21 лютого 2019 року м. Рівне №460/2703/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів для приведення житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі; зобов'язати відповідача на протязі 2 (двох) місяців з дня набрання рішенням законної сили, привести житлові, побутові та санітарно-гігієнічні умов утримання засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі.
Заяви по суті справи.
Позовна заява мотивована тим, що за весь період відбування позивачем покарання у вигляді довічного позбавлення волі у Державній установі «Городищенська виправна колонія (№96)», адміністрацією установи порушувались житлово-побутові та санітарні вимоги законодавства щодо умов тримання засуджених, зокрема: приміщення камери, в якій його утримували, є надто вузьким, природне освітлення та вікна відсутні, вентиляція дуже слабка; порушувались санітарні норми в туалеті; прогулянковий дворик не відповідає встановленим вимогам через вкрай недостатню площу. Зазначав, що наведені порушення підтверджуються звітом представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 22.08.2018. Крім того, це підтверджено і звітом моніторингової групи від 04.04.2013, яка відбулася за участю начальника Городищенської ВК №96, заступника начальника управління Державної пенітенціарної служби у Рівненській області, прокурора прокуратури Рівненської області. Таким чином, як вказує позивач, житлові, побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання засуджених не відповідають вимогам законодавства, тому ОСОБА_1 просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Відзив на позовну заяву містить посилання на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки позивач відбуває покарання з 15.03.2018, а за захистом своїх прав він звернувся 19.10.2018. Крім того, відповідач вказує, що органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України, яке затверджує структуру та штат колонії, а діяльність виправної колонії контролюється та координується Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, яке затверджує кошторис установи. Відповідач зазначає, що для покращення умов відбування покарань засуджених до довічного позбавлення волі керівництвом установи надіслані листи до Західного міжрегіонального управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про збільшення норм житлової площі на одного засудженого шляхом проведення поточних ремонтів (демонтажу стін між камерами), об'єднання декількох одномісних камер, які не мають площі 4 квадратних метри на засудженого, та фінансування на проведення робіт. Вказав, що Типові правила щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №124 від 28.07.2005 (далі - Типові правила), не застосовуються до облаштування сектору максимального рівня безпеки. Зазначає, що на даний час засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 утримується один у камері 01 сектору максимального рівня безпеки. Площа камери становить 9,6 м.кв., природне освітлення забезпечується двома вікнами розміром 0,93 на 1,2 м.кв., що відповідає діючим нормам кримінально-виконавчого законодавства. Тому, Державна установа «Городищенська виправна колонія (№96)» просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 19.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 11.12.2018 продовжено процесуальний строк, наданий відповідачу, для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 13.12.2018 підготовче засідання відкладено на 14.01.2019.
Ухвалою суду від 14.01.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2019.
Учасники справи подали до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.
Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі, з 15 березня 2018 року відбуває покарання в секторі максимального рівня безпеки Державної установи «Городищенська виправна колонія №96».
У квітні 2013 року працівником Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини разом із регіональним координатором Уповноваженого з прав людини у зв'язках з громадськістю в Рівненській області здійснено моніторинговий візит до пенітенціарних установ Рівненської області.
Результати проведення моніторингового візиту зафіксовані у звіті від 04.04.2013, відповідно до якого по Городищенській виправній колонії (№ 96) виявлено ряд недоліків.
За результатами моніторингового візиту представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини рекомендовано Державній пенітенціарній службі України вирішити питання щодо рівномірного розміщення у Городищенській виправній колонії (№96) засуджених дільниці приміщень камерного типу та довічного позбавлення волі з метою забезпечення мінімальної площі на одну особу та створення належних умов відбування покарання; вжити заходів щодо приведення камерних приміщень у відповідність до вимог нормативно-правових актів, у тому числі: спальні місця у приміщеннях камерного типу та камерах для тримання засуджених до довічного позбавлення волі обладнати відповідно до встановлених законодавством норм площі; забезпечити у всіх камерних приміщеннях доступ до свіжого повітря, а також забезпечити достатній рівень природного та штучного освітлення; у Городищенській виправній колонії (№96) привести відповідно до вимог нормативно-правових актів обладнання дворів для проведення прогулянок засуджених, у першу чергу на дільниці для тримання засуджених до довічного позбавлення волі (а.с.20-29).
