11 лютого 2019 року м.Житомир справа № 240/6002/18
категорія 8.3.11
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,
за участю представника відповідача Кузьміної К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2018 №5513588-5413-0615,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 01.06.2018 №7513588-5413-0615 про визначення йому податкового зобов'язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб в сумі 42698,16 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що вказане податкове повідомлення-рішення вважає протиправним, у зв'язку з тим, що він не володів та не користувався земельною ділянкою, яку мав отримати згідно попереднього договору з Новоград-Волинською міською радою. Зазначає, що договір не був зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства, передача земельної ділянки не здійснювалась, нежитлова будівля гаражів була відчужена ним 22.02.2016 в обсязі 32/100 частин та 05.12.2016 в обсязі 37/100 частин, а тому податкові зобов'язання відсутні.
Ухвалою суду від 21.12.2018 відкрито провадження у справі, розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
Позивач в судове засідання не прибув, 21.01.2019 та 11.02.2019 подав заяви про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.20-21, 32).
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні. Відзив на позовну заяву до матеріалів справи не надано.
Представник третьої особи - Новоград-Волинської міської ради Житомирської області в судові засідання не з'являвся. 07.02.2019 подав до суду заяву, у якій просив відмовити у задоволенні позову, розгляд справи просив провести без його участі (а.с.30).
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено з матеріалів справи, 01.06.2018 Головним управлінням ДФС у Житомирській області було прийняло податкове повідомлення-рішення №7513588-5413-0615, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб, за податковий період 2018 року в сумі 42698,16 грн (а.с.9).
Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним та прийнятим в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон N 71-VIII), яким було введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. А у "Прикінцевих положеннях" Закону N 71-VIII міститься пряма норма щодо введення цього Закону у дію з 01 січня 2015 року.
Згідно з п.п.14.1.147. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За змістом пункту 286.1. статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно з п.287.1. ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до п.288.1. ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Приписами ч.2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що платником земельного податку, орендної плати за землю є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок здійснювати плату за землю, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №815/5779/15.
Як встановлено з матеріалів справи, підставою для прийняття податкового-повідомлення рішення від 01.06.2018 №7513588-5413-0615 слугувало те, що на думку відповідача позивач повинен сплатити за 2018 рік орендну плату за земельну ділянку площею 0,28 га по АДРЕСА_1
На підставі попереднього договору оренди землі № 1 від 25.08.2015 Новоград-Волинською міською радою позивачу передано земельну ділянку площею 0,2800 га за адресою: АДРЕСА_1, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури - будівлі гаражів (а.с.10-11).
Пунктом 20 даного попереднього договору було передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
Згідно пункту 44 вказаного попереднього договору оренди землі цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його реєстрації.
Згідно з ч.1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про оренду землі" об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Отже, аналізуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою для набрання чинності попереднім договором оренди землі № 1 від 25.08.2015 укладеного між Новоград-Волинською міською радою та ФОП ОСОБА_2, є його державна реєстрація, на підставі якої в подальшому могла бути передана за актом приймання-передачі земельна ділянка площею 0,2800 га за адресою: АДРЕСА_1.
Враховуючи те, що державна реєстрація попереднього договору оренди землі № 1 від 25.08.2015 не проводилась, як наслідок земельна ділянка, за користування якою позивачу нараховано податкове зобов'язання, Новоград-Волинською міською радою за актом приймання-передачі не була передана ФОП ОСОБА_2, тому суд приходить до висновку, що договір оренди землі не був укладений, а тому не було підстав для нарахування орендної плати.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що 32/100 та 37/100 частин будівлі гаражів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належали ФОП ОСОБА_2 на праві власності згідно договорів купівлі-продажу від 21.03.2015 останній, відповідно до договору дарування 32/100 частин будівлі гаражів від 22.02.2016 (а.с.12) та 37/100 частин нежитлової будівлі гаражів від 05.12.2016 (а.с.13) безоплатно передав у власність обдаровуваним особам, тобто у 2018 році ФОП ОСОБА_2 взагалі не користувався земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та будівлями гаражів, які на ній розташовані.
Таким чином, державна реєстрація попереднього договору оренди землі № 1 від 25.08.2015 не проводилась, як наслідок земельна ділянка, за користування якою позивачу нараховано податкове зобов'язання, Новоград-Волинською міською радою за актом приймання-передачі не була передана ФОП ОСОБА_2
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що договір оренди землі не був укладений, у зв'язку з чим підстав для нарахування орендної плати не має.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано протиправний характер податкового повідомлення-рішення від 01.06.2018 №7513588-5413-0615, у зв'язку з чим, таке рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню в повному обсязі.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, про, що свідчить квитанція №66 від 14.12.2018 (а.с.4).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області сплаченого судового збору у сумі 704,80 грн.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2, номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м. Житомир, 10003, код 39459195), третя особа - Новоград-Волинська міська рада (вул. Шевченка, 16, м.Новоград-Волинський, Житомирська обл., 11700, код 13576983), задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 01.06.2018 №7513588-5413-0615.
Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст.295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя В.А. Панкеєва
Повне судове рішення складене 22 лютого 2019 року