Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 лютого 2019 р. Справа№200/13616/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., при секретарі Мурашко Д.О., за участю представника відповідача Вовченка С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство стройіндустрія" до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство стройіндустрія" (ідентифікаційний код 35748473, 84311, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Куйбишева, будинок 23) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код 39406028, 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької Дивізії, будинок 114) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2018 №0009291413 на суму 275212,50 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 220170,00 грн., за штрафними санкціями - 55042,50 грн. Позов вмотивовано тим, що висновки акту перевірки є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України. Господарські операції з ТОВ "Буд-інженерія" підтверджені первинними бухгалтерськими документами, носять реальний характер, що дає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.
6 грудня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 18 грудня 2018 року.
14 грудня 2018 року відповідачем надано відзив, в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог та зазначено, що під час перевірки встановлено проведення документального оформлення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Буд-інженерія», які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства та не мали реального характеру, у зв'язку з чим, відповідачем правомірно зроблено висновок про завищення податкового кредиту та прийнято податкове повідомлення-рішення.
18 грудня 2018 року позивачем надано відповідь на відзив, в якому надані пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
18 грудня 2018 року ухвалою суду відкладено розгляд справи до 21 січня 2019 року.
21 січня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 18 лютого 2019 року представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог, представник позивача до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів за участю представника відповідача.
Заслухавши пояснення сторони, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з додатковою відповідальністю «Будівельне підприємство стройіндустрія» (ідентифікаційний код 35748473, 84311, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Куйбишева, будинок 23), зареєстровано як юридична особа, про що 28.02.2008 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м.Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.
Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
На підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 10.10.2018 №1850 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Буд-інженерія» за березень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку до складу податкового кредиту у квітні та червні 2018 року за результатом якої складено акт №1246/05-99-14/35748473.
В зазначеному вище акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:
п.п.14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 220170 грн., в т.ч. по деклараціям з податку на додану вартість за квітень 2018 року на суму 97570 грн., за червень 2018 року на суму 122600 грн., та занижено суму податку на додану вартість яка підлягає сплаті до бюджету на суму 220170 грн. (том 1 а.с.12-23)
16 листопада 2018 року за результатом розгляду заперечення до акту документальної планової перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області надано відповідь №51742/10/05-99-14-12-16, якою висновки акту визнані правомірними. (том 1 а.с.29-36)
19 листопада 2018 року на підставі акту перевірки від 29.10.2018 №1246/05-99-14-13-39813362 контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення:
№0009291413, яким за порушення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 275212,50 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням - 220170 грн., за штрафними санкціями - 55042,50 грн. (том 1 а.с. 37-38)
Порушення, виявлені під час перевірки та зазначені в акті перевірки, обґрунтовані тим, що операція придбання робіт у ТОВ «Буд-інженерія» визнана нереальною з огляду на те, що у контрагента наявна незначна кількість працюючих, при цьому залучення третіх осіб для виконання робіт не здійснювалось; за наявними даними податкової інформації по ТОВ «Буд-інженерія» не підтверджена реальність придбання ТМЦ, робіт та послуг для подальшого використання та здійснення робіт; крім того контрагентом не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2018 року. Отже, фінансово-господарська діяльність між ТОВ «БП стройіндустрія» та ТОВ «Буд-інженерія» за березень 2018 року не спричинили реального настання юридичних наслідків, що позбавляє права формувати податковий кредит з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що 20 грудня 2017 року між підрядником ТОВ «БП стройіндустрія» та субпідрядником ТОВ «Буд-інженерія» укладено договір підряду №54/17 предметом якого є виконання робіт на території «Полтавской ГЗК» г.Горішні Плавні: поточний ремонт обладнання, заміна конвеєрів.
20 грудня 2017 року до договору підписано протокол суперечностей; 28 лютого 2018 року підписано додаткову угоду №2 якою змінена загальна вартість робіт; затверджена договірна ціна; підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 року; складено графік виконаних робіт.
Крім того, на підтвердження можливості виконання робіт надана ліцензія, що видана ТОВ «Буд-інженерія» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, яка дійсна до 01.03.2020 року.
19 березня 2018 року ТОВ «Буд-інженерія» виписана податкова накладна №21 на загальну суму 585420,00 грн., в т.ч. ПДВ 97570,00 грн.; 20 березня 2018 року - №22 на суму 735600,00 грн., в т.ч. ПДВ 122600,00 грн.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту у квітні 2018 року та у червні 2018 року.
Оплата за поточний ремонт устаткування ЦВО, заміну м/к основних конвеєрів ЦВО здійснена на підставі рахунків-фактури від 19.03.2018 №94/03, від 20.03.2018 №116/03 шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника, про що свідчать платіжні доручення від 28.03.2018 №1067, від 10.04.2018 №1090, від 23.04.2018 №1107, банківські виписки.
ТОВ «Буд-інженерія» залучено в якості субпідрядника для виконання позивачем умов договору №3202 від 15.09.2017 укладеного між замовником ПрАТ «Полтавський ГЗК» та ТОВ «Будівельне підприємство стройіндустрія». Виконання робіт за цим договором підтверджено актами приймання виконаних робіт.
Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон № 996-ХIV) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Це означає, що для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту відповідна господарська операція має дійсно відбутися, тобто бути реальною та спрямованою на досягнення певного економічного ефекту (в коротко- або довгостроковій перспективі).
Судом досліджені акти приймання виконаних будівельних робіт, затверджені договірні ціни, графіки виконаних робіт.
Суд вважає, що зазначені докази у їх сукупності вказують на реальність господарських операцій.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Буд-інженерія» не перебуває в процесі припинення. При укладені договорів це підприємство мало ліцензію, яка дозволяла проводити господарську діяльність з будівництва об'єктів (том 1 а.с. 50-51).
Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".
Статтею 1 розділу 1 Закону № 996-ХIV , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Будь-яких порушень Позивачем при оформленні первинних бухгалтерських документів, для підтвердження реальності господарських операцій між ним та ТОВ «Буд-інженерія» судом не встановлено.
Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і па підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника І податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань.
Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у періоді, який перевірявся, виписані контрагентами, які на момент спірних правовідносин були зареєстровані платниками ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем та зареєстровані в ЄРПН.
До суду надані податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та первинні документи оформлені згідно з нормами статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307.
Крім того, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Враховуючи викладене недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може призводити до правових наслідків саме для цього контрагента.
Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так в Постанові Верховного суду від 07.08.2018 р. по справі № 808/760/16 вказано, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру. Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
У Постанові Верховного суду від 15.05.2018 р. по справі № 0870/9721/12 також зазначено, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, придбання товарів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, у тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість», платник податку на додану вартість» має право на податковий кредит.
Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.
Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
На підставі викладеного суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство стройіндустрія" правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми, згідно податкових накладних виписаних ТОВ «Буд-інженерія», у зв'яку з цим відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір платіжним дорученням від 21 листопада 2018 року №1346 у сумі 4128,19 грн., суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судових витрат у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство стройіндустрія" до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 19 листопада 2018 року №0009291413, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 275212,50 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код 3940602, 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької Дивізії, будинок 114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство стройіндустрія" (ідентифікаційний код 35748473, 84311, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Куйбишева, будинок 23) судові витрати у розмірі 4128 (чотири тисячі сто двадцять вісім) грн. 19 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні. Рішення прийняте у нарадчій кімнаті і складене в повному обсязі 25 лютого 2019 року.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кошкош О.О.