22 серпня 2018 року начальником відділу моніторингу дотримання прав людини на належне утримання Департаменту реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, головним спеціалістом відділу права на працю Департаменту моніторингу соціальних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, регіональним координатором взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області, представником громадськості здійснено моніторинговий візит державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)».
Результати проведення моніторингового візиту, зафіксовані у Звіті, відповідно до якого по Городищенській виправній колонії (№ 96) виявлено ряд недоліків. За результатами моніторингового візиту рекомендовано Міністерству юстиції України забезпечити: право на приватність у банному комплексі (обладнати душові кабіни шторками/перегородками; належне штучне освітлення в жилих приміщеннях дільниці ресоціалізації; норму жилої площі на кожного засудженого в окремих жилих приміщеннях дільниці ресоціалізації; провести ретельну перевірку фактів затримки/невідправки кореспонденції засуджених; вжити заходів щодо повної реконструкції сектору максимального рівня безпеки, в якому відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі в умовах, які є несумісними з повагою до людської гідності (а.с. 16-19).
Позивач вказує, що фактично умови перебування у ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» не змінилися і не покращилися, тому він звернувся до суду.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 28 Конституції України визначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України №1129-IV від 11.07.2003 (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
За правилами частини 1 статті 7 КВК України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (частина 2 статті 7 КВК України).
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання (частина 4 статті 7 КВК України).
Дискримінація засуджених за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняється (частина 5 статті 7 КВК України).
За приписами частини 1 статті 102 КВК України, режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
Відповідно до частини 2 статті 150 КВК України, засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 151 КВК України, на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 97 Кримінально-виконавчого кодексу України у дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу.
Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулювали Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 № 2186/5(далі - Правила). З 14 вересня 2018 року набрали чинності Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 за №1010/32462.
Порядок утримання та встановлені обмеження для засуджених, які знаходяться в дільницях посиленого контролю, передбачені розділом ХХХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, відповідно до приписів якого у дільницях посиленого контролю виправних колоній засуджені тримаються в умовах суворої ізоляції від інших засуджених, яка поєднується із застосуванням до них обмежень, передбачених режимом відбування покарання, а також заходів виховного впливу. У дільницях посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки засуджені розміщуються у звичайних жилих приміщеннях, а в дільницях посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки - у ПКТ.
Засуджені, які тримаються у дільниці посиленого контролю, не мають права виходу з жилих приміщень та ПКТ, за винятком виходу на роботу та проведення прогулянок у встановлений розпорядком дня час, а також у випадках надання їм побачень, медичного обстеження та стаціонарної медичної допомоги, відвідування кімнати для виховної роботи.
Відповідно до частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п'яти квадратних метрів.
Згідно з пунктами 10-12 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями [резолюція 663 CI (XXIV) ( 995_992 ) ООН від 30.08.1955] всі приміщення, якими користуються в'язні, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, причому належну увагу слід звертати на кліматичні умови, особливо на кубатуру цих приміщень, на мінімальну площу їх, на освітлення, опалення і вентиляцію. В приміщеннях, де живуть і працюють в'язні: а) вікна повинні мати достатні розміри для того, щоб в'язні могли читати і працювати при денному світлі, і повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря, незалежно від того, є чи немає штучної системи вентиляції; b) штучне освітлення повинне бути достатнім для того, щоб в'язні могли читати і працювати без шкоди для зору. Санітарні вузли повинні бути достатні для того, щоб кожен в'язень міг задовольнити свої природні потреби, коли йому це потрібно, в умовах чистоти і пристойності.
Європейськими пенітенціарними (в'язничними) правилами (Рекомендація № R (2006)2 від 12.02.1987 Комітету Міністрів держав-учасниць) встановлено, що при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту. Утримання ув'язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів (пункти 1,2,4).
