Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.
25 лютого 2019 р. Справа № 2040/7220/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2018, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 2040/7220/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому, з підстав неправомірності дій, просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснити виплату ОСОБА_1, суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 по справі № 2040/7220/18 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 70 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст. 19, 117 Конституції України, ч.. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає доводи щодо правомірності виплати 50% суми підвищення пенсії позивачу, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач наголошує на необґрунтованості доводів такої скарги.
Колегія суддів не приймає до уваги заяву представника позивача про повернення апеляційної скарги, оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 вирішено питання про відкриття провадження у справі. Перешкод для прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлено не було, оскільки у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги були усунені.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, як особі звільненої з військової служби.
З 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч.4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб № 103 від 21.02.2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 pоку «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб ».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу надано довідку № 3234 від 12.04.2018 року, в якій зазначено, що відповідно до постанови КМУ 103 від 21.02.2018 року підвищення пенсії складає 1222,70 грн., з них виплачується: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення 611,35 грн.; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення 917,03 грн.; з 01.01.2020 року 100% щомісячно 100% від підвищення 1222,70 грн.
Тобто, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачує позивачу 50% суми підвищення пенсії з 01.01.2018 року.
29.08.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою, в якій просив Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 70 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року.
Як зазначено позивачем, відповіді на своє звернення від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області отримано не було.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаними діями, звернувся з даним позовом до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього військовослужбовця на підставі постанови КМУ №704 від 30 серпня 2017 року, а при перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", має визначатися та визначається безпосередньо Законом № 2262.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ).
Статтею 63 Закону України № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Таким чином, приписами вказаного Закону, Кабінету Міністрів України було надано повноваження визначати порядок та умови перерахунку пенсії.
Згідно зі статтею 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
На виконання частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова від 21 лютого 2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Зазначена Постанова КМУ 103 є нормативно-правовим актом, який з огляду на положення ч.4 ст.63 Закону №2262 є обов'язковим у застосуванні органами пенсійного фонду при здійсненні обчислення перерахунку та виплати пенсії відповідній категорії осіб, на яких спрямована дія цієї постанови.
Пунктом 1 Постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 передбачено, що перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Пунктом 2 Постанови встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає що відповідач провівши перерахунок пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії, діяв відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103.
Також відповідно до п. 7 постанови КМУ № 103 на Міністерство оборони разом з іншими відомствами після набрання чинності цією постановою покладено завдання забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45.
Пунктом 1, 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 № 45, встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
З матеріалів справи встановлено, що Відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року.
Відповідно до зазначеного перерахунку Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачує позивачу частину основного розміру пенсії у сумі 4191,15 грн., за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідач при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу не мав правових підстав для не врахування та не застосування до спірних правовідносин положення норм ст.. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постанови КМУ 103, та у інший спосіб здійснювати таку виплату перерахованої пенсії.
Також колегія суддів вказує, що наведена Постанова КМУ №103 від 21.02.2018 року у встановленому законом порядку такою, що суперечить Конституції України або вимогам закону не визнавалась та не скасовувалась, а є діючою, та такою, що підлягає обов'язковому застосуванню в межах спірних правовідносин.
Зокрема, колегія суддів звертає увагу на те, що Постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Так, вказана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, зокрема, в ухвалі від 02.05.2018 року по справі №818/1076/18.
Статтею 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Аррас та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").
У рішенні Європейського суду з прав людини за заявою "Великоди Валентини Ніканорівни проти України" №43331/12 від 03 червня 2014 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 р. N 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".
У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).
При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).
Як відзначив Конституційний Суд України, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Цим Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року № 2857-VІ з наступними змінами.
У іншому рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 Конституційний Суд України дійшов висновку, що …однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Також, в цьому Рішенні вказано, що …суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
З системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.
При цьому, як відзначив Конституційний Суд України, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26.12.2011 N 20-рп/2011).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку збільшився.
Таким чином, безпідставними є посилання позивача на погіршення умов його пенсійного забезпечення позаяк відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на зменшення його розміру пенсії у порівнянні з попереднім розміром.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене, колегія суддів вказує на те, що відповідач, виплачуючи 50 % суми підвищення пенсії позивачу, визначеного станом на 1 березня 2018 року, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, відсутні підстави для зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з 01.01.2018 р.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності дій щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу.
Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення в частині задоволення позову підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 по справі № 2040/7220/18 в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2018 року та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 70 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні даної частини позову ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 по справі № 2040/7220/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко