22 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа №440/4698/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,
27 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про скасування постанови від 10.12.2018 №092053 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 не є перевізником, автомобіль марки DAF ХF 95.3800 д.р.н. BІ 4978 СО передано останньою ФОП ОСОБА_2 в оренду. Вказує, що не була обізнана про наявність порушень, оскільки вказаний транспортний засіб на момент перевірки та на даний час перебуває в оренді та використовується у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_2, водій, визначений в акті про проведення перевірки ОСОБА_3 є працівником ФОП ОСОБА_2 та жодної діяльності з перевезення вантажів від імені та в інтересах ОСОБА_1 не здійснював. Крім того, на думку позивача, в даному випадку, відповідати за встановлені порушення має ФОП ОСОБА_2, як перевізник, в силу статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи, залучено до участі у справі у якості другого відповідача ОСОБА_4 службу України з безпеки на транспорті.
Від представника відповідачів 29.01.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 21.11.2018 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу DAF ХF 95.3800 д.р.н. BІ 4978 СО, який за свідоцтвом про реєстрацію належить позивачу. Про законність перевірки свідчить направлення на перевірку. Під час перевірки виявлено порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за дане порушення передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Вищезазначене зафіксовано актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.11.2018 №112065, з яким водій ОСОБА_3 ознайомився без заперечень. Вважає, що постанова, винесена заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області є законною, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. Позивач надала суду клопотання про розгляд справи без її участі.
Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або повідомлення причин неявки.
Також, на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням наведеного, суд визнав за можливе розглядати справу в письмовому провадженні без здійснення фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки DAF ХF 95.3800, д.р.н. BІ 4978 СО, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХК 755200.
Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.11.2018 №112065, за результатами перевірки транспортного засобу DAF ХF 95.3800 д.р.н. BІ 4978 СО , що належить ОСОБА_1, зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Постановою Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.12.2018 №092053 позивача визнано винним у скоєнні правопорушення та застосовано до нього адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700,00 грн, за порушення визначене абз. 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовані Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Згідно з пунктом 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою КМУ від 20.05.2013 №422 зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою:
для перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт;
у разі виявлення нею таких порушень Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та/або Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні:
- посадки (висадки) пасажирів у невстановлених місцях, порушення в розміщенні візуальної інформації на автобусах, перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах без надання їм місць для сидіння, експлуатації таксі з порушенням вимог законодавства щодо облаштування, експлуатації транспортного засобу, що здійснює перевезення пасажирів та/або вантажів з явними ознаками технічної несправності;
- характеру руху транспортного засобу, що викликає підозру в спроможності водія керувати ним (різка зміна напрямку руху та (або) швидкісного режиму);
- відсутності номерних знаків на транспортному засобі, наявності даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, водія, пасажирів до скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Водій транспортного засобу зобов'язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи. Перевірка одного транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 /надалі - Порядок №1567/.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
оснащення таксі справним таксометром;
відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Разом з цим, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Однак позивач зазначає, що не має ніякого відношення до перевезення, яке здійснював транспортний засіб марки DAF ХF 95.3800, д.р.н. BІ 4978 СО, тобто не був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.
З матеріалів справи суд встановив, що 08.09.2018 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди транспортних засобів №1/ОР, за умовами якого ОСОБА_1 передала у тимчасове платне володіння та користування ФОП ОСОБА_2 транспортний засіб автомобіль DAF ХF 95.3800 д.р.н. BІ 4978 СО та напівпричіп самоскид ВІ 8244 ХМ.
Також при проведенні перевірки водієм ОСОБА_5 надано товарно-транспортну накладну від 21.11.2018 №2246, у якій перевізником зазначений ФОП ОСОБА_2, про що зафіксовано у Акті перевірки від 21.11.2018 №112065.
Отже, водій транспортного засобу ОСОБА_5 виконав свій обов'язок щодо надання на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.
Досліджена судом товарно-транспортна накладна від 21.11.2018 №2246 містить дані щодо перевізника ФОП ОСОБА_2, водія ОСОБА_3, замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача "Бурат Агро", відомості про вантаж. Про надання водієм зазначеної товарно-транспортної накладної під час перевірки свідчить відповідний запис перевіряючих у Акті перевірки від 21.11.2018 №112065.
З огляду на викладене, суд вважає, що перевіряючі мали змогу та всі необхідні документи для встановлення особи перевізника, натомість, обмежилися лише встановленням особи власника транспортного засобу.
Таким чином, на думку суду, позивачем доведено, що ОСОБА_1 не вчинялось порушення транспортного законодавства, яке зазначене в акті перевірки від 21.11.2018 №112065, а також доведено, що перевізником був ФОП ОСОБА_2
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Управлінням Укртрансбезпеки оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому така постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 205, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 (вул. 23 Вересня, буд. 10-а, с-ще Покровське, Решетилівський район, Полтавська область, 38413, рнокпп НОМЕР_1) до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, Полтавська область, 36008), Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області від 10.12.2018 №092053 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. 23 Вересня, буд. 10-а, с-ще Покровське, Решетилівський район, Полтавська область, 38413, рнокпп НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_6