Відповідно до пункту 18 Європейських пенітенціарних (в'язничних) правил у всіх будівлях, де ув'язнені повинні мешкати, працювати або збиратися: a. вікна мусять бути достатньо великими, аби ув'язнені могли читати чи працювати при природному освітленні в нормальних умовах, та забезпечувався приплив свіжого повітря, крім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря; b. штучне освітлення мусить відповідати загальноприйнятим технічним нормам; c. повинна бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув'язненим негайно встановлювати контакт із персоналом.
Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.07.2005 №124, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.08.2005 за № 881/11161, затверджено Положення про сектор максимального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня безпеки (далі - Положення).
Пунктом 1.2 Положення встановлено, що Сектор є структурним підрозділом виправної колонії середнього рівня безпеки (далі - колонія), на території якої він створений, і розташовується в ізольованому (локальному) секторі житлової зони колонії на базі капітально побудованих приміщень камерного типу (далі - ПКТ).
Згідно з пунктом 1.3 Положення у секторі тримаються засуджені до позбавлення волі на певний строк, яким за рішенням Апеляційної комісії Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі - Апеляційна комісія Департаменту), установлено відбування покарання у ПКТ виправної колонії максимального рівня безпеки, а також чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Відповідно до пункту 1.8 Положення Сектор не має прав юридичної особи. Бухгалтерські та фінансові операції з його обслуговування провадяться відповідними службами колонії.
Додатком до Положення є Типові правила щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі (далі - Типові правила), відповідно до пункту 1 яких ці правила застосовуються для обладнання нових та реконструкції і капітального ремонту діючих секторів максимального рівня безпеки (далі - сектори). При облаштуванні секторів, крім цих правил, необхідно також керуватися вимогами державних будівельних норм, державних стандартів України, державними протипожежними та санітарними нормами при будівництві, а також вимогами відомчих нормативно-правових актів, що регламентують це питання.
Та обставина, що відповідно до доводів відповідача сектор максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» був прийнятий в експлуатацію 30.06.2004 (а.с.56-58), не дає підстав для неврахування приписів Положення та Типових правил, затверджених в часі пізніше, оскільки вказані нормативні документи регламентують діяльність та встановлюють вимоги до всіх секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, як нових, так і реконструйованих раніше, і не розмежовують такі вимоги в залежності від часу створення (реконструкції) секторів.
Пунктом 3 Типових правил визначено, що з метою забезпечення надходження до камери належного природного освітлення відношення площі світлових прорізів до площі підлоги встановлюється не менше 1:8, віконні прорізи виконуються висотою 1200 мм, шириною - не менше 900 мм. У кожній камері встановлюються санітарний вузол, обладнаний унітазом із зливним бачком, умивальник та при технічній можливості душова кабіна. Санітарний вузол обов'язково відгороджується суцільною перегородкою висотою не менше 1 м з дверима, що відчиняються ззовні.
Також пунктом 3 Типових правил передбачено, що прогулянкові дворики розміщуються на території сектору або на даху будівлі з ПКТ і будуються з розрахунку 3 кв. м на одну особу і не менше ніж на 25% від загальної кількості місць для засуджених у секторі. Площа кожного прогулянкового дворика має бути не менше ніж 12 кв. м.
Пунктом 4.2 Типових правил визначено, що у приміщеннях передбачається припливна або припливно-витяжна вентиляція. У камерах передбачаються: а) припливно-механічна вентиляція з підігрівом припливного повітря в холодний період та розташування повітроводів у коридорах уздовж повздовжньої стіни з розміщенням припливних отворів у стінах камер; б) витяжна гравітаційна вентиляція через окремі для кожної камери витяжні канали, що розміщуються у стіні.
Дослідженими судом доказами підтверджено, що житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, які утримуються в секторі максимального рівня безпеки ДУ «Городищенська виправна установа (№ 96)», не відповідають встановленим стандартам як в міжнародному, так і в національному законодавстві. Зазначені обставини підтверджені станом на 2013 рік за результатами моніторингового візиту до установи представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також за результатами візиту працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, проведеного у 2018 році. Позивач на даний час утримується у секторі максимального рівня безпеки ДУ «Городищенська виправна установа (№ 96)», а відтак суд вважає, що невідповідність умов утримання позивача у виправній установі нормативно встановленим вимогам підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем.
