22 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа №440/309/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
23 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського обласного військового комісаріату, третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправним рішення від 30.11.2018 №12/2649; зобов'язання доплатити до одноразової грошової допомоги кошти у розмірі 1271,92 грн у зв'язку зі зміною групи інвалідності; стягнення моральної шкоди 10000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що право на отримання доплати одноразової грошової допомоги у розмірі 1271,92 грн згідно Порядку №284 у останнього виникло з моменту встановлення ІІ групи інвалідності 05.04.2018, незалежно від часу, що минув після отримання ІІІ групи інвалідності, оскільки на час встановлення ІІІ групи інвалідності був чинний Порядок №284. А відтак, у відповідача не було підстав для застосування до спірних правовідносин правової норми, якою визначено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами що відбулися, не здійснюється.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
05.02.2019 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що оскільки зміна групи інвалідності відбулась після спливу дворічного строку, визначеного пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача доплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи.
14.02.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 наполягає на тому, що ні Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні Постановою КМУ від 21.02.2007 року №284 не встановлено обмежений строк для доплати вже отриманої грошової допомоги. Також, в обґрунтування визначення розміру моральної шкоди відповідач зауважував, що внаслідок неправомірних дій Міністерства оборони України ОСОБА_1 пережив негативні емоції, душевні переживання, що порушили звичайний спосіб життя позивача. Крім того, на думку позивача, наслідками дворічної тяганини у судах першої та апеляційної інстанції є такі захворювання як стенокардія, миготлива аритмія, напади серцевої астми.
З урахуванням пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
16.08.2006 при первинному огляді позивача визнано інвалідом ІІІ групи, захворювання пов'язане з проходженням військової служби.
В подальшому у 2008, 2010 роках при повторних оглядах позивачу підтверджували ІІІ групу інвалідності.
27.01.2014 при повторному огляді ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, а також вказано, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
22.01.2015 ІІІ група інвалідності з таким формулюванням позивачу підтверджена, про що свідчить довідка МСЕК №0187200 від 02.02.2015.
Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у справі №541/1961/16-а від 21.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача щодо призначення грошової допомоги, як інваліду III групи, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року №284, та прийняти відповідне рішення.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19.12.2017 у справі №541/1917/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018, визнано протиправними дії щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2007 року №284, а саме у розмірі 48-місячного грошового забезпечення.
ОСОБА_1 у позовній заяві підтверджено, що Міністерством оборони України було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 10175,42 грн (у розмірі 48-місячного грошового забезпечення).
05.04.2018 позивачу встановлено другу групу інвалідності. Причина інвалідності - захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджено наданою позивачем копією довідки серії АВ №0564790.
05.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою з доданими документами про доплату до одноразової грошової допомоги у розмірі 1271,92 грн у зв'язку зі зміною групи інвалідності.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.10.2018 №12/2649 позивача повідомлено про те, що зміна групи інвалідності ОСОБА_1 відбулася понад дворічний термін, що згідно частини четвертої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності.
Не погодившись з даною відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За змістом статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
А відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 названого Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, за приписами частини дев'ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві /далі Порядок №975/.
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 (Офіційний вісник України, 2008 №39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284 (Офіційний вісник України, 2007 р., №14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 №1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., №89, ст. 3255);
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги”.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
З огляду на наведені норми, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що доплата до одноразової грошової допомоги має проводитись на підставі Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2007 року №284, днем виникнення права на одноразову грошову допомогу у більшому розмірі є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії - 05.04.2018. Отже, на спірні правовідносини поширюється дія Порядку №975.
Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Тобто, Порядком №975 (поширюється на позивача з дати встановлення ІІ групи інвалідності 05.04.2018) передбачено, що відповідач, як уповноважений орган у спірних відносинах, на виконання пункту 13 Порядку №975 мав підготувати та подати головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу. Прийняття ж рішення про наявність/відсутність підстав для доплати одноразової грошової допомоги віднесено до повноважень головного розпорядника бюджетних коштів, яким у спірних відносинах є Міністерство оборони України. Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В спірному випадку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення у формі відмови.
Таким чином, відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлена листом від 30.10.2018 №12/2649, не ґрунтується на вимогах закону, а відтак, суд приходить до висновку про необхідність визнання її протиправною та скасування.
Суд враховує, що в силу положень пункту 13 Порядку складення висновку щодо отримання особою одноразової грошової допомоги є компетенцією відповідача, який наділений повноваженнями скласти висновок щодо можливості призначення такої допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та направити його разом з поданими особою документами до Комісії Міністерства оборони України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
На підставі вищевикладеного, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) скласти висновок щодо виплати ОСОБА_1 доплати до одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та направити даний висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
З системного аналізу вказаної норми, суд приходить до висновку, що для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи не є кваліфікуючою ознакою наявність вини цієї особи, але право на відшкодування шкоди законодавством пов'язується з підставами виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.
Згідно частини першої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права
При з'ясуванні фактів, з якими Закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статей 1167, 1187 Цивільного кодексу України, які визначають підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Відповідно до роз'яснень, даних в пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 №4, моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок неправомірних дій Міністерства оборони України ОСОБА_1 пережив негативні емоції, душевні переживання, що порушили звичайний спосіб життя позивача.
Разом з тим, просить стягнути моральну шкоду з Полтавського обласного військового комісаріату.
Крім того, на думку позивача, наслідками дворічної тяганини у судах першої та апеляційної інстанції є такі захворювання як стенокардія, миготлива аритмія, напади серцевої астми.
Однак, лише 30.10.2018 Полтавським обласним військовим комісаріатом відмовлено ОСОБА_1 у доплаті одноразової грошової допомоги. Тобто, судові розгляди справ з іншим предметом, підставами, учасниками справи, а також захворювання позивача існували до отримання оскаржуваної у даній справі відмови від 30.10.2018 №12/2649.
Таким чином, позивач не довів факту завдання йому моральної шкоди Полтавським обласним військовим комісаріатом, не надав суду належних доказів того, що відмова у доплаті до одноразової грошової допомоги призвела до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя. Також, суд зважає на невідповідність розміру заявленої позивачем моральної шкоди, сумі заявленої до стягнення грошової допомоги.
Тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 257, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), третя особа: Міністерство оборони України (Повітрянофлотський проспект, 6, м. Київ, 01368, код ЄДРПОУ 22990305) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 30.10.2018 №12/2649.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) скласти висновок щодо виплати ОСОБА_1 доплати до одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та направити даний висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.І. Клочко