, оскільки відповідно до акта огляду МСЕК серії АВ №1082252 від 30.10.2017, ОСОБА_1 довічно встановлено ІІ групу інвалідності з 30.10.2017, поранення, контузія, так пов'язані із виконанням інтернаціонального обов'язку.
Однак отримав відмову відповідача у складанні висновку, щодо отримання одноразової грошової допомоги, з посиланням відповідача на ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та на п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, про що позивача було повідомлено листом №765 від 28.12.2017.
Не погодившись з вказаною відмовою звернувся до суду. Рішенням суду від 04.06.2018 залишеним без змін Вінницьким апеляційним адміністративним судом позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
За результатами подання позивачем документів до Міністерства оборони України через Хмельницький обласний військовий комісаріат для виплати одноразової грошової допомоги, 07 грудня 2018 року відповідно до п.54 Протоколу №122 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою ОГД та компенсаційних виплат відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні ОГД з підстави того, що первинно позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою запроваджувалась виплата ОГД.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від відповідача 19.02.2019 надійшов відзив на позовну заяву у якому останній проти задоволення позову заперечує. Вказує, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу III групи інвалідності, а саме Закон № 2011-ХІІ в редакції Закону України від 3 листопада 2006 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб", яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, та Порядок № 499. Оскільки позивачу інвалідність III групи встановлено у вересні 2013 року, то станом на цю дату у нього виникло право на виплату одноразової грошової допомоги. Тому вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку № 975 (в редакції станом на момент встановлення II групи інвалідності), у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму є незаконними.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що позивач під час виконання бойового завдання в січні 1988 року отримав черепно-мозкову травму, був контужений.
В результаті огляду позивача військово-лікарською комісією складено довідку МСЕК від 12.09.2013, якою позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись військові дії.
Під час повторного огляду позивача 30.10.2017 МСЕК встановила позивачу II групу інвалідності, у зв'язку із травмою пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби.
Позивач 04.12.2017 звернувся з заявою до Хмельницького обласного військового комісаріату через Хмельницький ОМВК для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із повторним оглядом та отриманням ІІ групи інвалідності, оскільки відповідно до акта огляду МСЕК серії АВ №1082252 від 30.10.2017, ОСОБА_1 довічно встановлено ІІ групу інвалідності з 30.10.2017, поранення, контузія, так пов'язані із виконанням інтернаціонального обов'язку.
Однак отримав відмову, яку оскаржив в судовому порядку. За результатами судового оскарження рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду залишеного без змін Вінницьким апеляційним адміністративним судом постановою від 30.07.2018 задоволено позовні вимоги в повному обсязі.
За результатами подання позивачем документів до Міністерства оборони України через Хмельницький обласний військовий комісаріат для виплати одноразової грошової допомоги, 07 грудня 2018 року відповідно до п.54 Протоколу №122 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою ОГД та компенсаційних виплат відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні ОГД з підстави того, що первинно позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою запроваджувалась виплата ОГД.
Не погодившись з такою відмовою позивач вважає її протиправною у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII.
У відповідності до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 4 частини 2 ст. 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до частини першої пункту б статті 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема, 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - постанова № 975), яка набрала чинності 24.01.2014.
Приписами п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII встановлено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Аналогічна норма передбачена пунктом 8 Постанови № 975.
Відтак, зазначеними вище нормами Закону № 2011-XII та Порядку №975 визначено, що у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Суд встановив, що у 2013 році військово-лікарською комісією проводився медичний огляд позивача, за результатами якого позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, пов'язану із виконанням обов'язків військової служби.
30.10.2017 МСЕК встановила позивачу II групу інвалідності, у зв'язку із травмою пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, тобто понад дворічний термін після встановлення ІІІ групи інвалідності.
Однак, відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 1082252 II група інвалідності позивачу встановлена при повторному огляді 30.10.2017, а тому обмеження передбачене п. 8 Порядку № 975 та абз.2 п.4 ст.16-3 Закону 2011-XII не застосовується.
Також, суд зазначає, що Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774-VІІІ), яким було доповнено п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється, набрав чинності з 01.01.2017.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону № 1774-VІІІ, яка набрала чинності 01.01.2017, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності з 30.10.2017 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 20.03.2018 по справі №295/3091/17.
Також, слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002).
Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки закінчився дворічний строк після первинного встановлення втрати працездатності, є помилковими.
Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в п.54 рішення Комісії, оформленого протоколом № 122 від 07.12.2018, не наведено.
При цьому, суд зазначає, що встановлення II групи інвалідності у зв'язку з травмою, пов'язаною із виконанням обов'язків військової служби є підставами для виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі передбаченому ч.1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що комісія Міністерства оборони України, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, діяла всупереч нормам чинного законодавства України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене вище суд вважає, що дії Міністерства оборони України як суб'єкта владних повноважень та можливі варіанти рішень, які можуть прийматись за результатами розгляду заяви особи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, чітко регламентовані Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядком №975, а тому відсутність передбачених цими нормами законодавства обставин, які б перешкоджали у спірному випадку виплатити одноразову грошову допомогу позивачам, є підставою для зобов'язання відповідача виплатити таку допомогу.
Крім того, суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
"Ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином наявні підстави для зобов'язання прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі, передбаченому п.б ч.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням наведеного, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Оскільки позивач, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги та скасувати п.54 протоколу №122 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних виплат від 07 грудня 2018 року.
Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі, передбаченому п.1.б ст.16-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 -
Відповідач:Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6,м.Київ,03168 , код ЄДРПОУ - 00034022)
Головуючий суддя О.П. Шевчук