Відповідно до підпункту 15 частини першої статті 18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV), посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, зобов'язані створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.
Пунктом 1.9 Положення про сектор максимального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня безпеки, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.07.2005 №124, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.08.2005 за N 881/11161, установлено, що начальник колонії та його заступники несуть персональну відповідальність за додержання вимог законодавства, умов і режиму тримання засуджених у секторі.
При вирішення даного адміністративного спору суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Калашников проти Росії» суд вказав що умови утримання заявника під арештом, зокрема переповненість камери, її антисанітарія і вплив цих факторів на здоров'я та якість життя заявника у поєднанні із тривалістю такого арешту, є таким поводженням, що принижує людську гідність. Отже, мало місце порушення статті 3 Конвенції.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» встановлено, що уряд нічим не підтвердив свої аргументи щодо належного функціонування вентиляційної системи. За цих обставин Суд схильний віддати перевагу версії заявника з цього питання (див. рішення у справі «Ахмет Озкан та інші проти Туреччини» (Ahmet Ozkan and Others v. Turkey), N 21689/93, п. 426, від 6 квітня 2004 року). Отже, Суд визнає, що на додаток до переповненості камер, у яких заявника тримали протягом двох років, трьох місяців і п'ятнадцяти днів, умови тримання його під вартою погіршувала і неналежна вентиляція. Це підтверджується також висновком, якого Суд дійшов у справі Коваля (див. рішення у справі «Коваль проти України» (974_143) (Koval v. Ukraine), N 65550/01, п. 76, від 19 жовтня 2006 року) стосовно цієї самої установи досудового тримання під вартою.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вжиття ним заходів щодо повного усунення порушень вимог чинного законодавства в частині забезпечення належних житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання засудженого ОСОБА_1 в ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)». Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо відповідності умов утримання позивача нормативним стандартам, не відповідають обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністрацією Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» не було вжито належних заходів для приведення умов утримання засудженого до довічного позбавлення волі позивача у відповідність до вимог чинного законодавства, чим допущено протиправну бездіяльність внаслідок невиконання обов'язку, встановленого законом., а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.
При цьому суд зазначає, що позивач просить зобов'язати відповідача на протязі 2 (двох) місяців з дня набрання рішенням законної сили, привести житлові, побутові та санітарно-гігієнічні умов утримання засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі.
Однак, суд вважає, що дана позовна вимога підлягає до задоволення частково з врахуванням критеріїв розумності та реальності можливих строків для відповідача приведення житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання засудженого позивача у відповідність до чинного законодавства. Тому, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» протягом 6 (шести) місяців з дня набрання рішенням законної сили, привести житлові, побутові та санітарно-гігієнічні умов утримання засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі.
Твердження відповідача про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду суд оцінює критично з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Таким чином, для звернення до суду встановлюється загальний шестимісячний строк, а перебіг строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, бездіяльність відповідача щодо невжиття відповідних заходів - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Суд зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» (22277\93, 27 червня 2000р. §59), правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Враховуючи суть позовних вимог ОСОБА_1, суд не вважає пропущеним строк звернення позивача до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки предметом позову є бездіяльність відповідача, яка є триваючою у часі подією, на предмет визначення її відповідності нормам законодавства.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (село Городище, Рівненський район, 35341; РНОКПП НОМЕР_1) до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» (село Городище, Рівненський район, 35341; код ЄДРПОУ 08564386) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» щодо невжиття заходів для приведення житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі.
Зобов'язати Державну установу «Городищенська виправна колонія (№96)» протягом 6 (шести) місяців з дня набрання рішенням законної сили привести житлові, побутові та санітарно-гігієнічні умов утримання засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» про зобов'язання протягом 2 (двох) місяців з дня набрання рішенням законної сили привести житлові, побутові та санітарно-гігієнічні умов утримання засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 25 лютого 2019 року.
Суддя Недашківська К.М.